24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4428/24 пров. № А/857/29867/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №140/4428/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКСВЕСТ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя в 1-й інстанції - Сорока Ю. Ю.,
час ухвалення рішення - 30 серпня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКСВЕСТ» звернулося в суд з позовом до відповідача- Рівненської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000019/2 від 27 лютого 2024 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000019/2 від 27 лютого 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товару та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та які надані на вимогу митного органу не були. При цьому, митницею було враховано спрацювання профілів ризику і наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2023 року між ТОВ «ІКСВЕСТ» (Покупець) та компанією експортером MOTO4SELL S.R.O. (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №5/11-23, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити та оплатити товар на умовах Договору на умовах CIP - Київ, Луцьк, Рівне, CPT - Луцьк, DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, CIF - м. Чорноморськ, Одеса.
Країною відправки є Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Китай, ОАЕ.
За умовами контракту Покупець оплачує вартість товару шляхом переказу коштів на банківський рахунок Продавця на умовах: передоплата за товар, оплата за фактом після отримання Товару, оплата товару на виплати.
22 лютого 2024 року ТОВ «ІКСВЕСТ» через уповноваженого декларанта ТОВ «СМАРТБРОК» з метою декларування товарів: Товар №1 Автомобіль вантажний марки MERCEDES-BENZ, модель Sprinter, VIN - НОМЕР_1 , для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів) зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератором) з гідробортом, 2017 року виготовлення на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію 24UA204140001890U2 з пакетом відповідних документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаних МД були подані такі документи: рахунок-фактура №6020240063 від 24 січня 2024 року; автотранспортна накладна від 24 січня 2023 року; сертифікат про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06 травня 2021 року; зовнішньоекономічний контракт №5/11-23 від 01 листопада 2023 року; договір про надання послуг митного брокера №96 від 20 листопада 2023 року; експортна митна декларація №24HU1600002C1C7326.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності: подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 травня 2021 року №453349049 у неповному обсязі; заявлені в графі 31 відомості стосовно обладнання транспортного засобу (ізотермічний, зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) з гідробортом) не підтверджені поданими до митного оформлення документами; в графі 44 митної декларації зазначено реквізити митної декларації Угорщини від 24. січня 2024 року №24HU1600002C1C7326, при цьому, заявлена декларантом країна відправлення Словаччина; наданий товаротранспортний документ CMR від 24 січня 2024 року б/ н не містить відомостей про місце завантаження транспортного засобу. Таким чином, заявлена декларантом країна відправлення транспортного засобу не підтверджена документально; відповідно до пункту 2.2 контракту від 01 листопада 2023 року №5/11-23 умови поставки для кожної партії вказуються в інвойсах та специфікаціях. До митного оформлення не надано специфікації на партію товару; за результатами аналізу інформації у відкритій мережі інтернет (TrucksNL.com) за ідентифікаційним номером транспортного засобу встановлено наявність пропозиції продажу оцінюваного транспортного засобу за ціною 32 950,00 Євро, що суттєво менше митної вартості товару за митною декларацією.
У зв'язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни транспортного засобу; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення; замовлення та специфікацію до Контракту від 01 листопада 2023 року №5/11-23.
Декларантом надано лист пояснення ТОВ «ІКСВЕСТ» від 27 лютого 2024 року №27/02/24 разом з копіями документів, зокрема: платіжної інструкції в іноземній валюті від 25 січня 2024 року №7, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06 травня 2021 року №453349049, від 07 лютого 2017 року №737010882, від 01 лютого 2024 року №А54431320, витяг з проведеною конвертацією валют від 27 лютого 2024 року.
При цьому зазначено, що надано всі документи, наявні на момент митного оформлення транспортного засобу, з проханням прийняти рішення без врахування термінів передбачених ч.3 статті 53 Митного Кодексу України.
Оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв оскаржуване рішення №UA204000/2024/000019/2 від 27 лютого 2024 року про коригування митної вартості товарів та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2024/000028.
У графі 33 рішення зазначено, що митну вартість товару визначено на підставі ціни транспортного засобу, що кореспондується із імпортованим за ідентифікаційним номер кузова та пропонувався для продажу, згідно з інформацією у відкритій мережі Інтернет (TrucksNL.com) - 32 950,00євро за одиницю. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 32 950 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1374716,84 грн (32 950євро*41,7213грн/1 євро) (а.с.15).
У подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA204140002059U1 від 27 лютого 2024 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся у суд із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару, натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями ст.49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст.53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Ч.4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «Автомобіль вантажний марки MERCEDES-BENZ, модель Sprinter, VIN - НОМЕР_1 , для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів) зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератором) з гідробортом, 2017 року виготовлення вартістю 11250,00 Євро».
Підставою для витребування у позивача додаткових документів стала наявність, на думку митного органу, розбіжностей у поданих позивачем документах, а саме: подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 травня 2021 року № НОМЕР_2 у неповному обсязі; заявлені в графі 31 відомості стосовно обладнання транспортного засобу (ізотермічний, зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) з гідробортом) не підтверджені поданими до митного оформлення документами; в графі 44 митної декларації зазначено реквізити митної декларації Угорщини від 24. січня 2024 року №24HU1600002C1C7326, при цьому, заявлена декларантом країна відправлення Словаччина; наданий товаротранспортний документ CMR від 24. січня 2024 року б/ н не містить відомостей про місце завантаження транспортного засобу. Таким чином, заявлена декларантом країна відправлення транспортного засобу не підтверджена документально; відповідно до пункту 2.2 контракту від 01 листопада 2023 року №5/11-23 умови поставки для кожної партії вказуються в інвойсах та специфікаціях. До митного оформлення не надано специфікації на партію товару; за результатами аналізу інформації у відкритій мережі інтернет (TrucksNL.com) за ідентифікаційним номером транспортного засобу встановлено наявність пропозиції продажу оцінюваного транспортного засобу за ціною 32 950,00 Євро, що суттєво менше митної вартості товару за митною декларацією, на що суд зазначає наступне.
Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що надане свідоцтво про реєстрацію від 01 лютого 2024 №54431320 містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, що кореспондується із продавцем. Однак, такий документ нібито датований після реалізації транспортного засобу згідно з рахунком-фактурою від 24 січня 2024 року №6020240063 та отримання оплати за товар - 25 січня 2024 року.
Позивач звертає увагу на те, що на звороті свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу міститься часовий проміжок (01 лютого 2024 року - 21 лютого 2024 року) протягом якого MOTO4SELL S.R.O. є власником транспортного засобу марки MERCEDES SPRINTER VIN - НОМЕР_1 . Зокрема, про це свідчить графа № 3 «zugelassan am 1.02.2024 gulting 21.02.2024», що в перекладі означає «затверджено 1 лютого 2024 року, дійсний 21 лютого 2024 року» (а.с.23).
Таким чином, митний орган, не пересвідчившись у інформації, що міститься у тимчасовому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, безпідставно наводить твердження щодо наявності сумнівів у поданих до митного оформлення документах.
При цьому, оформлення тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу навпаки свідчить про дотримання експортером усіх вимог щодо перереєстрації транспортних засобів у країні експорту.
Крім того, до митного оформлення долучено експорту митну декларацію №24HU160002C1C7326, що видана в країні Угорщина, вартість товару вказана у валюті угорський форинт. Компанія-експортер зареєстрована у країні Європейського Союзу, що надає право замитнювати товари (тобто відвантажувати товари, оформляти експорті митні декларації, вчиняти інші митні формальності) на території Союзних держав, у даному випадку в Угорщині.
При цьому, законодавство Європейського Союзу не обмежує компанії мати стоянки транспортних засобів на території інших Союзних держав.
ТОВ «ІКСВЕСТ» на вимогу митного органу долучено витяг з проведеною конвертацію з якого вбачається, що вартість 11250,00 Євро в результаті проведеної конвертації на момент оформлення експортної митної декларації, станом 24 січня 2024 року, може становити 4307291,67 угорських форинтів.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, експортна митна декларації в розумінні норм митного законодавства (ст. 53 МК України) підтверджує факт проходження товарами (вантажами) митного оформлення в країні відправлення, та не можуть слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.
Єдиним документом, що підтверджує ціну товару у країні експорту є зовнішньоекономічний контракт або рахунок-фактура, в якому сторони погодили вартість товару, та яку позивач сплатив.
Митний орган безпідставно розрахував статистичну вартість товару у експортній декларації та дійшов висновку, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою.
Крім того, саме лише посилання на норми європейського законодавства щодо визначення статистичної вартості без наведення конкретних законодавчих норм є припущенням, на якому не може ґрунтуватися визначення митної вартості.
Також, у рішення про коригування митної вартості Рівненська митниця стверджує, що на комерційному сайті www.trucksnl.com. міститься інформація про вартість транспортного засобу заявленого на рівні 32950 Євро, однак, на думку колегії суддів, така інформація ніяким чином не може бути підставою виникнення сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару, оскільки відомості із комерційних сайтів не є належним джерелом інформації, адже кожен транспортний засіб має свої характеристики, крім того на вартість транспортного засобу впливає технічний стан, пробіг, комплектація, тощо.
Щодо доводів апелянта про те, що до митного оформлення не долучено документа про замовлення товару з посиланням на порушення сторонами п.2.2 Контракту, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.2 контракту №5/11-23 Продавець проводить поставку Товару партіями. Поставка кожної партії товару здійснюється протягом 4-х днів після отримання замовлення від Покупця. У замовленні вказується перелік та кількість Товару. Замовлення передається по факсу чи електронною поштою Продавцю.
З огляду на те, що таке замовлення передається по факсу чи електронною поштою Продавцю, митний орган не може заперечувати факту, що між сторонами на електронну пошту було надіслано замовлення.
Крім того, ст.53 МК України передбачає, що замовлення на товар не входить до переліку документів, котрі підтверджують заявлену митну вартість товару та є обов'язковими для подання до митного оформлення, а отже витребовувати такий документ митний орган не мав жодних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необгрунтованою, оскільки відповідач не вказав, яким чином додаткові документи нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин не надання додаткових документів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім інформації у відкритій мережі інтернет (TrucksNL.com), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №140/4428/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2025 року.