Дата документу 27.10.2025Справа № 554/14551/24
Провадження № 1-кс/554/12642/2025
Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за № 12024170420001956 від 20.12.2024 за ч. 2 ст. 286 КК України, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Леніно, Московської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів без внесення застави.
Встановлено, що в провадженні СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області знаходиться кримінальне провадження № 12024170420001956 від 20.12.2024 за ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, прохала застосувати запобіжний захід у вигляді тримання строком на 60 днів та не визначати розмір застави. Вважає, що мають місце ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Особа підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання від трьох до восьми років позбавлення. Також наявний ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні підозрюваний просив застосувати домашній арешт, оскільки він має постійне місце реєстрації, характеризується у військовій частині позитивно.
Заслухавши учасників процесу, приходжу до такого висновку.
Встановлено, що в провадженні СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області знаходиться кримінальне провадження № 12024170420001956 від 20.12.2024 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2024 №317 старшого солдата ОСОБА_4 прийнято на посаду стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915М, шпк «матрос».
Так, 20.12.2024 близько 09 год. 50 хв., в світлий час доби, ОСОБА_4 , в позаслужбовий час, керуючи на законних підставах технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 2109994, д.н.з. НОМЕР_2 , у порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (далі- Правил дорожнього руху), рухався по другорядній дорозі в м. Полтаві по вул. Нечуя Левицького та наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг до вул. Уютна не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_6 , який наближався до перехрестя зліва по головній дорозі (вул. Уютна), в результаті чого створив небезпеку для руху велосипедиста з яким в подальшому допустив зіткнення.
Внаслідок проявленої злочинної необережності та порушення водієм ОСОБА_4 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху, ОСОБА_6 , згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 125 від 13.02.2025, отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості з формуванням плащеподібної субдуральної гематоми справа, вторинної геморагічної прогресії з формуванням внутрішньомозкової гематоми правої скроневої долі, травматичного субарахноідального крововиливу; скалкового перелому луски скроневої кістки справа зі зміщенням та переходом на велике крило клиноподібної кістки та тім?яну кістку справа; перелому виличної кістки та виличної дуги справа, скалкових переломів передньої та латеральної стінок правої максилярної пазухи з забоєм м?яких тканин тім?яної та скроневої ділянок справа, забійної рани м?яких тканин скроневої ділянки справа та саден шкіри голови; закритого перелому дуги С7 хребця зліва з переходом на верхній суглобовий відросток; закритих переломів задніх відрізків III-ІХ-го ребер справа по паравертебральній лінії і подвійного перелому УІ-го ребра справа з розвитком правобічного пневмогідротораксу малим об?ємом та закритого скалкового перелому правої лопатки зі зміщенням, які утворилися від дії тупих предметів та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові та представленій медичній документації і які кваліфікуються, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя ( п.2.1.2; 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995г.).
Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-25/7496-ІТ від 23.04.2025, є порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , а саме:
2.1. «Дати дорогу» Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
22.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що вручена 22.09.2025 року органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозра за ч.2 ст.286 КК України повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990 р., п. 32, Series A, № 182).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя приходить до висновку, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, підтверджуючі, що підозрюваний ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без них.
Перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину та суворість покарання, яке йому загрожує, може ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєне кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення уже притягувався за ч. 4 ст. 408 ККУ і за інформацією працівників ВСП знову вчинив аналогічний злочин і перебуває в розшуку з 15.07.2025.
Також наявний ризик незаконного впливу на показання свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Проаналізувавши доводи слідчого та прокурора в обґрунтування обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що знайшли своє підтвердження ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також слід зазначити, що виключно тяжкістю вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (п.80 рішення у справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України» (заява №17283/02), якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У клопотанні слідчого, так і в судовому засіданні прокурор та слідчий обгрунтовували обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише тим, що підозрюваним інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення, жодним чином, не мотивуючи, неможливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного не може бути застосовані запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, поруки, застави, оскільки вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки вказаний вид забезпечення кримінального провадження не усуне ризиків, вказаних вище.
Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 .
Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, наявність міцних соціальних зв'язків, позивні характеристики особи, наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, які є доведеними стороною обвинувачення, враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Тому, суд дійшов до висновку, про часткове задоволення клопотання.
З урахуванням наведеного, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 379, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, до 11.12.2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання наступних обов'язків:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- не залишати цілодобово місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у кримінальному провадженні, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора в їх присутності.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, зобов'язавши передати копію ухвали для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1