23 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5158/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. у справі №160/5158/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
17.02.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та 27.02.2025р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/5158/25 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що не була повідомлена кредитором про прощення (анулювання) боргу у розумінні пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України та звільнення від подальшого виконання обов'язків щодо повернення заборгованості, у зв'язку з чим жодних додаткових благ не отримувала, при цьому звертала увагу, що з неї, як з боржника за кредитними договорами, рішеннями судів було стягнуто заборгованості за ними, отже у цьому випадку не мало місця прощення боргу за кредитними договорами, тому просила визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.01.2025р. №0022192408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 160346,30 грн., №0022262408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 13362,19 грн., №0022272408 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 340,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. у справі №160/5158/25 ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову відмовлено /а.с.78-82/.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подала до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 09.06.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/5158/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції від 29.04.2025р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 29.04.2025р. у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що на підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.11.2024р. №5612-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
За результатами перевірки складено акт, за висновками якого встановлені порушення:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, у зв'язку з не поданням податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік;
- пп. «д» підпункту 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у зв'язку з заниженням загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 128 277,04 грн. та військового збору у розмірі 10 689,75 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2025, а саме:
- №0022192408 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 160346,30 грн.;
- №0022262408 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 13362,19 грн.;
- №0022272408 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 340,00 грн.
Фактичною підставою для нарахування грошових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про несплату податку з доходів фізичних осіб та військового збору за кредитним договором, що є доходом позивача, який підлягає оподаткуванню.
Позивач у справі не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно із ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем направлено позивачу запит від 02.11.2022 за вих. №60638/6/04-36-24-17-14 про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку із наявністю інформації про отримання у 4 кварталі 2019 року доходу у вигляді додаткового блага (прощення (анулювання) кредитором суми боргу) від ТОВ «Кредитні ініціативи» на суму 712 650,22 грн., який був отриманий позивачем 16.11.2022р. /а.с. 75/.
У зв'язку з ненаданням запитуваних ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, контролюючий орган набув право на проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
При цьому, у наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.11.2024р. №5612-п, як на підставу проведення перевірки, визначено пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Вищевказаний наказ від 11.11.2024р. №5612-п, а також повідомлення про проведення перевірки №978 від 11.11.2024 відповідачем також було направлено на адресу позивача та отримані останньою.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що позивач, згідно із положеннями ПК України, була повідомлена належним чином про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки та контролюючим органом не було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу тягне відповідні правові наслідки такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.
Щодо посилань позивача на неправомірність віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1. ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно із п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Підпунктом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до пп. 168.2.1. п. 168.2. ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України).
Крім того, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу 02.09.2013р. прийнято рішення у справі №211/2418/13-ц, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0308/0908/71-246 від 25.09.2008р., яка станом на 01.02.2013р. складає 426506 (чотириста двадцять шість тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп., а саме: за кредитом - 235 249,98грн.; по відсотках - 107929,56грн.; пеня - 83326,55грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, що розташована на десятому поверсі шістнадцятиповерхового будинку, загальною площею 42,2кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Також рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2016р. у справі №177/2163/14ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором №0308/0908/71-246 від 25.09.2008р. в загальному розмірі 451 868 (чотириста п'ятдесят одну тисячу вісімсот шістдесят вісім) грн. 47 коп., у тому числі: заборгованість по відсотках за період з 24.10.2011р. по 24.07.2015р. - 306 586 грн., пеня за період з 15.06.2013р. по 15.06.2014р. в розмірі - 145 282 грн.
Довідкою №676 від 12.1.2019р. ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомлено ОСОБА_1 , що після здобуття ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за кредитним договором №0308/0908/71-246 від 25.09.2008р. (за основною сумою, процентами, комісією та пенею) за офіційним курсом НБУ станом на 11.02.2019р. склав 4 608 699,95грн.
При цьому зазначено, що на дату державної реєстрації ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на нерухомість ОСОБА_1 , в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором № 0308/0908/71-246 від 25.09.2008р., у зв'язку з чим цією ж довідкою позивача повідомлено, що у відповідності до вимог ПК України, до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 712 650,22грн. та повідомлено про необхідність сплати податків з цією суми.
З встановених в ході розгляду справи обставин вбачається, що позивачу ТОВ «Кредитні ініціативи» було прощено (анульовано) суму основного боргу за кредитним договором у сумі 712 650,22грн, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення в неї додаткового блага та, як наслідок, зобов'язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього ПДФО і військовий збір.
Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що у цьому випадку припинення зобов'язань відбулось саме на підставі прощення боргу кредитором.
Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
У відповідності до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
З урахуванням того, що проценти, пеня, штрафні санкції не є додатковим благом, належна до сплати позивачем сума податку на доходи з фізичних осіб визначається наступним чином.
Виходячи з того, що сума прощеного тіла кредиту, а отже, і база оподаткування, становить 712 650,22грн., то у відповідності до вищезазначеної норми оподаткування такої бази оподаткування донараховано:
ПДФО в сумі 128 277,04 грн (712 650,22 х 18%)
військовий збір в сумі 10 689,75 грн (712 650,22 х 1,5%)
За таких обставин, суд вважає прощену суму основного боргу - додатковим благом, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням №0022192408 від 14.01.2025р.
Щодо обов'язку подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи, колегія суддів зауважує, що відповідно до п.179.1. ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, за не подання декларації, передбаченої цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Враховуючи, що позивачем не було подано річну декларацію про майновий стан і доходи, що не заперечується і самим позивачем, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0022272408 від 14.01.2025р. є законним та обґрунтованим.
Щодо донараховано військового збору, колегія суддів зазначає, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0022262408 від 14.01.2025р. про нарахування військового збору є законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2025р. №0022192408, №0022262408, №0022272408 прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 29.04.2025р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і міркування позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального та процесуального права не можна визнати спроможними і достатніми підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,--
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. у справі №160/5158/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 23.10.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов