П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1637/25
Головуючий в 1 інстанції: Апакелян М.М.
Дата і місце ухвалення 14.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук'янчук О.В.
суддів Бітова А.І.,
Ступакової І.Г.
за участю секретаря - Потомського А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 25.12.2024 року №56288/15-32-07-03-20 (Форма Р), на загальна суму грошового зобов'язання (штрафних санкцій) - 4244911,00 грн.
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.12.2024 року № 56694/15-32-24-06-20 (Форма Д), на загальна суму грошового зобов'язання (штрафних санкцій) - 617825, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.12.2024 року № 56692/15-32-24-06-20 (Форма ПС), на загальна суму грошового зобов'язання (штрафних санкцій) - 1 020,00 грн.;
стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнично-технічне підприємство Інжпроект (код ЄДРПОУ: понесені судові витрати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що Одеським окружним адміністративним судом під час дослідження доказів у справі, та в подальшому при винесенні судового рішення невірно застосовано положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не взято до уваги обставини, які були встановлені контролюючим органом під час перевірки, та які давали змогу вважати, що позивач в даному випадку діяв без належної обачності.
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «ВТП «Інжпроект» у повному обсязі.
01.10.2025 року ТОВ «ВТП «Інжпроект» подало до суду апеляційної інстанції клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, в якому просило стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи № 420/1637/25 у сумі 37 822,00 грн (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні).
14.10.2025 року Головне управління ДПС в Одеській області подало заперечення на клопотання позивача про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, в якому просило:
- відмовити представнику позивача у задоволені заяви про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу по справі №420/1637/25.
- зменшити товариству суму витрат на професійну правничу допомогу до одного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025 року
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» (код ЄДРПОУ 20928262) зареєстровано з 28.01.2004 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
На підставі наказу № 10113-п від 04.10.2024р. у період з 25.10.2024р. по 14.11.2024р. Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект».
За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області був складений акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВТП “Інжпроект» № 51418/15-32-07-03-15 від 21.11.2024р.
В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки були встановлені наступні порушення платника податків:
1. п.п. 14.1.36. п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1.п.134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6. п.7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 91556грн.
2. п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 11.14.1 ст. 14, 11.44.1. п.44.2 ст.44, п.185.1 ст. 185. п.187.1 ст.187. п.188.1 ст.188, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189. п. 192.1 ст.192, п.201.1. п. 201.7. п.201.10 сr.201 Податкового Кодексу України та ст. 1, п.2 ст.3, 11.1. 1.2. п.3 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», 11.1.2 ст.1 та 11.2.1, 11.2.2, 1.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 розд. IV, V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерства ЮСТИЦИ України 29.01.2016 за № 159/28289, п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267, в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 8267308 грн.
3. п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14, пп.“є» пп.14.1.54 п.14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3, п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20, 1.164.2, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.1.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, абз. “а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування, утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 494 260,00 грн.
4. п.п. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. “е» пп.164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164, ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. “а» п.176.2 ст.176 розділу IV Кодексу, що виразилось у в частині придбання товарів занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 133 985,45 грн.
5. пп.1.2. пп. 1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, “е» пп. 164.2.17 п.164.2, п.168.1 ст168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу, занижено нарахування військового збору у сумі 9 155,66 грн.
05.12.2024 року ТОВ ВТП “Інжпроект» були подані заперечення на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 51418/15-32-07-03-15 від 21.11.2024 року.
За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області були змінені висновки, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки № 51418/15-32-07-03-15 від 21.11.2024р. та викладено їх у такій редакції:
“Документальною перевіркою ТОВ “ВТП “Інжпроект», встановлені порушення:
1. п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п.201.1, п. 201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України та ст. 1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розд. IV, V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, в результаті чого занижене податок на додану вартість на загальну суму 3859010 грн.
2. п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14, п.п.“е» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.3. п.162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1. п.163.1 ст.163, п.п. 164.2.20, п.164.2., п. 167.1. ст. 167, п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2,, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, абз. “а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування, утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 494 260,00 грн.
На підставі акту перевірки, з урахуванням внесених за результатами розгляду заперечень змін, Головним управлінням ДПС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 56288/15-32-07-03-20 (Форма “Р») від 25.12.2024 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 859 010 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 385 901 грн.;
- № 56694/15-32-24-06-20 (Форма “Д») від 26.12.2024 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 494 260 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 123 565 грн.
- № 56692/15-32-24-06-20 (Форма “ПС») від 26.12.2024 року, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 1 020,00 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» оскаржило їх до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив порушення контролюючим органом процедури проведення документальної планової перевірки, а також надав оцінку правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за наслідком чого дійшов висновку про відсутність з боку ТОВ “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» порушень норм податкового законодавства, що стало підставою для визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, ТОВ “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» посилалось на відсутність підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки, за наслідком якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач вказував на те, що існує виключний перелік суб'єктів господарювання, які можуть підлягати документальній плановій перевірці під час дії воєнного стану, а тому абстрактність та загальність зазначених підстав у наказі на проведення перевірки, відсутність посилання на відповідні рішення та/або будь-які інші документи контролюючих органів, в яких наведено причини включення товариства до плану-графіку планових перевірок, посилання на інші аналітично-інформаційні документи створює для ТОВ "ВТП “Інжпроект» обґрунтоване нерозуміння власного становища.
Колегія суддів звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Таким чином, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим обставинам, що були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду.
У постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
У постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд вказав на те, що якщо систематизувати наведену вище судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками.
Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність підстав для призначення та проведення документальної планової перевірки та порушення у зв'язку з цим контролюючим органом порядку призначення такої перевірки, колегія суддів зазначає наступне:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який визначає, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних планових перевірок визначений у статті 77 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 77.1-77.3 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов'язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 77.6 ст. 77 ПК України).
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п. 77.7 ст. 77 ПК України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, доповнено підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті".
В свою чергу пунктом 69.2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" було передбачено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів); в) фактичних перевірок.
В подальшому Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» №3453-IX від 09.11.2023 року внесено до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України зміни, зокрема, доповнено його підпунктами 69.35-1 і 69.35-2.
Відповідно до п. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України тимчасово, з 1 грудня 2023 року встановлено мораторій не деякі види перевірок
В свою чергу пунктом 69.35-2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України установлено, що з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року включно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені виключно: 1) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції; 2) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес); 3) платники податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги; 4) нерезиденти, які здійснюють/здійснювали в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та/або відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва нерезидента, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень зростання податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень зростання доходів платника податків;
декларування нарахованої заробітної плати за відсутності декларування об'єкта оподаткування податком на прибуток або декларування доходу, звільненого від оподаткування відповідно до міжнародного договору України;
5) інші платники податків, які на основі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року, відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників єдиного податку;
рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників податків, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відсотків загального обсягу постачання та одночасно рівень сплати податку на прибуток становить не менше 50 відсотків рівня сплати податку на прибуток у відповідній галузі;
дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази;
загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу, задекларованого у такій декларації, за умови що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше;
нарахування та/або виплата податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати в розмірі менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні (за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).
Передбачені цим підпунктом рівні сплати відповідного податку по галузях та показники середньої заробітної плати у відповідній галузі за регіонами, сформовані на основі показників за підсумками 2021 календарного року, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок". При цьому для цілей цього підпункту галузь визначається за видами економічної діяльності на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010.
При формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки:
рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік;
рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.
При цьому формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без урахування вимог, передбачених пунктом 77.2 статті 77 цього Кодексу.
Внесення змін до плану-графіка може здійснюватися щомісячно з урахуванням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), наявності/відсутності безпечних умов для проведення перевірок, визначених підпунктом 69.2-2 цього пункту, та з урахуванням вимог, встановлених цим підпунктом.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше останнього числа місяця, в якому було затверджено такий оновлений план-графік.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до оновленого плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік відповідно до підпунктів 4 і 5 цього підпункту, може бути розпочата не раніше ніж через два місяці з дня оприлюднення оновленого плану-графіка.
Таким чином, за діючими на час прийняття спірного наказу нормами ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок можуть бути включені виключно платники, які відповідають умовам, передбаченим п. 69.35-2 підрозділом 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України.
За обставин даної справи, документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» була проведена на підставі наказу в.о. начальника Головного управління ДПС в Одеській області від 04.10.2024 року № 10113-п, згідно якого підставою для її проведення визначено: п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 ПК України та план-графік проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік.
В свою чергу суд першої інстанції вірно встановив, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 04.10.2024 року № 10113-п не містить посилань на положення п.п. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України, як на підставу для його прийняття, як і не містить відомостей щодо передбачених вказаною нормою підстав включення позивача до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на 2024 рік.
У відзиві на позов Головне управління ДПС в Одеській області посилалось на те, що підставою для прийняття спірного наказу слугувало включення товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнично-технічне підприємство “Інжпроект» до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2024 рік, як таке, що має такі критерії відбору: «дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більш ніж у 2 рази» з показником - 2102000 грн.
В свою чергу контролюючим органом не надано жодного належного доказу у підтвердження дійсної наявності підстав для включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок.
Так, відповідно до положень п.п. 69.352 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені платники, які відповідають такому критерію: дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази.
Посилаючись на наявність вказаного критерію, відповідач не надав відомостей щодо показників кредиторської та дебіторської заборгованості позивача та не вказав періоди, які враховувались для визначення цього критерію.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що посилання в наказі від 04.10.2024 № 10113-п, як на підставу для проведення спірної перевірки, на план-графік на 2024 рік не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості призначеної планової перевірки без дотримання податковим органом вимог діючої редакції п.п. 69.352 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
В даному випадку у наказі про проведення перевірки контролюючим оргнаном належним чином не визначено правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки з огляду на положення п.п. 69.352 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, не виконання Головним управлінням ДПС обов'язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених чинним законодавством підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в ході розгляду даної справи відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність умов для проведення перевірки підприємства з урахуванням діючої з 08.12.2023 редакції п. 69.352 підрозд. 10 розд. XX ПК України та правомірності підстав для проведення документальної планової перевірки підприємства, тобто наявності фактичної підстави для проведення перевірки.
З огляду на зазначене наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 04.10.2024 року № 10113-п не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 804/388/16, відсутність законних підстав для проведення перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами такої перевірки.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Установлена у судовому порядку незаконність проведення перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконно проведеної перевірки не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ «Виробнично-технічне підприємство «Інжпроект», проте виключно з мотивів протиправності призначення та проведення перевірки, що має наслідком визнання протиправними та скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи правовий висновок, сформований у справах № 826/17123/18 та № 816/228/17, та враховуючи встановлені обставини щодо призначення та проведення перевірки позивача, суд першої інстанції не мав переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, і відповідно робити висновки по суті таких порушень.
Водночас мотиви та висновки суду першої інстанції по суті встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства не вплинули на правильність вирішення спору в цілому, проте колегія суддів доходить висновку, що такі мотиви мають бути виключені з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року підлягає зміні в частині мотивів до задоволення позовних вимог наведених у цій постанові суду апеляційної інстанції, а в решті - залишенню без змін.
Що стосується питання стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне:
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вказаною статтею також визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частин 6 та 7 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що позивачем був укладений з АО «Дмитро Ткаченка та Партнери» (Адвокатське об'єднання) договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №84 ДТ від 07.02.2024 року.
Згідно укладеного договору вартість перших 20 годин за надані Об'єднанням послуги становить 2409,33грн., а починаючи з 21 години - 2676,82грн. (п.5.1 Договору).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції були надані наступні докази: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №84 ДТ від 07.02.2024 року, додаткову угоду №5 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.12.2024 року, додаткову угода №6 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.01.2025 року, акт №10 прийому передачі наданих послуг від 19.03.2025 року, акт №11 прийому передачі наданих послуг від 09.05.2025 року, платіжні інструкції на загальну суму 86364,74 грн., квитанції на загальну суму 86364,74 грн.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг до договору №84 ДТ від 07.02.2024 року від 19.03.2025 року №10, АО «Дмитро Ткаченка та Партнери» надало, а ТОВ «ВТП «Інжпроект» прийняло послуги, надані з 03.01.2025 року по 18.03.2025 року:
1. Підготовка адміністративного позову щодо оскарженням ППР, що прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки - трудові витрати 9 год, вартість 26556,57грн.
2. Підготовка Листа-повідомлення до Головного управління ДПС в Одеській області про судове оскарження ППР, - трудові витрати 0,20 год, вартість 973,75грн.
3. Формування та збір пакету документів до адміністративного позову. Підготовка орієнтовного (попереднього) розрахунку судових витрат (документальна перевірка) - трудові витрати 1,30 год, вартість 4426,11грн.
4. Подання адміністративного позову до ООАС та повідомлення до Головного управління ДПС в Одеській області трудові витрати 1,00 год, вартість 2950,73 грн.
5. Підготовка та подання Листа-звернення до ДПС щодо неузгодженості податкової заборгованості та зняття суми боргу в електронному кабінеті платника у зв'язку з судовим оскарженням ППР, - трудові витрати 1,30 год, вартість 4426,11 грн.
6. Підготовка відповіді на відзив ГУ ДПС в Одеській області по справі № 420/1637/25 трудові витрати 6,30 год, вартість 19179,75 грн.
7. Підготовка таблиць з узагальненою інформацією на підтвердження правової позиції та підстав адміністративного позову по справі № 420/1637/25 трудові витрати 3,50год, вартість 11301,30 грн.
8. Участь в судовому засіданні 20.02.2025 р. по справі № 420/1637/25 -трудові витрати 0,40 год., вартість 1 976,99 грн.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг до договору №84 ДТ від 07.02.2024 року від 09.05.2025 року №11, АО «Дмитро Ткаченка та Партнери» надало, а ТОВ «ВТП «Інжпроект» прийняло послуги, надані з 19.03.2025 року по 07.02.2024 року:
1. Участь в судовому засіданні 25.03.2025 р. по справі № 420/1637/25 - трудові витрати 1,15год., вартість 3643,36грн.
2. Участь в судовому засіданні 08.04.2025 р. по справі № 420/1637/25 - трудові витрати 2,0год., вартість 5829,37 грн.
3. Участь в судовому засіданні 17.04.2025 р. по справі № 420/1637/25 -трудові витрати 1,45год., вартість 5100,70 грн.
Частково задовольняючи клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 86364,74 грн не є співмірними із складністю справи і наданими адвокатом послугами.
При цьому суд першої інстанції вірно врахував те, що розрахований представником позивача час участі у судових засіданнях не відповідає фактичному часу такої участі представника у судових засіданнях, що свідчить про завищення заявлених до відшкодування суми витрат у цій частині. Також суд дійшов обґрунтованого висновку про завищення витрат на складання позовної заяви та відповіді на відзив.
Для цілей розподілу між сторонами суд визначив витрати на правничу допомогу, які складаються з: підготовки позовної заяви; підготовки відповіді на відзив; участі представника позивача у трьох судових засіданням в Одеському окружному адміністративному суді (25.03.2025 року, 08.04.2025 року та 17.04.2025 року), що відповідає критерію розумності та обґрунтованості розподілу витрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що присуджена до стягнення сума 25000,00 грн. є співмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.
Що стосується розподілу судових витрат у зв'язку зі здійсненням апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року, колегія суддів зазначає наступне:
01.10.2025 року позивачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування поданого клопотання позивач вказав на те, що 07 лютого 2024 року між ТОВ “ВТП “Інжпроект» та Адвокатським об'єднанням “Дмитро Ткаченко та Партнери» було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 84 ДТ, строк дії якого продовжено до 31.12.2025 року на підставі Додаткової угоди № 5 від 27 грудня 2024 р.
16 вересня 2025 року між ТОВ “ВТП “Інжпроект» та Адвокатським об'єднанням “Дмитро Ткаченко та Партнери» було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору у зв'язку з необхідністю представництва та захисту прав та інтересів ТОВ “ВТП “Інжпроект» в суді апеляційної інстанції у справі № 420/1637/25.
Згідно Додаткової угоди від 16.09.2025 року № 8 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 84 ДТ, Адвокатським об'єднанням позивачу надається наступний перелік послуг: - підготовка та подання заперечень щодо відкриття апеляційного провадження; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області; участь у судовому засіданні у справі 420/1637/25 під час апеляційного розгляду, підготовка заяви про розподіл судових витрат у апеляційній інстанції; інші дії необхідні для представництва та захисту прав та інтересів Клієнта в судовому порядку.
Згідно п. 1.2 Додаткової угоди сторони погодили, що орієнтовна кількість часу, необхідного Адвокатському об'єднанню для виконання обсягу послуг, зазначеного у п. 1.1 цієї додаткової угоди, становить 15 (п'ятнадцять) годин. Вартість зазначеного обсягу послуг визначається у фіксованій сумі 37 822,00 грн (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні 00 коп.).
Відповідно до п. 1.3 та 1.4 Додаткової угоди Адвокатське об'єднання приступає до надання послуг, передбачених п. 1.1 цієї Додаткової угоди, після здійснення Клієнтом авансового платежу у сумі 8 704,00 грн., який має бути сплачений протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення Адвокатським об'єднанням рахунку.
Залишок вартості послуг у сумі 29 118,00 грн. сплачується Клієнтом у два етапи: у разі відкриття апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою Відповідача у справі № 420/1637/25 - у сумі 20 383,00 грн. протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку; після завершення надання Адвокатським об'єднанням послуг, передбачених п. 1.1 та п. 1.2 цієї Додаткової угоди, - у сумі 8 735,00 грн. протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку.
У підтвердження понесених витрат позивач надав суду рахунки платіжні інструкції № 962 від 23.09.2025 року на суму 8704 грн., № 963 від 23.09.2025 року на суму 20 383,00 грн. та рахунки на оплату на загальну суму 29087 грн.
14.10.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були подані заперечення на клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, в яких посилалось на те, що заявлена до відшкодування сума 37 822 грн. в якості витрат за надання правової допомоги по справі №420/1637/25 є надто завищеною у зв'язку із незначною складністю справи.
Заявник просив врахувати, що об'єм документів (доказів), які були підготовлені та додані представником позивача до позовної заяви не великим, а тому не вимагав багато часу для ознайомлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в рамках розгляду справи № 420/1637/25 в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані товариству наступні послуги: підготовка та подання до суду апеляційної інстанції заперечень щодо відкриття апеляційного провадження; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області; участь 14.10.2025 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підготовка заяви про розподіл судових витрат у апеляційній інстанції.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів враховує, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем здійснювалось дослідження спірного у даній справі питання, вивчення необхідних документів для підготовки та подання позовної заяви, відповіді на відзив та інших документів, які стосувались розгляду справи, а також безпосередня підготовка та складання позовної заяви, з огляду на що підготовка відзиву на апеляційну скаргу, яка містила доводи апелянта аналогічні заявленим у суді першої інстанції доводам, не потребувала витрати значного обсягу часу.
Крім того колегія суддів враховує проведення одного засідання по розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області у справі № 420/1637/25.
Також слід зазначити, що підготовка тексту самої заяви про відшкодування витрат, на переконання суду апеляційної інстанції, не входить у розуміння компенсування таких витрат іншої стороною.
Враховуючи зазначене, зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення визначеної позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмір 10 000 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Таким чином, надані до суду докази підтверджують факт понесених позивачем витрат, що відповідачами не спростовано, а тому заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 10 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (м. Одеса, вул. Семінарська, код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнично - технічне підприємство “Інжпроект» (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-В код, ЄДРПОУ 20928262) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2025 року.
Суддя-доповідач: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова