головуючий суддя у першій інстанції: Кондратюк Ю.С.
24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2399/25 пров. № А/857/30175/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 380/2399/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
06.02.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи: 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», періоду роботи: 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», відмови у врахуванні заробітної плати за вказані періоди та відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності на підставі ст.33 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 05.08.2024р. (дата призначення пенсії по інвалідності) з врахуванням зазначених періодів роботи та з врахуванням заробітної плати за вказані періоди;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) період роботи з 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», період роботи: 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», врахувати заробітну плату за вказані періоди;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 05.08.2024р. на підставі ст. 33 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці" з врахуванням зарахованого до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1) періоду роботи: 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», періоду роботи: 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», з врахуванням заробітної плати за вказані періоди та з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 05.08.2024р. отримує пенсію по ІІI групі інвалідності внаслідок професійного захворювання, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Із змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.05.2008р., видно, що позивач, зокрема працював:
- 04.05.2011р. переведений гірником очисного забою 5-го розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 13.10.2022р. звільнений у зв'язку з переведенням у відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» п.5 ст.36 КЗпП України;
- 17.10.2022р. - прийнято гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах в порядку переведення з ВП «Шахта «Великомостівська»;
- 16.11.2023р. - звільнений у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Пільговий стаж по Списку № 1 становить 15 років 05 місяців 28 днів, що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про зарахування до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) період роботи з 01.04.2021р. - 16.11.2023р. та здійснення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 13.01.2025р. повідомив позивача, що при призначенні пенсії страховий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, за даними про сплачені підприємством страхові внески по 31.12.2022р.
Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу роботи 51 рік 11 місяців 03 дні, в тому числі: пільговий стаж по списку № 1 становить 15 років 05 місяців 28 днів та 23 роки 09 місяців 03 дні - додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення віку, передбаченого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (стаж враховано по 31.12.2022р.), коефіцієнт стажу - 0,51917 та із середньомісячної заробітної плати - 36215,29 грн., (13559,41 грн. х 2,67086, де 13559,41 грн. середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2021-2023 роки) за період роботи з 01.05.2008р. - 31.12.2022р. згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, коефіцієнт заробітку - 2,67086.
Період роботи: 01.04.2021р. - 30.09.2022р. в ВП «Шахта «Великомостівська» ДГ «Львіввугілля» та з 01.01.2023р. - 16.11.2023р. в ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввутілля» не враховано до страхового та пільгового стажу, до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки, на час призначення пенсії за зазначений період відсутня сплата страхових внесків.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Із змісту ч.1, ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видо, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст.27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст.27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:
у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст.27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
В абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Отже, право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років.
Стосовно зарахування до страхового стажу та до пільгового (підземного) стажу за Списком №1 періоду роботи: 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та з 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно п.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», видно, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Із матеріалів справи видно, що у період з 01.04.2021р. - 13.10.2022р. ОСОБА_1 працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та з 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» з повним робочим днем на підземних роботах, що передбачено відповідним Списком № 1.
Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.05.2008р.
При цьому, спору щодо належності робіт, на яких працював позивач, до Списку № 1 немає.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17 та у постанові від 31.03.2021р. у справі № 242/5696/16-а.
З огляду на наведені обставини, вірними є висновки суду першої інстанції, що пенсійний орган діяв протиправно, не врахувавши до страхового та пільгового стажу позивача період роботи: 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля».
Таким чином, період роботи позивача з 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та з 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» має бути зарахований до страхового та пільгового стажу.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що період роботи позивача з 01.04.2021р.-13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та з 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» має бути зарахований до страхового та пільгового стажу, тому слід також задовольнити вимогу про врахування заробітної плати позивача за вказаний період роботи.
В ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) видно, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З матеріалів справи видно, що страховий стаж позивача становить більше 35 років та пільговий стаж за Списком № 1 становить 15 років 05 місяців 28 днів, що дає позивачу право на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності згідно ст.33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч.2 ст.2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на зарахування до страхового стажу та до пільгового стажу періоду роботи: 01.04.2021р. - 13.10.2022р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», періоду роботи: 01.01.2023р. - 16.11.2023р. на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» та право на перерахунок пенсії відповідно до ст.33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 380/2399/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель