Справа № 636/9148/24 Провадження 2/636/404/25
10.10.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Селевко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок А-1 з прибудовою та верандою «а» загальною площею 61,8 кв. метри, житловою площею 46,6 кв. метри з надвірними будівлями та спорудами: літня кухня Б з верандою б, сарай В, гараж Г, погріб П, убиральня У, навіс Н, ворота №1, огорожа №2, розташованих по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем майна, що належало її батькові, ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 . Заповіту померлий не залишив. Інших спадкоємців немає. В червні 2024 року вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадковий житловий будинок.
Належність житлового будинку по АДРЕСА_1 померлому ОСОБА_2 підтверджується наступними письмовими доказами. Згідно рішення № 4 від 07.04.1981 виконкому Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області ОСОБА_2 відведено в безстрокове користування земельну ділянку та надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1 , площею 540 кв. метри. Згідно Плану відводу в натурі земельної ділянки під індивідуальну забудову ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для будівництва жилого будинку в АДРЕСА_1 . Технічним паспортом на житловий будинок КП «Вовчанського БТІ» від 20.09.2021, з якого вбачається, що по АДРЕСА_1 розташований будинок садибного типу, літер А-1 з прибудовою та верандою, загальною площею 61,8 кв. метри та житловою площею 46,6 кв. метри, з надвірними будівлями та спорудами: літня кухня Б з верандою б, сарай В, гараж Г, погріб П, убиральня У, навіс Н, ворота №1, огорожа №2. Довідкою КП «Вовчанського БТІ» від 25.10.2021 № 1007, з якої вбачається право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Згідно Будинкової книги будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в будинку з 04.12.1984 по день смерті. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що померлий ОСОБА_2 є власником зазначеного житлового будинку.
Ухвалою судді від 01.11.2024 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито. Ухвалою суду від 05.06.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Від позивача надійшла заява, згідно якої вона просила позовні вимоги задовольнити та слухати справу в її відсутності.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, визнання позову та ухвалення рішення згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом не встановлено підстав для прийняття визнання відповідачем позову, оскільки за обґрунтуванням, яке буде викладене судом нижче в цьому рішенні, у цій справі, на думку суду, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 липня 2020 року Вовчанським РВ ДРАЦС Східного МРУ МЮ (м. Харків), про що складено відповідний актовий запис № 147.
Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок А-1 з прибудовою та верандою «а» загальною площею 61,8 кв. метри, житловою площею 46,6 кв. метри з надвірними будівлями та спорудами: літня кухня Б з верандою б, сарай В, гараж Г, погріб П, убиральня У, навіс Н, ворота №1, огорожа №2, розташованих по АДРЕСА_1 .
Частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України установлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою частина третя статті 46 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1217 ЦК України с падкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_2 є його донька, позивач у справі ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ). Факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.03.1982 серії НОМЕР_2 . 31.08.2002 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 31.08.2002.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Матеріали справи не містять жодних доказів щодо проживання позивача ОСОБА_1 разом зі спадковдацем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за однією адресою.
Навпаки, згідно даних паспорту позивача, вона з 08.10.2002 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Тоді як спадкодавець ОСОБА_2 , згідно Будинкової книги, був зареєстрований та проживав з 04.12.1984 по день смерті у будинку АДРЕСА_1 .
Також, з копії листа Вовчанської державної нотаріальної контори Чугуївського району Харківської області за № 198/02-14 від 20.07.2024 вбачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори позивач ОСОБА_1 звернулась лише 20.07.2024, тоді як спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.1270 ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належності спірного спадкового майна, а саме: житлового будинку А-1 з прибудовою та верандою «а» загальною площею 61,8 кв. метри, житловою площею 46,6 кв. метри з надвірними будівлями та спорудами: літня кухня Б з верандою б, сарай В, гараж Г, погріб П, убиральня У, навіс Н, ворота №1, огорожа №2, розташованих по АДРЕСА_1 , спадкодавцю ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією КП «Вовчанське БТІ» за № 1007 від 25.10.2021, з якої вбачається, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 значиться головою домогосподарства за зазначеною адресою матеріали справи також не містять.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За положеннями ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч.ч.1.2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач вважала, що має право на визнання за нею права власності на спадкове майно. Проте відповідно до положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України лише спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Також, суд не погоджується з позивачем, що вона має право на визнання за нею права власності через те, що є спадкоємцем першої черги, оскільки строки для прийняття спадщини, передбачені у ст. 1270 ЦК України у встановлені законом для усіх спадкоємців без виключення.
Суд вважає, що у цій справі відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не доведено факту прийняття спадщини після померлого батька, порушено строки звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та не доведено підстави для спадкування відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 128, 223, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Вовчанська міська військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, код ЄДРПОУ 44675427, адреса реєстрації місця проживання: майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 6 поверх, м. Харків.
Суддя: С.А. Оболєнська