24 жовтня 2025 р. Справа № 520/8118/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 29.07.25 по справі № 520/8118/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168);
зобов'язати ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168;
визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік, сум індексації;
зобов'язати ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач проходила службу у ГУНП в Харківській області. При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, проте, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація, сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168. Також, у 2022 та 2024 роках позивачу виплачувалась матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, але до складу грошового забезпечення, з якого обчислені ці допомоги, не включено суми індексації. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Зобов'язати ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік, сум індексації.
Зобов'язано ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами керівника органу, що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток. Включення одноразової виплати, яка не є постійною частиною доходу, до розрахунку компенсації штучно завищить її розмір і не відображатиме реальний середній заробіток, який поліцейський отримував би щомісяця. При чому додаткова винагорода не виплачується, якщо поліцейські перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках (абз. 2 пункту 14 Наказу № 775). Зауважує, що додаткова винагорода, передбачена Наказом МВС № 775, є одноразовим видом грошового забезпечення. Вона не входить до складу місячного грошового забезпечення, яке складається з регулярних, систематичних виплат і є базою для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні згідно з наказом МВС № 260. Тому включати цю додаткову винагороду до розрахунку компенсації за відпустку неправомірно. Крім того вказує, що згідно з частиною 3 статті 2 Закону України № 1282-XII соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. З вказаного вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою і якщо коштів на її виплату недостатньо, виплачувати її немає можливості. Враховуючи зазначене, на думку апелянта, такі виплати, як матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, мають разовий характер, то індексації не підлягають.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення слід змінити з підстав та мотивів його прийняття, з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу у ГУНП в Харківській області, наказом начальника від 03.02.2025 № 44 о/с звільнений та виключена зі списків особового складу.
З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області від 24.03.2025 № 312 вбачається, що при звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток (147 діб), а саме: у 2015 році в сумі - 3 045,.80 грн, у 2016 році в сумі - 33 503.81 грн, у 2017 році в сумі - 14 213, 73 грн, у 2022 році в сумі 17 259.54 грн, у 2023 році в сумі - 31 473.28 грн, у 2024 році в сумі - 45 687.02 грн, у 2025 році в сумі - 4 061.06 грн.
У розрахунку компенсації за невикористані відпустки за 2015-2025 роки зазначено, що на день звільнення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення включені наступні складові: посадовий оклад - 2 500.00 грн; оклад за спеціальним званням - 2 000.00 грн; надбавки за вислугу років 50% - 2 500.00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (45 %) - 3 037.50 грн; премія (211.193 %) - 20 670.51 грн.
Відповідно до інформації, зазначеної в довідках про грошове забезпечення, від 24.03.2025 № 312 за період з січня 2025 по грудень 2025 року, від 24.03.2025 № 311 за період з січня 2024 по грудень 2024, від 26.03.2025 № 310 за період з січня 2023 по грудень 2023 року та від 26.03.2025 № 309 за період з січня 2022 по грудень 2022 року позивачу щомісячно виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168.
Також, у 2022 - 2024 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
Так, відповідно до інформації, зазначеної в довідках про грошове забезпечення від 26.03.2025 № 309, № 310, № 311 у березні 2022 року ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 14 804.87 грн; у листопаді 2022 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у сумі 13 861.40 грн; у серпні 2023 виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 29 543.98 грн, у грудні 2023 виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у сумі 16 610.00 грн; у серпні 2024 виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 30 458.00 грн, у грудні 2024 виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у сумі 6 750.00 грн
При цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (до грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток), та сум індексації (до грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань).
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
В березні 2025 позивач через свого представника звернулась до відповідача із запитом, в якому просила надати інформацію про виплачені їй при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні їй при звільненні суми.
Проте, у відповідь листом від 28.03.2025 № 137аз/119/05/29-2025 відповідач відмовив у перерахунку спірних виплат за відсутності правових підстав.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 та зобов'язання ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліції України» (далі - Закон України № 580-VІІІ) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 8 Закону України № 580-VІІІ передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Закону України № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами ч. 9 ст.93 Закону України № 580-VІІІ, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
Приписами ч. 10 ст. 93 Закону України № 580-VІІІ визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Частинами першою, другою статті 94 Закону України № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.
На виконання вимог статті 94 Закону України № 580-VІІІ та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 7,8 п.8 розділу III Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:
- щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
- щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Абзацом 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу І цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу при звільненні було нараховано та виплачено компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за фактично відпрацьований час виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, в який не було враховано отриману позивачкою за період служби додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
Свою позицію щодо відсутності підстав для врахування отриманої позивачкою додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при виплаті компенсації за невикористані відпустки за фактично відпрацьований час відповідач обґрунтовував тим, що виходячи з приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер, тому для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до розрахунку компенсації за невикористану відпустку необхідно з'ясувати чи має така винагорода постійний характер.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер, Верховний Суд зазначав, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.
Застосовуючи указану правову позицію колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справах № 200/1564/24, № 240/2921/23та у справі що розглядається, а використовує указаний підхід для з'ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.
Отже, указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин та колегія суддів, не знаходить підстав для відступу від останнього.
Однак, колегія суддів вказує, що абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку.
Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.
Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму додаткової винагороди, яку позивачка отримувала перед звільненням.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відповідачем протиправно не було враховано у складі грошового забезпечення позивачки додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою № 168, яку вона отримувала перед звільненням, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік, сум індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже раніше зазначалось, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частини 1, 2 статті 94 Закону України № 580-VІІ).
Грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що прямо зазначено в пункті 1 Постанови № 988.
В підпункті 3 пункту 4 Постанови № 988 вказано, що поліцейським один раз на рік надається матеріальна допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення. Вказане право надається керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення.
Пунктом 13 Розділу II Порядку № 260 передбачено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Судовим розглядом встановлено, що у 2022 та 2024 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
При цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми індексації.
Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно з частиною 3 статті 2 Закону Україну № 1282-ХІІ соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.
З цього приводу колегія судів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, пунктом 1 Постанови № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України № 580-VІІІ грошове забезпеченні поліцейських індексується відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон України № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доході населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельне спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 6 Закону України № 1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошовою утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства пре загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін з місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошовою забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплат розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Як вже було встановлено, у 2022 та 2024 році позивачці виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, однак до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми індексації.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, тому у відповідача були відсутні законні підстави для неврахування зазначених сум при обчисленні розміру матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, ухвалив по суті правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Обов'язкові підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду внаслідок порушення норм процесуального права визначено частиною 3 статті 317 КАС України.
Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина 4 статті 317 КАС України).
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 520/8118/25 змінити з підстав та мотивів прийняття.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 520/8118/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий