Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2073/25
Номер провадження2/711/1313/25
27 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника позивача за довіреністю Литвина Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13 березня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу (вхідний №10003, а.с.1-6 т.1).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 12.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - Банк) та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200144434 щодо кредитування (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 16350 грн зі встановленим строком користування: з 12.11.2014 до 20.05.2017, а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти, у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
Щодо реєстру кредитних договорів (відступлених) до договору відступлення прав вимоги 20.07.2020, то позивач зазначає, що, оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі (протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020), то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b та https://torgi.fg.gov.ua/216108.
Крім того позивач у мотивувальній частині позовної заяви також зазначає про те, що 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
У зв'язку з цим позивач зазначає, що, станом на 04.02.2025, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 50932,10 грн, з яких: 16293,27 грн - заборгованість за кредитом, та 34638,83 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Аналізуючи означену норму матеріального права, позивач робить висновок, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Підсумовуючи викладене, позивач у позові зазначає, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 200144434 від 12.11.2014 становить 50 932,10 грн, а сума збитків з урахуванням 3% річних - 4 588,08 грн, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 23 971,73 грн, а разом заборгованість становить - 79 491,91 грн.
Щодо строків позовної давності, то ТОВ «Діджи Фінанс» зазначає про таке.
Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», було предметом спору у справі № 910/11298/16, що розглядалася Господарським судом міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.
Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.
У цьому контексті позивач у позові зазначає, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». Лише під час примусового виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс», на початку 2023 року, оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».
Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200144434 від 12.11.2014; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200144434 від 12.11.2014 у загальному розмірі 79 491,91 грн, яка складається з: суми заборгованості - 50 932,10 грн, суми інфляційних втрат - 23 971,73 грн, суми 3% річних - 4 588,08 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 30 хв 21 квітня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.139 т.2).
14.04.2025 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Хатковим А.В. (ордер серії СА №1117826 від 02.04.2025, а.с.146 зворот т.2) до суду скеровано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого сторона відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» в повному обсязі, застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності (вхідний №14770, а.с.150-154 т.2).
Відзив на позовну заяву представник відповідача обгрунтовує тим, що дійсно 12.11.2014 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (офертою) №200144434, якою запропонувала банку укласти із нею договір про надання та використання платіжної картки на умовах, викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених в ОП заяви та Тарифах по картках банку.
У межах цього договору відповідач просила для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити їй кредитний ліміт в межах якого вона має право здійснювати операції з використання картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати, згідно ст. 1069 ЦК України, кредитування рахунку картки. Найменування продукту: прибуткова картка «+Кредитка» (не іменна).
Відповідно до умов кредитного договору, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, з встановленим строком кредиту 12 місяців (з 12.11.2014 по 12.11.2015), що підтверджується п. ІІІ довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту.
Також представник відповідача у відзиві зазначає, що позивач, на підтвердження наявності заборгованості відповідача та її розміру, надав до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , однак розрахунку заборгованості за відсотками за кредитним договором №200144434 від 12.11.2014 позивачем до суду не надано. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 34638 грн 83 коп, однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред'явленому розмірі.
Крім того представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хатковий А.В. у відзиві зазначає, що 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200144434 від 12.11.2014.
Згідно з п. 2 вищевказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває усі права кредитора до боржників в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Банк Михайлівський» у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» було у повному обсязі сплачено на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, переможцем яких стало ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги ( Додаток № 1) до Договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200144434 від 12.11.2014 в сумі 50932,10 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 16293,27 грн., заборгованість по відсотках 34638,83 грн. Проте позивач також просить стягнути з відповідача суму збитків з урахуванням 3% річних в сумі 4588,08 грн та суму збитків інфляційний витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 23971,73 грн.
Відповідач не погоджується з такими вимогами з огляду на наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивачем заявлено вказані вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 04.02.2022 по 04.02.2025 та 3 % річних за період з 04.02.2022 по 04.02.2025.
При цьому позивачем не враховано положення пунктів 15,18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, якими встановлена заборона щодо нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з підстав карантинних обмежень, пов'язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також воєнного стану.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача робить висновок, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за вказаний період є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пунктів 15 та 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то представник відповідача адвокат Хатковий А.В. у відзиві на позов зазначає про таке.
Між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 № 7_БМ.
До ТОВ «Діджи Фінанс» від ПАТ «Банк Михайлівський» перейшли права та обов'язки тільки за визначеним переліком кредитних договорів, тобто ТОВ «Діджи Фінанс» не є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» за всією діяльністю банку.
Із поданих матеріалів позовної заяви вбачається, що за кредитним договором №200144434 від 12.11.2014, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , останній були надані у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок на строк з 12.11.2014 по 12.11.2015.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту, ПАТ «Банк Михайлівський» мав право від дня завершення строку кредиту, тобто 12.11.2015, та протягом наступних трьох років, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, вказаним правом не скористався. Відтак, загальний строк позовної давності сплинув 12.11.2018.
У цьому контексті відповідач просить звернути увагу суду на те, що наведені обставини пропуску позивачем строку позовної давності, не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності з урахуванням того, що вказані події виникли після 12.11.2018, тобто, після спливу загального строку позовної давності за кредитним договором № 200144434 від 12.11.2014 .
Представник відповідача у відзиві на позов наголошує, що уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги щодо відповідача по спірному кредитному договору, але пропустив строк позовної давності на пред'явлення позову до відповідача, оскільки такий строк був пропущений попереднім кредитором.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хатковий А.В. просить суд застосувати строк позовної давності на пред'явлення позову до відповідача та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200144434 від 12.11.2014 року в повному обсязі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2025 розгляд справи був відкладений до 14 год 30 хв 21 травня 2025 року; також цим судовим рішенням визнано обов'язковою явку представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання (а.с.161 т.2).
Розгляд справи, що був призначений 21 травня 2025 року о 14 год 30 хв, відкладений до 10 год 00 хв 23 червня 2025 року з підстав зайнятості складу суду під час розгляду іншої цивільної справи, про що секретарем судових засідань складена відповідна довідка (а.с.170 т.2).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025 позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху на підставі ч.11 ст.187 ЦПК України (а.с.176-177 т.2).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 продовжено розгляд справи за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; розгляд справи призначено о 12 год 00 хв 06.08.2025 (а.с.182, т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2025 розгляд справи був відкладений до 15 год 30 хв 06.10.2025 (а.с.180-181, т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.10.2025 розгляд справи був відкладений до 09 год 50 хв 17.10.2025 (а.с.201-202, т.2).
Представник позивача Литвин Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, передбачених у мотивувальній частині позовної заяви, та просив суд їх повністю задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви.
Проте 16 жовтня 2025 року судова повістка про виклик повернулася до суду із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (дата штемпеля на ф.20: 14.10.2025): адресат відсутній за вказаною адресою.
Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що саме 14 жовтня 2025 року проставлено оператором поштового зв'язку в поштовому повідомленні відмітку про відсутність відповідача за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не повідомила суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (17 жовтня 2025 року), час (09 год 50 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.
Представник відповідача адвокат Хатковий А.В. у судове засідання також не з'явився, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтерджується матеріалами справи (а.с.207 зворот т.2).
Водночас, представник відповідача адвокат Хатковий А.В., 18.04.2025 через підсистему «Електронний суд», подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність як відповідача, так і його як представника відповідача; під час ухвалення судового рішення просив суд взяти до уваги доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву (вхідний №15639 від 21.04.2025, а.с.158 т.2).
17 жовтня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 50 хв 27 жовтня 2025 року.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача за довіреністю Литвина Д.В., дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції представників позивача та відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (офертою) № 200144434 (далі - Заява), якою запропонувала банку укласти із нею договір про надання та використання платіжної картки на умовах, викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених в ОП заяви та Тарифах по картках банку.
У межах цього договору відповідач просила для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити їй кредитний ліміт в межах якого вона має право здійснювати операції з використання картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати, у відповідності до ст. 1069 ЦК України, кредитування рахунку картки (п.1.3 Заяви).
Також ОСОБА_1 , підписавши Заяву, погодилася з тим, що: складовою та невід'ємною частиною договору про надання та використання платіжної картки (далі - Договір про Картку) будуть являтися Умови по картках та Тарифи по Картках з якими вона ознайомилася, повністю згодна і розуміє їх зміст, та положення яких зобов'язалася неухильно дотримуватися (п.1.5.1 Заяви); прийняттям (акцептом) Банком Заяви (оферти) ОСОБА_1 про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю рахунку картки (п.1.5.2 Заяви); розмір ліміту буде встановлений Банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених ОСОБА_1 по Банку (п.1.5.3 Заяви); строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках) (п.1.5.4 Заяви).
Відповідач, підписуючи Заяву, підтвердила, зокрема, що вона ознайомлена з інформацією, вказаною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 3.6 Заяви), а також Правилами користування платіжною карткою, які є невід'ємною частиною Умов по Картам (п. 3.7 Заяви).
Також зі змісту Заяви суд встановив, що означений документ підписаний відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом, що мало місце 12.11.2014, і без будь-яких доповнень чи уточнень її змісту (а.с.224 т.1).
Із заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів від 12.11.2014 суд встановив, що ОСОБА_1 , підписанням цього документа, просить ПАТ «Банк Михайлівський» відкрити їй поточний рахунок у гривнях; зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах вона ознайомлена. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що ОСОБА_1 12.11.2014 ПАТ «Банк Михайлівський» було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується підписами уповноваженого представника означеної банківської установи та відповідача ОСОБА_1 , що містяться в означеному документі (а.с.224 т.1).
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хатковий А.В., повноваження якого, згідно ордера від 02.04.2025, не обмежуються, визнав той юридичний факт, що заява (оферта) № 200144434 від 12.11.2014, підписувалася відповідачем ОСОБА_1 , тобто остання виявила волю на укладення із ПАТ «Банк Михайлівський» відповідного правочину та зобов'язалася його безумовно виконувати.
Також у судовому засіданні була досліджена анкета №902607 від 12.11.2014, зі змісту якої суд встановив, що бажана сума кредиту становить 6000 грн; строк, мета та сума додаткових послуг анкетою не обумовлені; анкета містить особисті дані ОСОБА_1 , її адресу реєстрації та фактичного проживання, дані про доходи та майно відповідача (а.с.224 зворот т.1).
Із довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum Cash Back (неіменна)» від 12.11.2014 суд встановив, що ПАТ «Банк Михайлівський» означеним документом довів до відома ОСОБА_1 форми кредитування, які можуть бути реалізовані у правовідносинах між сторонами, зокрема: кредит, що надається у разовому порядку, та кредит, що надається у межах відновлювальної кредитної лінії, із зазначенням як переваг кожної із форм, так і їх недоліків; також означена довідка містить загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту "Visa Platinum Cash Back (неменна)", згідно яких: мета кредиту - на споживчі потреби, сума кредиту - до 50 000 грн, строк кредиту - 12 місяців, забезпечення кредиту - без забезпечення, форма кредитування - у формі відновлювальної кредитної лінії, тип процентної ставки - фіксована, тощо.
Крім того в означеній довідці ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив ОСОБА_1 про орієнтовну сукупну вартість кредиту в рамках карткового продукту "Visa Platinum CashBack (неменна)", що складається з наступних складників: строк - 3 роки; обсяг щомісячного платежу - мінімальний платіж 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів Банку, але не менше 50 грн. та не більше суми існуючої заборгованості за Договором; процентна ставка за кредитом (річних) - 58.8%, нараховується на залишок заборгованості по кредиту; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі, у грн) - 24619.65 грн; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному значенні) - 89.75% (а.с.228 зворот т.1).
У судовому засіданні суд безпосередньо дослідив тарифи по продукту "Visa Platinum Cash Back" (далі - Тарифи), з якими ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її підписом, який міститься у нижній частині означеного документа (а.с.229 т.1).
Зі змісту погоджених між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 . Тарифів суд встановив, що строк дії платіжної картки становить 3 роки; розмір процентів, що нараховуються за кредитом, наданим у формі кредитної лінії, становить: на операції, які здійсненні в торговельній мережі та мережі інтернет - 4,5%, а на операції з видачі готівки - 4,9%; розмір обов'язкового щомісячного мінімального платежу за договором - 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів Банку, але не менше 50 грн. та не більше суми існуючої заборгованості за договором.
Також у судовому засіданні була досліджена розписка ОСОБА_1 від 12.11.2014 про отримання платіжної картки та/або пін-коду, зі змісту якої суд встановив, що на виконання договору про надання та використання платіжної картки №200144434 від 12.11.2014 відповідач ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_2 та пін-код до неї (а.с.229 зворот т.1).
Із договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 (далі - Договір №7_БМ) суд встановив, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений означений правочин, предметом якого є те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору далі - «Основні договори»). Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню (п.1 Договору №7_БМ ).
Пунктом 2 Договору №7_БМ обумовлено, що за цим договором новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів (а.с.230-231 т.1).
Із платіжної інструкції №25 від 09.07.2020 суд встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» 5 307 308,39 грн у рахунок виконання протоколу №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 (а.с.232, т.1).
Із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами як Додатку №1 до Договору №7_БМ суд встановив, що до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором №200144434, що укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 12.11.2014 в сумі 50 932,10 грн, з яких 16 293,27 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, та 34 638,83 грн - заборгованість по нарахованим доходам (а.с.4-6 т.2, №4859).
Також у судовому засіданні була досліджена постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, що прийнята у справі №910/11298/16 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Фагор» та ТОВ «ФК «Плеяда», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України та ОСОБА_2 , про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права. Зі змісту цього судового рішення суд встановив, що Північний апеляційний господарський суд, за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16, постановив: рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасувати в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині.
Застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнати відсутніми у товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.
Визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнати відсутніми у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього (а.с.233-248 т.1).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 01 липня 2021 року (реєстраційний номер рішення: 98040747).
Зі зведеної виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 до 27.07.2020, що сформована ПАТ «Банк Михайлівський» 14.12.2023, суд встановив, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Михайлівський» згідно умов договору №200144434 від 12.11.2014 складає 50 932,10 грн, з яких: 16 293,27 грн - заборгованість за основною сумою договору, та 34 638,83 грн (7582,66 грн + 27056,17 грн) - заборгованість за відсотками (а.с.217, т.1).
Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №200144434 від 12.11.2014, інфляційних втрат та 3% річних, що підготовлений ТОВ «Діджи Фінанс», суд встановив, що за період 04.02.2022 до 04.02.2025 позивачем нараховано інфляційних втрат на суму боргу, що складає 23 971,73 грн, а також 3% річних у сумі 4588,08 грн (а.с.2-3, т.2).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за договором №200144434 на підставі договору про відступлення прав вимоги №№7_БМ від 20.07.2020.
Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1,2 ст 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, із дослідженої безпосередньо в судовому засіданні Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного правочину власноручним підписом (а.с.224, т.1).
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала суду жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов заяви (оферти) № 200144434, що погоджена та підписана відповідачем 12.11.2014, а також свого контррозрахунку заборгованості по означеному вище правочину.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за заявою (офертою) №200144434, що погоджена та підписана відповідачем 12.11.2014, як первинному кредитодавцю ПАТ «Банк Михайлівський», так і його правонаступнику в означених правовідносинах ТОВ «Діджи Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 16 293,27 грн в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту) підлягає задоволенню.
Водночас заперечення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хаткового А.В., викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що до позовної вимоги про стягнення основної суми боргу слід застосувати строк позовної давності з призми того, що строк дії кредитного договору сторонами обумовлений тривалістю 1 рік, що сплинув 12.11.2018 (абз.4 стр.7 відзиву, а.с.153, т.2) суд відхиляє з огляду на таке.
Як на підставу визначення строку дії кредитного договору у виді Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014 тривалістю 1 рік представник відповідача посилається на зміст розділ ІІІ довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту (абз.6 стр.3 відзиву на позов, а.с.151, т.2).
Водночас суд звертає увагу учасників справи, що п.1.5.4 Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 обумовлено те, що строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках). Також, підписавши Заяву (оферту) №200144434 від 12.11.2014 ОСОБА_1 та первинний кредитор ПАТ «Банк Михайлівський» обумовили в п.1.5.1 означеного правочину, що складовою та невід'ємною частиною договору про надання та використання платіжної картки (далі - Договір про Картку) будуть являтися Умови по картках та Тарифи по Картках з якими ОСОБА_1 ознайомилася, повністю згодна і розуміє їх зміст, та положення яких зобов'язалася неухильно дотримуватися.
З аналізу означених положень Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014 суд встановив, що договір про надання та використання платіжної картки, заборгованість за яким є предметом позову ТОВ «Діджі Фінанс», складають і є його невід'ємною частиною Умови по картках та Тарифи по Картках.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum Cash Back (неіменна)» (а.с.228 зворот, т.1) не є складовою і невід'ємною частиною договору про надання та використання платіжної картки, заборгованість за яким є предметом позову ТОВ «Діджі Фінанс».
Більше того, що із означеної довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum Cash Back (неіменна)» суд встановив, що цей документ містить саме загальні умови надання кредиту в рамках відповідного карткового продукту, а не конкретні, що підлягають застосування до правовідносин між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , які засновані на укладенні Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014.
Водночас із Тарифу по продукту "Visa Platinum Cash Back" (а.с.229, т.1), що містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з означеним документом, суд встановив, що строк дії платіжної картки обумовлений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 і становить 3 роки, що узгоджується зі строком сукупної вартості кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum Cash Back (неіменна)», що первинним кредитодавцем повідомлений ОСОБА_1 та підтверджується довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту (а.с.228 зворот, т.1).
Оскільки згідно умов Заяви (оферти) №200144434 від 12.11.2014, зокрема, п.1.5.1 та 1.5.4, складовою та невід'ємною частиною договору про надання та використання платіжної картки є Умови по картках та Тарифи по Картках, а не довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках відповідного карткового продукту, тому суд дійшов висновку, що строк дії умов кредитування, що засновані на Заяві (оферті) №200144434 від 12.11.2014, узгоджений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 і відповідає строку дії платіжної картки, тобто становить 3 (три) роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) закінчився 12.11.2020, оскільки строк дії кредитної картки сплив 12.11.2017.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
У зв'язку з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і цей стан є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 13.03.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, тому позивач звернувся з позовними вимогами до суду в межах позовної давності.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, а відповідно в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Хаткового А.В. про застосування строку позовної давності, що викладена у прохальній частині відзиву на позовну заяву від 14.04.2025 слід відмовити.
Одночасно суд не вбачає правових підстав для вирішення по суті прохання позивача, викладеного в п.1 прохальної частини позовної заяви від 13.03.2025, про поновлення строку позовної давності для подання позовної заяви в означеній частині, адже суд дійшов висновку, що оскільки строк позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення основної суми боргу сплинув 12.11.2020, проте п.12,19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строк позовної давності відповідно продовжений та зупинений, тому позовна вимога про стягнення основної суми боргу позивачем пред'явлена у межах строку позовної давності.
Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 34 638,83 грн, суд зазначає про таке.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Як у Заяві (оферті) №200144434 від 12.11.2014, так і Тарифах по продукту по продукту "Visa Platinum Cash Back" (а.с.229 т.1) між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 обумовлені процентні ставки по кредиту, а саме: реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його дії) становить 89,75% (а.с.224 т.1); процентна ставка за кредитом (річних) - 58.8%, нараховується на залишок заборгованості по кредиту; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі, у грн) - 24619.65 грн; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в процентному значенні) - 89.75% (а.с.228 зворот т.1).
Отже, з аналізу означених вище засобів доказування, суд встановив, що сторони узгодили, що використання ОСОБА_1 кредитного ліміту, встановленого ТОВ «Банк Михайлівський», є оплатним шляхом сплати відсотків за користування сумою кредиту згідно обумовленої відсоткової ставки. Доказів тому юридичному факту, що користування ОСОБА_1 кредитним лімітом є безоплатним (безпроцентним) матеріали цивільної справи не містять.
Як встановлено судом зі зведеної виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 до 27.07.2020, що підготовлена ПАТ «Банк Михайлівський», загальний розмір відсотків за користування ОСОБА_1 кредитними коштами кредитодавцем нарахований і складає 34 638,83 грн (7582,66 грн + 27056,17 грн) (а.с.217 т.1).
Проте суд, проаналізувавши матеріали цивільної справи з призми дотримання позивачем строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача розміру відсотків за користування кредитними коштами, про застосування якого заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, дійшов висновку, що правомірним і законним є нарахування відсотків за період часу з березня 2017 року (з часу, коли строк позовної давності продовжений внаслідок карантинних обмежень) до 12 листопада 2017 року (до часу закінчення дії строку договору №200144434 від 12.11.2014).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до періоду нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, а саме: до березня 2017 року, підлягає застосуванню строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, а щодо нарахування відсотків після 12.11.2017 - законодавча заборона нараховувати відсотки після закінчення строку дії кредиту.
У зв'язку з цим, суд детально проаналізувавши виписки по особовим рахункам за період з квітня 2017 року до 12 листопада 2017 року, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви і знаходяться на а.с.8-53 т.1, встановив, що ПАТ «Банк Михайлівський» за означений період у часі нарахував ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких обумовлений у Заяві (оферті) №200144434 від 12.11.2014, у загальній сумі 5 759,50 грн.
У зв'язку з викладеними, беручи до уваги, що позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в період часу з 12.11.2014 до 12.11.2017 є обгрунтованою і такою, що відповідає умовам договору №200144434, що укладений між ПАТ «Банк «Михайлівський» та ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, стягнувши з відповідача на користь позивача відсотки за користування сумою кредиту за період з квітня 2017 року до 12.11.2017 в сумі 5759,50 грн.
Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення решти, нарахованих позивачем відсотків, тобто в сумі 28 879,33 грн (24638,83 грн - 5759,50 грн), слід відмовити з огляду на недотримання позивачем строку позовної давності щодо означених вимог за період до березня 2017 року в зв'язку з чим судом застосовано строк позовної давності з підстав його заявлення стороною відповідача, а щодо означених вимог після 12.11.2017 - у зв'язку з їх необгрунтованістю, оскільки строк дії договору №200144434 від 12.11.2014 сплинув 12.11.2017 і доказів, що він пролонгований матеріали справи не містять, а нарахування відсотків після закінчення строку дії договору є таким, що не відповідає положенням чинного цивільного законодавства.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами підлягає задоволенню частково в сумі 5759,50 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4588,08 грн та 23971,73 грн інфляційних втрат, то суд зазначає про таке.
Частинами 1,2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати у період з лютого 2022 до грудня 2024 та 3 % річних у період з 04.02.2022 до 04.02.2025, виходячи з того, що сума боргу становить 50 932,10 грн. (а.с.2-3, т.2).
Суд погоджується з доводами позову, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути складові, передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки відповідач не виконувала свої зобов'язання за договором №200144434 від 12.11.2014.
Втім, ураховуючи те, що судом було встановлено, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс» в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування ним з урахуванням застосованого строку позовної давності сума 22 052,77 грн (16293,27 грн - тіло кредиту, та 5759,50 грн - відсотки за користування сумою кредиту), то нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має вираховуватись саме з вказаної суми заборгованості.
Також застосуванню підлягає п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 3% річних в сумі 38,01 грн, які вираховувались у відповідності до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та початку нарахування означеної складової боргу, що визначена безпосередньо позивачем в одноіменному розрахунку, тобто за період з 04.02.2022 по 24.02.2022 (21 день) із врахуванням того, що сума боргу складає 22 052,77 грн (22052,77 грн х 0,03 = 661,58 грн (3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання); 661,58 грн / 365 днів = 1,81 грн (3% річних за 1 день прострочення виконання грошового зобов'язання); 1,81 грн х 21 день (кількість днів між 04.02. та 24.02.2022 включно) = 38,01)).
Сума інфляційних втрат, які зазнало ТОВ «Діджи Фінанс» у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань склала 264,60 грн (22052,77 грн х 0,016 (індекс інфляції в лютому 2022 року) = 352,84 грн (грошовий розмір інфляційних втрат від суми простроченого грошового зобов'язання за лютий 2022 року); 352,84 грн / 28 днів (кількість днів у лютому 2022 року) = 12,60 грн (інфляційні втрати за 1 день прострочення виконання грошового зобов'язання); 12,60 грн х 21 день (кількість днів між 04.02. та 24.02.2022 включно) = 264,60 грн)).
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі відповідно 38,01 грн та 264,60 грн, а всього 302,61 грн.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (далі - АБ «Анастасії Міньковської») (а.с.221-223, т.1); 2) додаткової угоди від 15.02.2024 до договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, якою доповнено договір про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року п.1.2 наступного змісту: «Адвокатське бюро зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 » (а.с.8, т.2); 3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10, яким документована адвокат Міньковська А.В. (а.с.250, т.1); 4) детального опису робіт, виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення заборгованості, зі змісту якого суд встановив, що вартість підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, що обумовлена договором про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 та додаткової угоди №б/н від 15.02.2024 до нього, складає 7000 грн (а.с.10, т.2).
Суд, проаналізувавши означені документи, дійшов висновку, що вони не підтверджують факту надання АБ «Анастасії Міньковської» правової допомоги у зв'язку з розглядом Придніпровським районним судом м. Черкаси цивільної справи №711/2073/25, а лише вказують на те, що між ТОВ «Діджі Фінанс» та АБ «Анастасії Міньковської» існують договірні відносини щодо надання означеному товариству юридичних послуг.
Так, предметом договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року є те, що АБ «Анастасії Міньковської», на підставі звернення ТОВ «Діджи Фінанс, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, візує їх, надає допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; партнери Адвокатського бюро та/або адвокати здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів Клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально- процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України; узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ, спільно з іншими підрозділами Клієнта результати розгляду претензій, практику укладення та виконання договорів, надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнта в процесі здійснення діяльності; інформує Клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності. Крім того, п.4.4 договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року його сторони обумовили, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об'єднанням факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об'єднання може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.
Із додаткової угоди від 15.02.2024 до договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, що укладена між АБ «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс», суд встановив, що сторони вирішили розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. Адвокатське бюро зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ».
Також із детального опису робіт, виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення заборгованості, суд встановив, що вартість підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, що обумовлена договором про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 та додатковою угодою №б/н від 15.02.2024 до нього, складає 7000 грн
Отже, з означених засобів доказування, що безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд встановив, що у тексті як договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, так і додаткової угоди від 15.02.2024 до договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року та детального опису робіт, виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення заборгованості, відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась АБ «Анастасії Міньковської» саме у справі № 711/2073/25. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність означених вище засобів доказування із цією справою, суду не надано.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що як договір про надання правової допомоги №26, так і додаткова угода до нього були укладені 15 лютого 2024 року, тобто за понад як рік до часу звернення позивача до суду з позовною заявою, що є предметом розгляду цивільної справи №711/2073/25, і не містять жодної інформації, що їх предметом є, зокрема, підготовка позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 згідно умов договору №200144434 від 12.11.2014. Водночас зазначення у додатковій угоді прізвища ім'я та по батькові, що відповідає прізвищу, імені та по батькові відповідача у справі без зазначення ідентифікуючих даних останнього (дати, місяця, року народження) або інформації про реквізити кредитного договору, що є предметом підготовки АБ «Анастасії Міньковської» позовної заяви в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс», є тією обставиною, яка не свідчить про надання відповідної правничої допомоги саме в цивільній справі №711/2073/25.
Також матеріали цивільної справи не містять акту наданих послуг (акту приймання-передачі наданих послуг), що обумовлений складенням та підписанням між ТОВ «Діджи Фінанс» та АБ «Анастасії Міньковської» в п.4.4 договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, що у сукупності із означеними вище обставинами, унеможливлює суд встановити факт надання позивачу правничої допомоги в конкретній справі АБ «Анастасії Міньковської» у відповідному обсязі і відповідної вартсоті.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом справи № 711/2073/25.
Аналогічний висновок щодо застосування положень ст.141 ЦПК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24), що застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із досліджених судом платіжних інструкцій №24 від 09.01.2024 (а.с.1, т.2) та №12411 від 26.06.2025 (а.с.181, т.2) встановлено, що позивачем сплачено 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8) в рахунок оплати судового збору за подачу позовної заяви.
Водночас з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 79 491,91 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, в розмірі 22 355,38 грн (16 293,27 грн (тіло кредиту), 5759,50 грн (нараховані та несплачені відсотки), 38,01 грн (3% річних) та 264,60 грн (інфляційні втрати)), що складає 28,12% від ціни позову (22355,38/79491,91), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 681,18 грн, тобто 28,12% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 грн х 0,2812).
Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 512, 514, 516, 517, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, п.12, 18, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №200144434 від 12 листопада 2014 року в розмірі 22 355 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок, з яких: 16 293 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 27 (двадцять сім) копійок - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 5759 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок - сума заборгованості за нарахованими процентами, 38 (тридцять вісім) гривень 01 (одна) копійка - 3 проценти річних, та 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 60 (шістдесят) копійок - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 18 (вісімнадцять) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 27 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПУО: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко