23 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5333/24 пров. № А/857/33133/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «ЛЮКС» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя: Осташ А.В., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства «ЛЮКС» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Приватне мале підприємство «ЛЮКС», 30.08.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним дії ГУ ДПС в Тернопільській області щодо відмови у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54953,00 грн, нарахованих на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка була сплачена в порядку підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та відмови у внесенні відповідних змін до інтегрованої картки платника;
- зобов'язати ГУ ДПС в Тернопільській області скасувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54953,00 грн, нараховані на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка була сплачена в порядку підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та відобразити відповідні зміни в інтегрованій картці платника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 11.09.2023 по 29.09.2023 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПМП «ЛЮКС». За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2023 № 00080890701, яким донараховано ПМП «Люкс» грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 385772,00 грн. за основним зобов'язанням та 96443,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач вказує на те, що сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами вищезгаданої документальної перевірки за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 219812,00 грн була сплачена ПМП «Люкс» 06.12.2023, тобто в межах 30-ти денного строку з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Ця сума не оскаржувалась в адміністративному чи судовому порядку. Тому, в силу підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання в розмірі 54953,00 грн (загальна сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік), мали б вважатись скасованими.
На думку позивача, контролюючим органом протиправно відмовлено у скасуванні штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 14.03.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що приватне мале підприємство «ЛЮКС», зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з основним видом економічної діяльності « 35.11 Виробництво електроенергії» та взято на облік як платник податків в Головному управлінні ДПС в Тернопільській області.
Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, а також приписами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-IX від 30.06.2023, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 24.08.2023 винесено наказ № 1430-п «Про проведення документальної планової виїзної планової перевірки ПРИВАТНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛЮКС» яким вирішено провести з 11.09.2023 тривалістю 10-ть днів, перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.
Наказом № 1583-п від 22.09.2023, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ПМП «ЛЮКС».
За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2023 № 00080890701, яким донараховано ПМП «Люкс» грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 385772,00 грн за основним зобов'язанням та 96443,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач отримав це податкове повідомлення-рішення разом із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій 07.11.2023.
Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання включала донарахування з податку на прибуток:
- за 2017 рік.: 29370,00 грн. - сума донарахованого податкового зобов'язання, 7342,50 грн. - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2018 рік: 127941,00 грн. - сума донарахованого податкового зобов'язання, 31985,25 грн. - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2019 рік: 62501,00 грн. - сума донарахованого податкового зобов'язання, 15625,25 грн. - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2022 рік: 165960,00 грн. - сума донарахованого податкового зобов'язання, 41490,00 грн. - сума штрафної фінансової санкції (25%).
Сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами вищезгаданої документальної перевірки за 2017-2019 роки в розмірі 219812,00 грн. була сплачена ПМП «ЛЮКС» 06.12.2023 - в межах 30-ти денного строку з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Посилаючись на підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, позивач вказує, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання в розмірі 54953,00 грн (загальна сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання за 2017 2019 роки), мали б вважатись скасованими.
Однак, всупереч наведеній нормі, в електронному кабінеті платника відобразились дані про наявність податкового боргу ПМП «ЛЮКС», що включають 54953,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання в розмірі 219812,00 грн, що була сплачена 06.12.2023.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкове зобов'язання в сумі 385772 грн, визначене у податковому повідомленні - рішенні від 01.11.2023 року № 00080890701, не сплачене повністю та в терміни передбачені підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також узгоджене на користь органу ДПС після проходження процедури судового оскарження, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави скасування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 54953,00 грн, нарахованих ПМП «ЛЮКС».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку, визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з абзацом другим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що законом України від 30.06.2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» було внесено ряд змін Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено підпунктом 69.37 який передбачає, що тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Сума грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов'язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.
Сума податкового зобов'язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для застосування до платників податків підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» є сплата податкового зобов'язання, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, в повному обсязі та відсутність оскарження рішення, за яким нараховане податкове зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами перевірки позивача, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2023 № 00080890701, яким донараховано ПМП «ЛЮКС» грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 385772,00 грн за основним зобов'язанням та 96443,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, яка визначена контролюючим органом, сума грошового зобов'язання включала донарахування з податку на прибуток (а. с. 7):
- за 2017 рік: 29370,00 грн - сума донарахованого податкового зобов'язання, 7342,50 грн - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2018 рік: 127941,00 грн - сума донарахованого податкового зобов'язання, 31985,25 грн - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2019 рік: 62501,00 грн - сума донарахованого податкового зобов'язання, 15625,25 грн - сума штрафної фінансової санкції (25%);
- за 2022 рік: 165960,00 грн - сума донарахованого податкового зобов'язання, 41490,00 грн - сума штрафної фінансової санкції (25%).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток, нараховане за результатами документальної перевірки за 2017-2019 роки в розмірі 219812,00 грн було сплачено ПМП «ЛЮКС» 06.12.2023 (а. с. 6 зворот).
Натомість, позивач, покликаючись на підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, вважає, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму такого податкового зобов'язання в розмірі 54953,00 грн (загальна сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов'язання за 2017-2019 роки), мали б вважатись скасованими.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач 07.12.2023 звертався до Тернопільського окружного адміністративного суду (справа № 500/7890/23) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00080890701 від 01.11.2023 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, зокрема в частині донарахувань - 207450,00 грн, з яких 165960,00 грн основне зобов'язання та 41490,00 грн штрафні (фінансові) санкції.
Однак, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 500/7890/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки податкове зобов'язання в сумі 385772 грн, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 01.11.2023 року № 00080890701, не було сплачене повністю та в терміни передбачені підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та набуло статусу узгодженого лише за наслідками судового оскарження у справі № 500/7890/23, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави скасовувати штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54953,00 грн, які нараховані позивачу на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2017-2019 роки.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного малого підприємства «ЛЮКС» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, а тому судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «ЛЮКС» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 500/5333/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін