27.10.2025 Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 644/7372/25
Провадження № 2-с/644/76/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року суддя Індустріального районного суду м. Харкова Ізмайлов І.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 644/7372/25,
01 вересня 2025 Індустріальним районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1047,57 грн., що утворилась за період з 01.11.2020 по 31.01.2022 та витрати по сплаті судового збору по 302,80 грн.
23 жовтня 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що с судовим наказом не згодна та боргів не визнає. Крім того просила закрити провадження у справі № 2-н/644/2005/25 та усі судові витрати покласти на КП «КВПВ»
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 вересня 2025 Індустріальним районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1047,57 грн., що утворилась за період з 01.11.2020 по 31.01.2022 та витрати по сплаті судового збору по 302,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та заяву про скасування судового наказу, підстав для повернення заяви про скасування судового наказу не вбачається.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню, а судовий наказ від 01 вересня 2025 скасуванню.
Разом із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення з заявою про скасування судового наказу.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає за необхідне поновити заявниці строк для подання цієї заяви.
Щодо вимоги заявниці про судові витрати, суд назначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До заяви додано докази сплати судового збору у сумі 151 грн. 40 коп. за квитанцією #2.366520455.1 від 22 жовтня 2025.
При вирішені питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини 2 статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений статтями 141, 142 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справ у позовному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм вбачається, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.
Справа за заявою КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» про видачу судового наказу розглядалась в порядку наказного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 42 ЦПК України, у справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». У даному розділі ЦПК України окремо не встановлено порядку відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, які понесені боржником.
У справі наказного провадження, яка розглядається, суд скасовує судовий наказ, що свідчить про те, що боржник - особа, з якої кредитор просить вчинити стягнення, не згоден з заявленими вимогами матеріально заінтересованої особи кредитора (стягувача) - особою, яка звернулася до суду. Отже, спір між стягувачем та кредитором суд не вирішував, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Більше того, відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З огляду на приписи частини 2 статті 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Отже, боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати зі стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Тому, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що в задоволенні вимоги про розподіл судових витрат слід відмовити.
Щодо закриття провадження по справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Норми ЦПК України не передбачають відкриття провадження у справі про видачу судового наказу та відповідно, його закриття.
Отже, підстави для задоволення заяви заявниці про закриття провадження відсутні.
Керуючись ст. 171 Цивільного процесуального Кодексу України, суддя, -
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з заявою про скасування судового наказу по цивільній справі № 644/7372/25.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 644/7372/25, 2-н/644/2005/25 - задовольнити.
Скасувати судовий наказ від 01 вересня 2025 у справі № 644/7372/25, 2-н/644/2005/25, виданий Індустріальним районним судом м. Харкова за заявою Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів.
Роз'яснити стягувачу - Комунальному підприємству «Комплекс з вивозу побутових відходів», що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : І. К. Ізмайлов