П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/22219/25
Перша інстанція: суддя Скриль Ю.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Семенюка Г.В.,
Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м.Одеси від 27 червня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кишинського Сергія Сергійовича, поліцейського 2 взводу 1 роти, 1 батальйону УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У червні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , поліцейського 2 взводу 1 роти, 1 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП, УПП у Миколаївській області ДПП, у якому просив:
- скасувати постанову серії ЕНА №4436783 від 6.04.2025р. про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою серії ЕНА №4436783 у справі про адміністративне правопорушення від 6.04.2025р. поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Кишинським С.С., його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 1 190грн..
Відповідно до вказаної постанови, 6.04.2025р. біля 10:55:16год. на автошляху М-14 57 км. Миколаївського району Миколаївської області позивач керував транспортним засобом LAND ROVER LR4, державний номер НОМЕР_1 , з номерним знаком, що не відповідає даному транспортному засобу Бк 474545, чим порушив п.2.9.в ПДР, а саме керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, викладені в ній обставини не відповідають дійсності, а тому винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, позивач посилався на те, що згідно з інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 7.11.2015р. за №1395, згідно розділу (загальні положення) п.6 Інструкції передбачено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідно до ст.15 КУпАП, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний був з'ясувати, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4436783 від 6.04.2025р. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ДПП НП України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 605,6грн..
Не погоджуючись із даним судовим рішенням УПП в Миколаївській області ДППподано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є військовослужбовцем та під час вчинення адміністративного правопорушення керував військовим транспортним засобом, то адміністративна відповідальність у вигляді штрафу була застосована неправомірно, а оскаржувана постанова прийнята неуповноваженою на те особою, а тому вона підлягає скасуванню.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4436783, вбачається, що 6.04.2025р. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LAND ROVER LR4, державний номер НОМЕР_1 , з номерним знаком, що не відповідає даному транспортному засобу Бк 474545, чим порушив вимоги п.2.9.в ПДР, а саме керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 190грн.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаною постановою УПП та вважаючи її протиправною, звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваної постанови УПП, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Так, за правилами п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами пп.2.9 в ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Положеннями ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до посвідчення серії УБД від 10.04.2023р. ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.21).
Відповідно до Довідки від 24.05.2025р. за №216 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.20).
Відповідно до Технічного талону транспортного засобу Збройних Сил України серії КВ №145202, транспортний засіб LAND ROVER LR4, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить НОМЕР_2 (військова частина) АДРЕСА_1 (а.с.13-14).
З матеріалів справи вбачається, що на момент зупинки поліцейськими позивач перебував у статусі військовослужбовця Збройних Сил України (Військової частини НОМЕР_2 ), керував військовим транспортним засобом LAND ROVER LR4, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить військовій частині НОМЕР_2 .
Положення ч.4 ст.15 КУпАП передбачають, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Приписами ч.1 ст.235-1 КУпАП визначено, що військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п'ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу.
Суд першої інстанції аналізуючи вказані обставини справи у контексті наведених норм законодавства, вважав, що встановивши, що транспортний засіб, яким керував позивач, є військовим транспортним засобом, працівник поліції мав вирішити питання щодо передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винного до дисциплінарної відповідальності, що також узгоджується із приписами п.6 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 7.11.2015р..
На підставі вказаних висновків, суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення суду, виходячи з того, що позивач є військовослужбовцем та під час вчинення адміністративного правопорушення керував військовим транспортним засобом, а тому адміністративна відповідальність у вигляді штрафу була застосована неправомірно, а оскаржувана постанова прийнята неуповноваженою на те особою, а тому вона підлягає скасуванню.
Проте, судова колегія не погоджується із таким висновком та зазначає, що адміністративна відповідальність військовослужбовців настає за порушення, які не стосуються службової діяльності, а дисциплінарна відповідальність за порушення, пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Положення ст.26 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» закріплюють, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Тобто, очевидно, що відповідно до закону вид правопорушення, яке вчинив військовослужбовець, впливає на вид відповідальності, що застосовується до нього.
Дійсно, приписами ст.15 КУпАП встановлено особливості відповідальності військовослужбовців.
Зокрема, відповідно до ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців строкової служби. При цьому, інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до Довідки від 24.05.2025р. за №216 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.20).
Передбачена в ст.15 КупАП заміна адміністративної відповідальності для військовослужбовців, пояснюється особливістю служби в Збройних силах України, інших військових формуваннях, а отже і специфікою юридичної відповідальності за порушення правових норм.
При цьому, у питанні про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців має місце військовий дисциплінарний проступок. Тобто, на відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна відповідальність пов'язана із порушенням військової дисципліни. Її визначення дається у ст.1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а саме: військова дисципліна це «бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України».
Враховуючи такі положення чинного законодавства, можна вважати, що важливим при визначенні виду правопорушення та виду відповідальності є те, в чому проявились протиправні дії військовослужбовця, оскільки, порушення норм, що регулюють суспільні відносини, які не відносяться до військово-службових, не є підставою для застосування до винного дисциплінарного стягнення.
Тобто, єдиною підставою притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності є вчиненням ними адміністративного правопорушення, а підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок або адміністративне правопорушення у передбачених випадках.
У відповідності до ч.1 ст.121-3 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим. тягне за собою накладення штрафу в розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень.
Апеляційним судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивач надав роздруківку з технічного талону транспортного засобу, але в талоні зазначений номерний знак НОМЕР_3 , який належить транспортному засобу LAND ROVER LR4. При цьому, на момент зупинки позивача та складання оскаржуваної постанови на транспортному засобі був номерний знак саме НОМЕР_1 . Іншого реєстраційного талону на транспортний засіб де зазначався б номер НОМЕР_1 в матеріалах відсутній.
Також, встановлено, що на місці зупинки водій не надав поліції посвідчення про відрядження, або дорожнього листа транспортного засобу, або будь-якого іншого документу, який надавав би право водію на використання зазначеного транспортного засобу з таким номерним знаком.
Крім того, судова колегія бере до уваги доводи апелянтів про те, що під час зупинки транспортного засобу LAND ROVER LR4 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , водій нікого не супроводжував та не транспортував спеціальну військову техніку або вантаж для враження особового складу противника, перебував не в зоні безпосередньо бойових дій, а тому судова колегія вважає, що в даному випадку позивач несе відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до пп.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , адже відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законом.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позову.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 27 червня 2025р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Кишинського Сергія Сергійовича, поліцейського 2 взводу 1 роти, 1 батальйону УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Г.В. Семенюк
О.І. Шляхтицький