Яготинський районний суд Київської області
Справа № 359/9109/25
Провадження № 2-о/382/61/25
27 жовтня 2025 року м. Яготин Бориспільського району Київської області
Суддя Яготинського районного суду Київської області Савчак С.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: - ОСОБА_2 ; - Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради; про встановлення факту, що має юридичне значення
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою за якою просить встановити факт утримання ним 5-х неповнолітніх дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заяву обгрунтовано тим, що від минулого шлюбу заявник є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.08.2024 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 та у цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У його дружини ОСОБА_2 є ще двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька яких записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за заявою матері).
ОСОБА_2 не має змоги утримувати дітей, оскільки перебуває у декретній відпустці. Всі діти перебувають на його утриманні та він є єдиною особою і джерелом доходу своєї сім'ї. Відповідно до СК України обов'язок по утриманню дитини може бути покладено і на вітчима. Наразі існує потреба у встановленні факту його перебування на утриманні 5-х дітей з метою звільнення його з військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 СК України баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до п-п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби на підставі - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до п. 13 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року (в редакції яка діє на час надходження заяви) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);
- один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
В даному випадку законодавство (закон) передбачає позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 5 (п'ятоьох) дітей. В заяві ОСОБА_1 не вказує на неможливість одержати чи відновити документ, який посвідчує данний факт та доказів щодо цього не надає.
На підставі зазначеного, подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства. Враховуючи, що ЦПК України не визначає наслідків подання заяви, яке не може розглядатися в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства суддя відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовує аналогію закону, яка визначена в ч. 4 ст. 315 ЦПК України та відмовляє у відкритті провадження у справі.
У зв'язку з вищевикладеним слід відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. 10, 31, 258-261, 293, 315, 351-355 ЦПК України, суддя
Вімовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Повна ухвала складена та підписана 27 жовтня 2025 року.
Суддя С.П. Савчак