2/543/341/25
539/1957/25
20.10.2025 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі судді Смілянського Є.А., при секретарі судового засідання Гапон Т.В., за участі адвоката Юхимович О.В., розглянувши цивільну справу № 539/1967/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивував наступним.
Він являється батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження від 11.05.2017 року серії НОМЕР_1 ( видане повторно ). Дитина проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.05.2019 року № 135 визначено місце проживання дитини з ним. Він самостійно виховує дитину. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків. Шлюб між ними розірвано.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне для переміщення разом з дитиною без згоди матері, мати можливість одноосібно звертатися до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини та для того, щоб дитина не залишилася без догляду батька.
Ухвалою судді від 17.06.2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник з'явилися, надали пояснення згідно мотивів викладених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відзиву не надала. Суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача.
Представник органу місцевого самоврядування в суд не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Суд ухвалив розглянути справу без участі органу місцевого самоврядування.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, та дослідивши письмові докази по справі приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 являється батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження від 11.05.2017 року серії НОМЕР_1 ( видане повторно ). Дитина проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов вуличного комітету від 22.07.2024 року та актом обстеження умов проживання служби в справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.07.2024 року.
Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.05.2019 року № 135 визначено місце проживання дитини з ОСОБА_1 .
Згідно висновку виконавчого комітету Лубенської міської ради від 26.08.2025 року № 01-19/586 малолітню ОСОБА_3 самостійно виховує та утримує батько ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 батьківських прав не позбавлена, отже вона зобов'язана виконувати обов'язки, які покладаються на неї, як на матір вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує доньку.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122,125 цього Кодексу.
Відповідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з частинами 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Крім того, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.
З доказів по справі вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що неповнолітня донька проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні і вихованні.
Разом з тим, в силу статті 141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання малолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав.
Надані суду докази лише свідчать про факт проживання малолітньої доньки разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини.
Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання заявником суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення. При цьому суд вважає, що факт самостійного виховання заявником дитини може бути підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретних прав чи свобод позивача і не потребує додаткового попереднього його встановлення судом.
В пунктах 74,75, 81, 84, 87, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22 зазначено, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Крім того, з підстав позовної заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне для переміщення батька дитини разом з дитиною без згоди матері, мати можливість одноосібно звертатися до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини та для того, щоб дитина не залишилася без догляду батька.
Однак, згідно чинного законодавства, для переміщення батька дитини разом з дитиною без згоди матері не потрібно встановлення зазначеного в позові факту. Зазначене переміщення можливе за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта чи іншого документа, що посвідчує особистість батька.
Передбачене чинним законодавством право батька, який самостійно виховує дитину, на виїзд за кордон не може бути реалізоване в даному випадку, оскільки судом встановлено, що матір дитини - ОСОБА_2 батьківських прав не позбавлена, отже вона зобов'язана виконувати обов'язки, які покладаються на неї, як на матір вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує доньку.
Також не потрібно встановлювати зазначеного в позові факту для того, щоб мати можливість одноосібно звертатися до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини. Для такого звернення необхідно лише пред'явити свідоцтво про народження дитини та паспорт чи інший документ, що посвідчує особистість батька.
Аналогічно для того, щоб дитина не залишилася без догляду батька також не потрібно встановлення зазначеного в позові факту, оскільки не залишення дитини без догляду батьків є не правом, а їхнім обов'язком передбаченим Сімейним кодексом України.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає. Судові витрати підлягають віднесенню за рахунок позивача.
На підставі встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд, -
1.В задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати віднести за рахунок позивача.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
4.Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 ;
- орган місцевого самоврядування: виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057439, місце знаходження - Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, 33.
Суддя: Є.А.Смілянський
Повне рішення складене 27.10.2025 року.