П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11843/24
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про зобов'язання видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023 року
16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив зобов'язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 26 липня по 16 вересня 1986 року він, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого одержав захворювання і став особою з інвалідністю ІІ групи. На переконання позивача, вільнонаймана особа не може виконувати обов'язки військової служби, і він, як вільнонаймана особа, виконував службові обов'язки при виконані робіт з ліквідації Чорнобильської катастрофи разом із військовими. Відмінність з військовими полягала лише у тому, що вони мали можливість змінюватись, а позивач - ні. Тому позивач переконаний, що він має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що відсутні законодавчі підстави для встановлення статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551 - ХІІ, як особі з інвалідністю з числа осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання пов'язаних, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому що довідка МСЕК, що надана суду позивачем, не містить відомостей про причино-наслідковий зв'язок між виконанням саме обов'язків військової служби особою вільнонайманого складу та ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. До того ж всі інші докази не підтверджують, що позивач виконував обов'язки військової служби в особі вільнонайманого складу, оскільки з 26 червня 1986 року по 16 вересня 1986 року перебував на роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи в якості майстра - бригадира від Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок одержаних захворювань пов'язаних з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС катастрофи став особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС у 1986 році (категорії 1).
В 2023 році позивач звернувся із заявою до відповідача видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак.
Відповідач відмовив у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак листом від 27.03.2023 року № 1762/04.2.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 року по справі № 400/3970/23 визнано протиправною відмову відповідача оформлену листом від 27.03.2023 року № 1762/04.2 щодо видачі ОСОБА_1 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війки». В задоволенні вимог про видачу посвідчення та нагрудного знаку відмовлено.
02.09.2024 та 26.09.2024 позивач звернувся з заявою до відповідача про виконання судового рішення від 21.06.2023 р. №400/3970/23.
Листом від 16.09.2024 №С-30/4.2.2 та листом від 31.10.2024 р. №6389/04.2-02 відповідач відмовив у встановленні статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав.
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовляє у видачі посвідчення інваліда війни та нагрудного знаку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що позивач має право на віднесення його до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551, що безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до п. 10 Положення № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до п. 8 цього Положення.
Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Судом першої інстанції вірно встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків, що свідчить про поширення на позивача пільг, гарантій і компенсації, передбачених Законом № 796-ХІІ.
Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Вказана обставина, як неодноразово підкреслено Верховним Судом в аналогічній категорії справ, є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону N 3551-XII) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону N 796-XII).
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 26 червня 1986 року по 16 вересня 1986 року позивач перебував на роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи в якості майстра - бригадира від Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, посвідчення на відрядження, довідка МСЕК, що безумовно підтверджують статус ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах.
Однак, належне документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони в матеріалах справи відсутні.
За відсутності доказів, які свідчили б про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 11.10. 2018 у справі № 674/1239/17, від 31.01.2019 у справі №368/1131/17, від 20.02.2019 у справі №817/237/18, від 10.07.2019 у справі №360/2690/17, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 14.08.2020 у справі № 620/3108/19, від 15.08.2020 у справі № 822/225/18 від 19.01.2021 у справі № 816/14467/18, від 23.11.2023 у справі № 810/4287/18.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 квітня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко