24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20729/24 пров. № А/857/4919/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Ланкевич А.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.01.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
07.10.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» (08.10.2025р. - реєстрація судом першої інстанції) представник адвокат Скоробогатий М.В., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-5).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.25-27).
Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2025р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.61-66).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Скоробогатий М.В., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.69-72).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 10.08.2024р. рядовий ОСОБА_1 надіслав поштовим відправленням рапорт від 06.08.2024р. про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених пп.«г» п.2 ч.4 абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До вказаного рапорта було долучено завірені копії документів, які підтверджують підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Однак, у відповідь отримав лист-відмову від 31.08.2024р., у якому зазначено про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби та відповідно у задоволенні рапорту відмовлено.
Апелянт стверджує, що судом належно не враховано фактичні обставині справи, не перевірено докази у справі на предмет належності і допустимості, неналежно їх оцінено, проігноровано протиправність дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту. Також суд з формальних підстав не врахував довідку психіатра, мотивувавши відсутністю розшифрування діагнозу за МКХ-10.
Водночас, позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, має право на звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку тим, що його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, а крім того є особою, яка страждає на психічне захворювання.
Покликається на те, що із конструкції норми абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві різні підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто, в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів. В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, тому до рапорта було додано медичний висновок ЛКК № 754 від 30.07.2024р. та довідку № 474 від 05.08.2024р., яка видана лікарем-психіатром.
Разом з тим, незважаючи на належне трактування норм матеріального права, судом першої інстанції ці норми не враховано.
Відповідачем скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.85-88).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» у Військовій частини НОМЕР_1 , починаючи з 07.07.2022р., по теперішній час.
Зокрема, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 14 від 07.07.2022р. (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення рядового ОСОБА_1 з 07.07.2022р. (а.с.57).
Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 06.08.2024р. про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, а крім того є особою, яка страждає на психічне захворювання (а.с.19 і на звороті).
До вказаного рапорту долучив наступні документи: довідку про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 157 від 19.08.2024р.; акт про встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1 від 19.08.2024р.; акт про встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_3 від 19.08.2024р.; медичний висновок ЛКК № 754 від 30.07.2024р.; довідку № 44 від 05.08.2024р.; висновок № 754 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 30.07.2024р.; довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 696908; паспорт громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Листом № 4069 від 31.08.2024р. Військова частина НОМЕР_1 повідомила старшого солдата ОСОБА_1 про відмову задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, у зв'язку з тим, що із доданих до рапорту документів не вбачається, що ІІІ групу інвалідності дружині позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, чи наявність у неї онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів (а.с.13).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, в якого є необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що із конструкції норми абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто, в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів. В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Водночас, дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи; причина інвалідності - загальне захворювання. Звідси, причина інвалідності не є такою, що встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
Отже, відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Стосовно іншої самостійної підстави «наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів», то суд зауважив, що позивач не клопотав звільнити його на цій підставі. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що дружина позивача має онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Також у матеріалах справи відсутні документи, в яких зазначено про наявність у дружини позивача захворювання за кодами F00-F99, які передбачені Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 407 від 09.03.2021р. «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я».
Відтак, суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
При цьому суд зауважив, що позовна заява подана на наступний день після спливу місячного строку. З урахуванням того, що позивач є військовослужбовцем, застосування у спірному випадку наслідків пропущення строку звернення до суду з цим позовом буде проявом надмірного формалізму.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.
Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 оскаржує відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 .
Закон України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов'язок і військову службу» /Закон № 2232-XII/ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як слідує з матеріалів справи, рапорт позивача від 23.08.2024р. містить підстави для звільнення: пп.«г» п.2 ч.4 та абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
З конструкції норми абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от:
- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або
- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто, в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Згідно долученої до рапорту довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 696908 встановлено, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи; причина інвалідності - загальне захворювання.
Отже, причина інвалідності дружини позивача ОСОБА_2 не є такою, що встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
Таким чином, відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Щодо іншої самостійної підстави для звільнення з військової служби «наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів», то як правильно зауважив суд першої інстанції позивач не клопотав звільнити його на цій підставі.
Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що дружина позивача ОСОБА_2 має онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Апеляційний суд враховує, що наказом Міністерства охорони здоров'я України № 407 від 09.03.2021р. «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Відповідно до п.2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Цей висновок використовується, зокрема, для оформлення соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі для осіб похилого віку або з інвалідністю, які мають когнітивні порушення.
Пунктом 1.1 наказу Міністерства охорони здоров'я України № 297 від 08.10.1998р. «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду» здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01.01.1999р.
У свою чергу, відповідно до МКХ-10 «Клас V. Розлади психіки та поведінки» включає перелік захворювань за кодами F00-F99.
Водночас, у матеріалах справи відсутні документи, в яких зазначено про наявність у дружини позивача ОСОБА_2 захворювання за кодами F00-F99.
При цьому, пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Формулювань щодо систематичного чи періодичного догляду у висновку № 754 від 30.07.2024р., який виданий КНП «Буська центральна районна лікарня» Буської міської ради, немає.
Наданий позивачем висновок № 754 від 30.07.2024р. про наявність когнітивних порушень у громадян похилого вік, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який виданий КНП «Буська центральна районна лікарня» Буської міської ради, не є документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки у ньому відсутній висновок про те, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
Таким чином, на час розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України через сімейні обставини, а саме, через необхідність постійного стороннього догляду за дружиною ОСОБА_2 .
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та послідовного висновку про те, матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цьому апеляційному провадженню немає.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2025р. в адміністративній справі № 380/20729/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 24.10.2025р.