Дата документу 24.10.2025Справа № 554/7715/25
Провадження № 1-кс/554/12569/2025
24 жовтня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000657 від 22.05.2025 року,
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах власника майна ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025170420000657 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Адвокат просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.05.2025 року на автомобіль Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , та повернути його власнику ОСОБА_5 , оскільки у межах зазначеного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі дії та експертизи, а строк, необхідний для їх здійснення, вже сплинув.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити, вважаючи, що потреба в застосуванні щодо спірного автомобіля такого заходу забезпечення кримінального провадження минула. Водночас зазначив про відсутність заперечень щодо збереження обтяження у формі заборони відчуження транспортного засобу, проте просив дозволити ОСОБА_5 розпоряджатися та користуватися його авто.
Слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та наполягав на збереженні арешту, аргументувавши свою позицію тим, що результати комплексу проведених слідчих, процесуальних дій та експертних досліджень не дають можливості на даний час однозначно встановити винуватця ДТП, обставини пригоди залишаються суперечливими та потребують проведення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Слідчий вказав, що повернення на даному етапі спірного автомобіля в користування власнику є передчасним, оскільки може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення та таким чином перешкодити органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження.
З'ясувавши позиції учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12025170420000657 від 22.05.2025 року, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, у відповідності до ст.ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» вказав, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У статті 2 КПК України вказано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, в умовах реалізації учасниками кримінального провадження конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею мають бути встановлені фактичні дані для висновку про відсутність у провадженні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння особи майном та обумовлювали арешт її майна.
При цьому як слідує з аналізу абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України обов'язок доведення відсутності подальшої потреби застосування арешту майна покладається саме на особу, яка ініціювала питання про скасування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025170420000657 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за фактом того, що 21.05.2025 року, близько 10 години, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Полтава по автодорозі Н12 (вул. Зіньківській) в сторону вул. Решетилівської на перехресті з вул. Шведська Могила, виконуючи маневр повороту наліво та допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos під керуванням ОСОБА_6 , який рухався позаду в попутному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ноги та був госпіталізований до КП «1МКЛ» ПМР.
21.05.2025 року було проведено огляд місця ДТП, за результатом якого причетні до пригоди автомобілі Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , та Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_3 , було вилучено.
Автомобіль Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , передано на відповідальне зберігання під розписку його власнику ОСОБА_5 , який зобов'язався ним не користуватись, не розпоряджатись та не відчужувати на час досудового розслідування, а також надавати його у разі необхідності для проведення експертиз.
Постановою слідчого від 22.05.2025 року названі транспортні засоби визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025170420000657 від 21.05.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.05.2025 року було накладено арешт на автомобіль Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді, застосування щодо названого транспортного засобу арешту обумовлено необхідністю його збереження як речового доказу в кримінальному провадженні та забезпечення можливості проведення з ним слідчих та процесуальних дій, експертних досліджень, оскільки він є доказом злочину та зберігає на собі сліди кримінального правопорушення у вигляді механічних пошкоджень, отриманих у результаті ДТП.
З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що дійсно за час здійснення досудового розслідування стороною кримінального провадження проведено низку слідчих, процесуальних дій та експертних досліджень, однак, їх результати за твердженнями слідчого не дозволяють однозначно встановити обставини розслідуваної дорожньо-транспортної пригоди та визначити особу, яка її вчинила і щодо якої має бути перевірена можливість притягнення до відповідальності. Тому для належного з'ясування механізму ДТП та причинного зв'язку між діяннями учасників пригоди та наслідками, що настали, органу досудового розслідування необхідно провести комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, проведення якої потребує збереження відповідного транспортного засобу та слідів на ньому (механічних пошкоджень) у незмінному стані.
З огляду на це, скасування арешту майна на цій стадії, навіть за умови зняття лише заборон розпоряджатися та користуватися автомобілем, може призвести на втрати чи зміни слідів кримінального правопорушення, технічного стану авто, що може мати наслідком неможливість отримання достовірного висновку експертизи і, відповідно, перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
Таким чином, посилання представника власника майна на те, що всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження вже проведено, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду клопотання, натомість слідчим надано обґрунтовані пояснення щодо необхідності збереження застосованих обтяжень на час проведення названої судової експертизи.
Отже, фактичні обставини справи у світлі вищевикладених норм права дають суду підстави для висновку, що арешт на автомобіль Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , накладено обґрунтовано - з метою забезпечення його збереження як речового доказу в кримінальному провадженні, і на даний час необхідність у його подальшому застосуванні залишається актуальною, оскільки досудове розслідування триває та органом досудового розслідування заплановано проведення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, об'єктом дослідження якої є спірний автомобіль та одержані ним у результаті ДТП сліди (пошкодження). Відтак, мета арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, в повному обсязі не досягнута.
З урахуванням наведеного слідчий суддя не вбачає передбачених статтею 174 КПК України підстав для скасування арешту майна під час досудового розслідування, тому приходить до висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 слід відмовити за передчасністю.
Керуючись ст.ст.174, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000657 від 22.05.2025 року, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2025 року о 14 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1