Справа № 541/3499/25
Номер провадження 2/541/1741/2025
іменем України
(заочне)
24 жовтня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
04 вересня 2025 року представник ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи наступним.
01 січня 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3127508985/197451, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності. 31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3127508985/197451 від 01.01.2020. 03 червня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відповідно до договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором №3127508985/197451 від 01.01.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача. Відповідач в зазначені строки умови договору №3127508985/197451 не виконала, кошти, отримані за вказаним договором, у погоджені сторонами в договорі строки не повернула, внаслідок чого станом на 25 травня 2025 року відповідно до розрахунку заборгованості має перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 8384,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 5384,40 грн, для стягнення якої позивач звернувся до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи належно повідомлена за адресою реєстрації відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила.
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 24.10.2025 про проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
01 січня 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3127508985/197451, який підписано електронним підписом позичальника. Сума кредиту складає 3000,00 грн, строк кредиту 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. Відповідно до п. 1.3. Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.4. передбачено, що для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого Клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3. договору. Кредит був наданий у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити №4731-21ХХ-ХХХХ-8074. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредитні кошти в сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, із зобов'язанням повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього.
Відповідно до договору факторингу від 31 травня 2021 року №1-31/05/21, реєстру боржників до договору факторингу, розрахунку заборгованості, ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги за договором №3127508985/197451 від 01.01.2020.
03 червня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору, реєстру боржників, відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3127508985/197451 від 01.01.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість за кредитним договором №3127508985/197451 від 01 січня 2020 року в розмірі 8384,40 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору у вказаному розмірі.
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 10 500 грн.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025, укладений між адвокатом Пархомчук С.В. та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору та необґрунтованості заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3127508985/197451 від 01 січня 2020 року в розмірі 8384 (вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн 40 коп.; судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.; витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський