24 жовтня 2025 р. Справа № 480/6109/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, по справі № 480/6109/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.11.2023 № 184050007680 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 по 09.09.1980 та з 17.09.1980 по 05.12.1986, призначити і виплачувати пенсію за віком.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 29.11.2023 № 184050007680 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 по 09.09.1980 та з 17.09.1980 по 05.12.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області судовий збір в сумі 1221,20 грн 20 коп.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 за період навчання з 01.09.1978 по 09.09.1980, оскільки в свідоцтві ім'я « ОСОБА_2 » (рос. мовою) не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_2 » та період роботи з 17.09.1980 по 05.12.1986 згідно довідки №19-07-08/129 від 20.11.2023, виданої Архівним відділом Бахмутської міської ради, оскільки в довідці зазначено ім'я « ОСОБА_2 » (рос. мовою), що не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_2 » (рос. мовою). Також зазначає, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 , дата заповнення 02.12.1981, не є належним документом, що підтверджує страховий стаж позивача, оскільки ім'я на першій сторінці трудової книжки « ОСОБА_2 » (рос. мовою) не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_2 » (рос. мовою). Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в межах спірних правовідносин є правомірними.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка звернулася 27.11.2023 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63-річного віку мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 29.11.2023 року №184050007680 відмовив в призначенні позивачці пенсії.
Підставою для відмови у призначені пенсії стало наступне:
- у трудовій книжці НОМЕР_1 на першій сторінці зазначено ім'я « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає імені « ОСОБА_2 » (російською мовою) згідно паспортних даних;
а також не враховані такі періодів:
- період навчання з 01.09.1978 року по 09.09.1980 року оскільки у свідоцтві зазначено ім'я " ОСОБА_2 ";
- період роботи з 17.09.1980 року по 05.12.3986 року згідно довідки №19-07-08/129 від 20.11.2023 року виданої Архівним відділом Бахмутської міської ради, оскільки в довідці зазначено ім'я " ОСОБА_2 ".
При цьому, в рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначено, що на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивачки, обчислений згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших додатково наданих документів, складає 09 років 04 місяці 26 днів, що є меншим за необхідний.
З такою відмовою відповідача позивачка не погодилась, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При цьому, слід зазначити, що до матеріалів позовної заяви позивачкою додано копію рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 23.04.2024 року по справі №579/585/24, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 2 грудня 1981 року, на ім"я " ОСОБА_3 ".
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком позивачу періоди її роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та довідки чим порушено її право на отримання належного їй пенсійного забезпечення.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами частини першої статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Пункт 1 частини першої та частина п'ята статті 45 Закону № 1058 передбачають, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи;
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку №22-1).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон № 1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із відмовою у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ХІІ, яка надана ГУ ПФУ у Тернопільській області рішенням від 29.11.2023 року №184050007680 .
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зауважує, що першочергово спірні періоди роботи позивачки не було зараховано до страхового стажу через невідповідність зазначення імені російською мовою трудовій книжці (ім"я вказано - « ОСОБА_2 ») і даним паспорта громадянина України російською мовою (зазначено ум"я - « ОСОБА_2 »).
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , у якій містяться записи щодо та трудової діяльності з посиланням на первинні документи для внесення записів (а.с.16-17).
На переконання суду, в розглядуваному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками.
З приводу аргументів відповідача про невідповідність зазначення імені позивачки у трудовій книжці та паспорті суд зазначає, що така невідповідність не може позбавляти права позивачки ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу.
На думку суду, право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки та заповнення паспорта, а тому неправильний переклад імені в паспорті чи в трудовій книжці не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ХІІ.
При цьому суд зауважує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці, відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку страхового стажу.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи паспорті.
До того ж, серед матеріалів справи наявне судове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 23.04.2024 року по справі №579/585/24, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 2 грудня 1981 року, на ім"я " ОСОБА_3 ". (а.с.14).
Суд також зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, яка підтримана постановою Верховного суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім цього, суд зазначає, що відповідачем не було зараховано період навчання з 01.09.1978 року по 09.09.1980 року оскільки у свідоцтві зазначено « ОСОБА_2 »; період роботи з 17.09.1980 року по 05.12.1986 року оскільки в довідці №19-07-08/129 від 20.11.2023 року виданої Архівним відділом Бахмутської міської ради зазначено ім'я « ОСОБА_2 », а також те, що на першій сторінці трудової книжки НОМЕР_2 зазначено ім'я « ОСОБА_2 ».
Щодо періоду навчання суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як вже зазначалося вище, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ХІІ, є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача). Недостовірності або інші ознаки юридичної дефектності такого документа не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а певні формальні неточності, у відповідності до сформованої позиції Верховного Суду, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи при розрахунку страхового стажу.
Виходячи з викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.11.2023 року № 184050007680 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що виплачує пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відтак, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок, що відповідачем безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком позивачці періоди її роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 та довідці, чим порушено її право на отримання належного їй пенсійного забезпечення.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що ГУ ПФУ у Тернопільській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії за віком, однак безпідставно зобов'язав ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 по 09.09.1980 та з 17.09.1980 по 05.12.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 резолютивній частині.
За таких обставин, абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід викласти в наступній редакції «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 року по 09.09.1980 року та з 17.09.1980 року по 05.12.1986 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає зміні абзацу третього резолютивної частини рішення на «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 по 09.09.1980 та з 17.09.1980 по 05.12.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду».
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі № 480/6109/24 - змінити.
Викласти з абзац третій резолютивної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №480/6109/24 в наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 такі періоди: 01.09.1978 по 09.09.1980 та з 17.09.1980 по 05.12.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №480/6109/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц