543/847/25
2/543/515/25
(заочне)
24.10.2025 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., секретаря судового засідання Щерби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М.М., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 25.08.2025 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 2110777235397 від 18.04.2021 у розмірі 73191,86 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 18.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2110777235397 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Товариство зобов'язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в сумі 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110777235397.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110777235397. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2110777235397.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2110777235397 від 18.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 107584,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5900,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 101684,14 грн.
Враховуючи вищенаведене, принцип розумності, співмірності та пропорційності просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №2110777235397 від 18.04.2021 у розмірі 73191,86 грн,з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5900,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 67291,86 грн, та понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Ухвалою від 27.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 14 год. 00 хв. 24.09.2025 у приміщенні суду.
Ухвалою суду від 24.09.2025 для здійснення повторного виклику відповідача відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 11 год. 00 хв. 24.10.2025.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позові просить розгляд справи провести без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
18.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2110777235397 «Стандартний» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору про надання фінансових послуг, товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Даний договір, заява-анкета, графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису за допомогою одноразового ідентифікатора W7 (а.с.23-25, 40, 53-58).
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5900,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту (а.с.59).
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110777235397. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 03.12.2021 та розрахунку заборгованості, станом на 30.11.2021, ОСОБА_1 за договором №2110777235397 має заборгованість 45135,00 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість за тілом; 39235,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.8, 27-38).
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110777235397. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 10.01.2023 та розрахунку заборгованості, станом на 10.01.2023, ОСОБА_1 за договором №2110777235397 має заборгованість 107584,14 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 101684,14 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с.9, 11-22, 26).
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2110777235397 від 18.04.2021, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 16.08.2025 становить 107584,14 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 101684,14 грн - заборгованість за відсотками (а.с.10).
Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню
Доказів на спростування факту укладення договору №2110777235397 від 18.04.2021 та отримання на його підставі кредитних коштів відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З досліджених доказів по справі судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за договором №2110777235397 від 18.04.2021, боржником за якими є відповідач.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Суд наголошує, що відповідачем зі своєї сторони та у встановленому цивільним процесуальним законом порядку (статті 81, 83 ЦПК України) не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним кредитних зобов'язань або спростовували суму заборгованості перед позивачем або позовні вимоги взагалі.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідно до частин 1, 3 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором №2110777235397 від 18.04.2021 у розмірі 73191,86 грнпідлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги №02-09/2024-7 від 02.09.2024 укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ФОП ОСОБА_2 ; заявку про надання юридичної допомоги №21 від 01.07.2025 та витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025, згідно яких по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було надано наступні послуги: усна (з вивченням документів) - 4000 грн; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовка аналітичної довідки щодо судової практики) - 3000 грн, позовна заява - 18000 грн.
Відповідно до договору про надання правової допомоги №02-09/2024-7 від 02 вересня 2024 року та додатків до нього, правничу допомогу надано позивачу ФОП ОСОБА_2 , яка діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2010350000000452229, дата запису 20.11.2023, що є платником єдиного податку 3 групи.
Водночас, будь якого документу, який підтверджує статус ФОП ОСОБА_2 , як особи, яка набула право надавати правничу допомогу згідно ст.ст. 60, 62 ЦПК України, до суду не надано.
З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_2 не є адвокатам, який надає професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц зазначив, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надається саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 провадження № 14-44цс21).
Суд звертає увагу, що адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою, у значенні ст. 3 ГК України (чинного на момент звернення Позивача до суду з позовною заявою), а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність (рішення Ради адвокатів України № 13 від 21.02.2023 р.).
З вище наведеного вбачається, що представником позивача не надано суду докази та документально не підтверджено витрати на правничу допомогу надану саме адвокатом, у зв'язку з розглядом даної цивільної справи в суді, тому у задоволенні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правничу допомогу, слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280, 284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №2110777235397 від 18.04.2021 у розмірі 73191 грн 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правову допомогу у розмірі 25000 грн 00 коп. - відмовити.
За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
За ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926;
- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 24.10.2025 року.
Суддя Попадюк С.С.