23 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10090/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року
у адміністративній справі № 160/10090/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та визнано протиправною і скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року, а також стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Державною податковою службою України з підстав неправильного застосування норм матеріального права при вирішення спору з приводу звернення ОСОБА_1 до ДПС України 08.10.2024 (вх. ДПС № 4685/ІПК/6 від 14.10.2024) з вимогою надання податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питання віднесення операцiї вiд продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України до виду доходу, що необхідно було позивачу для подання «Податкової декларації про майновий стан i доходи».
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на безпідставності висновків суду першої інстанції про те, що «Відповідачем не надано відповіді на питання, поставлене позивачем, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні, а саме: ключової умови, що повітряне судно під час продажу знаходилось на митній території України, а індивідуальна податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо поставленого позивачем питання, з урахуванням вищенаведеної ключової умови», що на переконання відповідача стало підставою для ухвалення у цій справі помилкового рішення, яким визнано, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить обов'язкових складових податкової консультації, а отже підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а з урахуванням висновків індивідуальної податкової консультації та враховуючи той факт, що повітряне судно, яке продано позивачем, під час продажу знаходилось на митній території України, судом зроблено висновок, що дохід від вказаної операції не є доходом, отриманим за межами України, і тому вказаний дохід не може бути іноземним доходом в розумінні Податкового кодексу України.
На переконання ДПС України судом першої інстанції не враховано той факт, що для
задоволення позову у цій справі не має достатніх на те підстав, оскільки: процедура надання ІПК № 5126 ДПС України була повністю дотримана і контролюючий орган діяв відповідно до вимог Кодексу, що регулює процес надання податкових консультацій; надана ІПК № 5126 базувалась на об'єктивному та повному аналізі обставин, викладених у запиті платника податків, а тому, при наданні ІПК № 5126 враховано всі наведені у запиті суттєві обставини, і контролюючий орган керувався прямою нормою Кодексу (п.170.11 ст. 170 Кодексу), якою встановлено єдиний порядок оподаткування іноземного доходу фізичних осіб, що свідчить про помилкову інтерпретацію судом ІПК як «невідповідної»; і з огляду на аргументацію судового рішення (відсутність в ІПК двох складових) суд висунув вимоги, які не передбачені Кодексом щодо форми та змісту індивідуальної податкової консультації, що є порушенням ст. 52 Кодексу та втручання суду у дискреційні повноваження ДПС.
Одночасно, відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що в судовому рішенні по суті розгляду предмету ІПК № 5126 суд дійшов помилкового висновку про те, що «дохід позивача від операції з продажу нерезиденту повітряного судна не є доходом, отриманим за межами України, тобто не є іноземних доходом», і на переконання відповідача судом у даному випадку в порушення ст. 9 КАС України не враховано сукупність усіх факторів, які беззаперечно визначають джерело доходів (місцезнаходження покупця, місце оплати, мету вивезення за кордон), а тому, незважаючи на те, що продаж відбувається на території України і рухоме майно знаходилось тут під час продажу, дохід від продажу рухомого майна нерезиденту з подальшим вивезенням за кордон кваліфікується як іноземний дохід з точки зору економічної суті та відповідно до п.170.11 ст.170 Кодексу, оскільки ключовими факторами, які обґрунтовують таку кваліфікацію є: сам факт того, що покупцем є нерезидент, вказує на міжнародний характер операцій і за визначенням п.170.11 ст.170 Кодексу у системному застосуванні із п. 14.1.55 ст.14 Кодексу (визначення іноземного доходу) ключовим для визначення джерела доходу є не територія іноземної держави, а безпосередньо фізична/юридична особа - нерезидент, незалежно від того де відбуваються розрахунки, а саме на території України чи за її межами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі його представника не погоджуючись з доводами відповідача акцентує увагу на тому, що практична необхідність отримання податкової консультації була пов'язана зі складністю застосування норм Податкового кодексу України та полягала у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов'язків, що виникли внаслідок відчуженням належного позивачу повітряного судна, і відповідно, предметом оскарження за даною справою є індивідуальна податкова консультація, яка була надана Державною податковою службою України у письмовій формі 05.11.2024 № 5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК.
При цьому, пояснюючи обставини відчуження позивачем за договором купівлі-продажу від 15.05.2023 повітряного судна Airbus Helicopter, модель AS 350 B2 нерезиденту Hotelera terra Luna SA та про знаходження вказаного рухомого майна на митній території України, що підтверджується долученою до матеріалів справи вантажно-митною декларацією, та про отримання позивачем від нерезидента за наслідками цієї операції коштів на транзитний рахунок банку, які в подальшому переведені на валютний рахунок позивача платника податків-резидента України, представник позивача акцентує увагу на тому, що звертаючись за податковою консультацією у письмовій формі, позивача цікавило питання до якого саме виду доходу відноситься вчинена позивачем операція від продажу рухомого майна, яке перебувало на митній території України та було відчужене нерезиденту України, що необхідно було позивачу для подання «Податкової декларації про майновий стан і доходи», проте, на поставлене питання відповідач в індивідуальній податковій консультації №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року відповіді не надав.
Вважаючи надану відповідачем індивідуальну податкову консультацію від 05.11.2024 такою, що не відповідає діючим нормам чинного законодавства, а висновки відповідача щодо отримання позивачем іноземного доходу протиправними, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, представник позивача вказує, що суд першої інстанції виніс у цій справі законне та обґрунтоване рішення про визнання протиправної та скасування індивідуальної податкової консультації, і доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Кодексом не передбачено форми та змісту індивідуальної податкової консультації, та про те, що контролюючий орган при наданні індивідуальної податкової консультації діяв відповідно до вимог Кодексу, а надана індивідуальна податкова консультація базувалась на об'єктивному та повному аналізі обставин, викладених у запиті платника податків - є безпідставними з огляду на положення пп.14.1.172 і пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14, пп.41.1.1 п.41.1 ст.41, пунктів 52.1 - 52.3 ст.52, ст.191 Податкового кодексу України.
Крім того, з огляду на те, що обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.12.2020 по справі № 805/112/16-а, від 17.04.2018 по справі №826/2032/16, від 22.10.2019 року по справі №520/10111/18, від 28.01.2020 по справі №804/8131/16, від 03.12.2020 по справі № 805/112/16-а, від 13.08.2021 по справі № 816/1510/16, від 12.06.2024 по справі № 200/3060/22, представник позивача наголошує, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація є не тільки не обґрунтованою, а й суперечить положенням пунктів 52.1-52.3 ст. 52 ПК України, оскільки зміст цієї консультації фактично зводиться до цитування положень ПК України, що не є роз'ясненням поставленого питання, а в оскаржуваній консультації взагалі не викладено опису поставлених позивачем перед контролюючим органом питань, також як і не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням тих фактичних обставин, які були викладені позивачем у зверненні.
Представник позивача вважаючи, що судом першої інстанції рішення у цій справі прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а індивідуальна податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо поставленого позивачем питання, і відповідачем при апеляційному оскарженні судового рішення не доведено неврахування судом сукупності усіх факторів, які беззаперечно визначають джерело доходів іноземним при тому, що продаж відбувався на території України і рухоме майно знаходилось тут під час продажу, а дохід від продажу рухомого майна нерезиденту з подальшим вивезенням за кордон кваліфікується як іноземний дохід відповідно до п.170.11 ст.170 Кодексу, спираючись на положення пп.14.1.55 п.14.1 ст.14, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163 ПК України наголошує, що отриманий позивачем дохід від продажу на підставі договору купівлі-продажу у 2024 році власного рухомого майна повітряного судна, яке на час його продажу, перебувало/знаходилось на митній території України - не підпадає під визначення поняття «іноземні доходи», оскільки ключовим елементом під час визначення такого виду доходу як іноземний є саме отримання його з джерел за межами України, що неодноразово вже зазначалося у інших судових справ по подібній категорії, а саме, про те, що під доходами отриманими з джерел за межами України слід розуміти будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи: проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (пп. 14.1.55 ПКУ). Наведені обставини на переконання позивача в особі його представника свідчать про те, що здійснена позивачем операція з продажу рухомого майна має всі ознаки звичайної експортної операції та у жодній мірі не є іноземним доходом отриманим позивачем, оскільки не підпадає під визначення поняття іноземного доходу, яке визначено у підпункті 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України, адже відчужене позивачем - резидентом рухоме майно на час його продажу перебувало на митній території України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та відзиву представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Cудом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 08.10.2024 року звертався до Державної податкової служби України з запитом на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, в якому зазначено, що ним (заявником) на підставі договору купівлі-продажу у 2024 році здійснено операцію з продажу власного рухомого майна (повітряного судна), яке знаходилось на митній території України, що підтверджено вантажно-митною декларацією, а за наслідками цієї операції заявником від нерезидента отримано кошти на транзитний рахунок банку, які в подальшому переведені на валютний рахунок платника податків фізичної особи-резидента України. Заявник вважаючи, що виходячи з положень норм податкового законодавства дана операція з продажу рухомого майна має всі ознаки звичайної експортної операції, та не підпадає під визначення поняття іноземного доходу. викладеного у підпункті 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, оскільки майно на момент продажу не було розташоване за межами митної території України, відповідно, з метою подання «Податкової декларації про майновий стан і доходи» заявник просив надати роз'яснення, до якого саме виду доходу відноситься дана операція від продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України.
Також судом першої інстанції з'ясовано та учасниками спору не спростовано, що 05.11.2024 року Державною податковою службою України розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано індивідуальну податкову консультацію №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, в якій вказано, що, оскільки джерело виплати доходу від продажу фізичною особою-резидентом рухомого майна (повітряного судна) є іноземним (юридична або фізична особа-нерезидент), то у розумінні Кодексу сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, що позивачем у цій справі сприйнята як необґрунтована та неповна індивідуальна податкова консультація, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції детально проаналізувавши зміст звернення ОСОБА_1 до ДПС України 08.10.2024 (вх. ДПС № 4685/ІПК/6 від 14.10.2024) з вимогою надання податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питання віднесення операції вiд продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України до виду доходу та індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року, а також долучені до матеріалів справи письмові докази з урахуванням норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини у цій справі - на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновка у цій справі про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в спірній індивідуальній податковій консультації, щодо віднесення описаного заявником доходу до іноземного доходу та необхідності включення суми такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний і про оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Зокрема, надаючи правову оцінку спірним у цій справі правовідносинам суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на положення затвердженого наказом Державної
авіаційної служби України 05 лютого 2019 року № 153 і зареєстрованих в Міністерстві
юстиції України 12 березня 2019 р. за № 240/33211 АВІАЦІЙНИХ ПРАВИЛ УКРАЇНИ, частини 47 «Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», якими саме і визначається процедура та вимоги до реєстрації (перереєстрації) цивільних повітряних суден, порядок виключення їх з цього реєстру, надання та нанесення державного та реєстраційного знаків на повітряні судна, порядок тимчасового обліку нових, модифікованих повітряних суден та повітряних суден після їх технічного обслуговування, акцентуючи увагу на тому, що на час виникнення спірних правовідносин державний знак повітряного судна про який йдеться мова у запиті позивача на отримання індивідуальної податкової консультації є зареєстрованим в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України та його державний знак складається з двох заголовних літер латинського алфавіту «UR», а вказане позивачем повітряне судно має відповідний реєстраційний знак, який складається з трьох заголовних літер латинського алфавіту «DOC».
Наведена у попередньому абзаці інформація на переконання колегії суддів свідчить про те, що повітряне судно (про яке йдеться у запиті фізичної особи) під час його продажу знаходилось на митній території України та було і залишалося на час виникнення спірних правовідносин зареєстрованим в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, тобто, мало українську національність, і підтвердження зворотнього відповідачем не наводилося ні в індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року ні до суду.
Отже, виходячи з принципу «неможливості подвійної реєстрації», тобто, неможливості одночасної реєстрації повітряного судна в іншій державі (що робить недійсною будь-яку іншу реєстрацію окрім реєстрації в Україні) та беззаперечного встановлено у цій справі факту реєстрації повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України з реєстраційним знаком UR-DOC, яке знаходилося на території України під час його продажу фізичною особою та під час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів визнає цілком обґрунтованими посилання суду першої інстанції на положення пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 та пп.163.1.3 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, на підставі аналізу яких з урахуванням встановлених вищеописаних фактичних обставин суд дійшов обгрунтованного висновку у цій справі про те, що отриманий фізичною особою дохід від продажу на території України повітряного судна з українською національністю не може бути іноземним доходом в розумінні Податкового кодексу України.
Перевіряючи наведені вище висновки суду першої інстанції на їх відповідність положенням Податкового законодавства України, колегія суддів також акцентує увагу на чітко прописане законодавцем у пп.163.1.3 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України визначення «об'єкта оподаткування» яким для резидента визначено як іноземні доходи - такі доходи (прибуток), що отримані з джерел за межами України, а у пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України конкретизовано визначення доходу, отриманого з джерел за межами України, як: будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Отже, стосовно спірного у цій справі питання, оскільки законодавець у наведених нормах зрозуміло висловився, що під «доходом, отриманим з джерел за межами України» слід розуміти «дохід від продажу майна, розташованого за межами України», колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року лише на те, що сума доходу від продажу фізичною особою-резидентом рухомого майна (повітряного судна) якщо джерело виплати доходу є іноземним (юридична або фізична особа - нерезидент) має включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що мотивуючи в індивідуальній податковій консультації власну позицію з приводу того, що «оскільки джерело виплати доходу від продажу фізичною особою-резидентом рухомого майна (повітряного судна) є іноземним (юридична або фізична особа - нерезидент), то у розумінні Кодексу сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний» відповідач навіть не визнав за необхідне роз'яснити фізичній особі чому саме податковий орган вважає іноземним доходом отриманий фізичною особою дохід від продажу на території України повітряного судна з українською національністю та реєстрацією в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України з реєстраційним знаком UR-DOC, також як і не послався чітко на норми Податкового кодексу України яким така позиція податкового органу підтверджується.
Як встановлено колегією суддів, у даному спірному випадку надаючи за зверненням фізичної особи індивідуальну податкову консультацію, що оскаржується у цій справі, відповідач фактично процитував окремі (визначені на власний розсуд фрази та слова) норм Податкового кодексу України без зазначення про їх безпосереднє відношення до поставленого фізичною особою у зверненні питання, хоча індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків з приводу застосування зазначених в індивідуальній податковій консультації норм податкового законодавства. Тобто, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації, а в тексті індивідуальної податкової консультації має чітко зазначатися рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у платника податків та не створювати додаткові обов'язки для позивача як платника податків.
Під час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції колегією суддів також встановлено, що суд першої інстанції з урахування предмету спору у цій справі на підставі аналізу положень пп.14.1.172. пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 та п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України дійшов обґрунтованого висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин, у зв'язку з чим суд правильно у своєму рішенні про те, що податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, а платнику податків у свою чергу надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії - податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.08.2021 року по справі №816/1510/16.
За наведених вище норм та їх законодавчого розуміння, а також виходячи із поставленого гр. ОСОБА_1 у зверненні від 08.10.2024 року питання (просив надати роз'яснення до якого саме виду доходу відноситься дана операція від продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України), яке при цьому має одну таку ключову умову, яка фактично і була підставою для звернення за індивідуальною податковою консультацією, а саме: факт знаходження такого повітряного судна під час продажу на митній території України - суд першої інстанції обґрунтовано досліджував саме зміст спірної індивідуальної податкової консультації та відповідні норми Податкового кодексу України, внаслідок чого правильно встановив, що відповідачем не надано відповіді на поставлене позивачем питання з урахуванням вказаних у зверненні фактичних обставин, а саме: ключової умови, що повітряне судно під час продажу знаходилось на митній території України.
Отже, з урахуванням наведених у попередньому абзаці висновків та того, що оскаржувана у цій справі індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо поставленого позивачем питання, з урахуванням вищенаведеної ключової умови, на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про те, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить обов'язкових складових податкової консультації, а отже підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, що зроблені за результатом ретельної перевірки судом як змісту звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 08.10.2024 вх.№ ДПС № 4686/ІПК: від 14.10.2024 (а.с.10-11) та індивідуальної податкової консультації №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року (а.с.12-14), так і обставин спірних правовідносин з урахуванням норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносин, а доводами апеляційної скарги ці висновки суду першої інстанції не спростовані.
Зокрема, відповідачем в апеляційній скарзі вказується на повноту та законність наданої на звернення ОСОБА_1 індивідуальної податкової консультації від 05.11.2024 № 5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, якою (як вже описувалося вище по тексту постанови) з урахуванням джерела доходу від продажу фізичною особою-резидентом рухомого майна (повітряного судна) заявнику роз'яснено, що у розумінні Податкового кодексу сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, і про те, що фізична особа зобов'язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року
Проте, колегія суддів, повторюючись наголошує, що відповідач в індивідуальній податковій консультації від 05.11.2024 № 5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК хоча і зазначив про розгляд звернення ОСОБА_1 керуючись ст.52 Податкового кодексу України щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та скорочено процитував суть обставин і виниклого у фізичної особи питання стосовно виду доходу, до якого відноситься операція від продажу нерезиденту власного повітряного судна з метою подання «податкової декларації про майновий стан і доходи», але у той же час відповідач повністю проігнорував вимоги норми Податкового кодексу України щодо зазначення обов'язкових таких складових письмової індивідуальної податкової консультації, як: обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; та висновків з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Наведене, на думку колегії суддів, свідчать про те, що у даному спірному випадку відповідачем не виконано покладених на нього державою функцій, зводячи зміст податкової консультації до цитування положень Податкового кодексу України, що не є роз'ясненням поставленого питання, і вказане не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
Оскільки відповідачем по справі надана фізичній особі податкову консультацію, яка не відповідає вимогам норм Податкового кодексу України, і тим грубо порушено право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм податкового законодавства та позбавлено його права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а більш розширене обґрунтування в апеляційній скарзі позиції податкового органу стосовно розуміння положень ст.170 Податкового кодексу України не може підміняти собою зміст індивідуальної податкової консультації, що оскаржується у цій справі, та ніяким чином не спростовує факту відсутності в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації опису всіх питань, що порушені платником, і не надання відповідей на них, також як і не підтверджує правомірність дій відповідача у правовідносинах з фізичною особою, яка до нього звернулася за роз'ясненнями.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі та визнає законним і обґрунтованим скасування судом оскаржуваної індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року, яка по суті є формальною відпискою та не містить в собі чітких відповідей на поставленні позивачем запитання, а тому керуючись ч.1 ст. 316 КАС України колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з підстав правильного встановлення обставин справи та ухвалення рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у адміністративній справі № 160/10090/25- залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун