П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10209/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі №420/10209/25, а також про звільнення від сплати судового збору,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 297 комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 року було повернуто апелянту через неусунення недоліків апеляційної скарги.
24.09.2025року 297 комендатура охорони та обслуговування засобами підсистеми “Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 року було також повернуто апелянту через неусунення недоліків апеляційної скарги.
10.10.2025року 297 комендатура охорони та обслуговування засобами підсистеми “Електронний суд» втретє подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування поданого клопотання апелянт посилався на те, що невиконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху відбулось не з вини 297 комендатури охорони та обслуговування. Апелянт посилався на те, що надати платіжне доручення у строк не було можливості у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для сплати потрібної суми судового збору.
Також, апелянт зазначив, що у зв'язку з веденням в Україні воєнного стану усі ресурси Міністерства оборони України спрямовані на захист територіальної цілісності країни, більш того усі наявні фінансові ресурси Повітряних сил збройних Сил України витрачаються на підвищення спроможності уражати повітряні цілі, які загрожують громадянам та інфраструктурі України.
Апелянт вважає, що він не знехтував своєю процесуальною поведінкою, а вчинив всі можливі дії для оскарження рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів доходить наступного:
Згідно положень ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В свою чергу, частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Відповідно до матеріалів справи оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 28 травня 2025р. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження.
Однак з апеляційною скаргою 297 комендатура охорони та обслуговування звернулась до суду апеляційної інстанції лише 10.10.2025 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Порушуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник апелянта посилався на введення в Україні воєнного стану.
В свою чергу сам по собі факт введення на території України воєнного стану не свідчить про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції,
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку 297 комендатура охорони та обслуговування не надала.
Крім того, порушуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник апелянта посилався на відсутність у апелянта коштів для своєчасної сплати судового збору.
Однак відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання у реалізації ним своїх процесуальних прав, зокрема, права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Відтак, суб'єкти владних повноважень, які є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки не свідчать про наявність об'єктивних причин неможливості у встановлені законом строки звернутись до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою.
Щодо клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору, судова колегія зазначає.
Згідно ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного вбачається, що відповідач не є суб'єктом, на якого поширюється дія п. 1 та п. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI.
Для вирішення питання про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України “Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна була забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
В даному випадку скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували обставини, викладені в заявленому клопотанні щодо неможливості своєчасної сплати судового збору, вжиття всіх залежних від апелянта заходів для сплати судового збору у визначеному розмірі.
Зазначене свідчить про недоведеність з боку апелянта наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025р. на рівні 3028 грн.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що позивачем у позові було заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру, дві з яких є похідними, ставка судового збору за подання апеляційної скарги в даному випадку становить 2 906, 88 грн. (1 211, 20 х 2 х 150%) х 0,8.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду має бути перераховано (сплачено) за наступними реквізитами:
банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998
код класифікації доходів бюджету 22030101 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»
відомча ознака “ 81» (Апеляційні адміністративні суди):
рахунок UA678999980313101206081015758,
отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101
код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526
Відповідно до вимог ч.2 ст.298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно вимог ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність наразі підстав для поновлення 297 комендатурі охорони та обслуговування строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. та необхідність залишення поданої апеляційної скарги без руху відповідно до ст. 298 КАС України із наданням апелянту строку на усунення недоліків скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням в ній інших документально підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України “Про судовий збір» розмірі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, суддя -
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі №420/10209/25, зазначені представником 297 комендатури охорони та обслуговування у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом:
- надання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням в ній інших документально підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
- надання документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України “Про судовий збір» розмірі.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали в частині строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, у разі не усунення недоліків апеляційної скарги в частині судового збору, відповідно до ст. 169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
В порядку ч. 3 ст. 300 КАС України витребувати адміністративну справу №420/10209/25 з Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко