КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6306/25
Провадження № 2/552/2697/25
23.10.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.,
При секретарі - Дмитриченковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-
29.07.2025 року до Київського районного суду м.Полтави звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно. В позовній заяві просила суд визнати за нею ОСОБА_1 ,1977 року народження, право власності на частину земельної ділянки загальною площею 1364 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку із господарськими спорудами розміром 1000 кв.м і земельну ділянку розміром 364 кв.м, для ведення особистого селянського господарства, що раніше належала її бабусі ОСОБА_5 на підставі акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку серія ПЛ № 180957.
30.07.2024 року судом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.
11.09.2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Яресько Н.В. подано до суду заяву, в якій просила суд взяти до уваги доповнення до позовної заяви в частині уточнення номеру земельної ділянки, що кадастровий номер земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку із господарськими спорудами розміром 1000 кв.м., має кадастровий номер - 5310136400:11:004:0069, а земельна ділянка розміром 364 кв.м, для ведення особистого селянського господарства, має кадастровий номер - 5310136400:11:004:0090.
11.09.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, щодо їх задоволення не заперечує.
Цього ж дня до суду надійшла заява ОСОБА_4 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає, щодо їх задоволення не заперечує.
11.09.2025 оку відповідачем ОСОБА_3 подано до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає, щодо їх задоволення не заперечує.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
30.09.2025 року третьою особою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. подано до суду заяву, в які просила суд розгляд справи проводити за її відсутності.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник Яресько Н.В. не з'явилися, попередньо надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.
За наявності у справі достатніх доказів, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності сторін, що не з'явилися в судове засідання.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є бабою позивачки ОСОБА_1 .
20.08.2024 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/10 частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 .
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 належали частки земельних ділянок, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ№180957, виданого Виконавчим комітетом Київської районної у м.Полтаві ради від 16.05.2005 року, площа земельної ділянки:1364 кв.м, земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , але в одному акті вказано два цільових призначення, - для будівництва та обслуговування житлового будинку із господарськими спорудами розміром 1000 кв.м і земельна ділянка розміром 364 кв.м, для ведення особистого селянського господарства. Крім того в даному акті вказано, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , померлої ОСОБА_5 і ОСОБА_1 .
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сидоренко Ю.Ю., де отримала свідоцтво про право на спадщину на часину житлового будинку, що належав бабусі і розташований в АДРЕСА_1 , але у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки їй було відмовлено, оскільки земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності і частки кожного співвласника не виділені. В результаті чого, нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, від 18.07.2025 року.
Судом також встановлено,що єдиною власницею частини будинку, після смерті ОСОБА_6 є позивачка, а отже вона також фактично є власницею належної померлій ОСОБА_6 земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, ч. 2 ст. 369ЦК України).
За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду (п. «г» ч. 1 ст. 87 ЗК України).
За нормами ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Відповідно до положень статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно із ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно з п."г" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
На даний час сторони позбавлені можливості оформити спадщину на земельну ділянку у зв'язку з відмовою нотаріуса.
За змістом ст.392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до пункту 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 р. частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельні.
За таких умов, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , 1977 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину земельної ділянки загальною площею 1364 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку із господарськими спорудами розміром 1000 кв.м., кадастровий номер - 5310136400:11:004:0069 і земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 364 кв.м, кадастровий номер - 5310136400:11:004:0090, що раніше належала ОСОБА_5 на підставі акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку серія ПЛ № 180957.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , 1977 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_2 .
Третя особа - Приватний нотаріус ПМНО Сидоренко Юлія Юріївна, юридична адреса: м.Полтава, вул.Небесної Сотні, буд.61, тел. НОМЕР_8 .
Рішення виготовлено та підписано 27.10.2025 року.
Головуючий суддя Т.В.Турченко