Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
24 жовтня 2025 р. Справа № 520/2949/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/2949/25
за позовом Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" (надалі також позивач) звернулась до суду з позовом до Харківської митниці (надалі також відповідач), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000037/2 від 27.01.2025;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000041 від 27.01.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000037/2 від 27.01.2025.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000041 від 27.01.2025.
Стягнуто з Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Багатопрофільної приватної фірми «АСТРА» (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, 61153, код ЄДРПОУ 22612778) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3154 (три тисячі сто п'ятдесят чотири) гривні 32 копійки.
Стягнуто з Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Багатопрофільної приватної фірми «АСТРА» (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, 61153, код ЄДРПОУ 22612778) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Також скаржником зауважено, що позивачем на вимогу митного органу та на підставі ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МКУ та з урахуванням спрацьованих по спірній ЕМД № 25UA807200000980U0 від 27.01.2025 ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості товарів, поданих позивачем до митного контролю та митного оформлення не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що декларантом були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості, які передбачені Митним кодексом України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що між БПФ «АСТРА», Україна (Покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, Китай (Продавець) було укладено контракт № 29/03/21 від 29.03.2021, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар за ціною та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 100000,00 доларів США на умовах, викладених в Контракті.
Згідно з пунктами 3.1-3.3 контракту № 29/03/21 від 29.03.2021 Продавець постачає товар за цим Контрактом на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року). Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу. Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.
Документи, які додаються на товари: 1) рахунок - фактура, 2) пакувальний лист, 3) коносамент/CMR, 4) сертифікат походження, 5) сертифікат якості, 6) експортна декларація.
Також, сторонами контракту № 29/03/21 від 29.03.2021 було укладено Доповнення № 1 від 14.05.2021 до Контракту № 29/03/21 від 29.03.2021, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар за ціною та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 600 000,00 доларів США на умовах, викладених в цьому Контракті.
Відповідно до контракту № 29/03/21 від 29.03.2021 відбулась поставка наступного товару - ровінг зі скловолокна, призначений для виробництва склопластикових виробів шляхом армування: ECR24-2400D-601, 20565 кг, виробник «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» (Китай).
БПФ «АСТРА» 27.01.2025 через свого декларанта ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення ЕМД № 25UА807200000980U0 та додані до неї товаро-супровідні документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) від 13.11.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №від 13.11.2024, Коносамент (Bill of lading) № MEDUFD580629 від 19.11.2024, Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 457773 від 21.01.2025, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С246722314500261 від 15.11.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 281 від 07.11.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 290 від 14.01.2025, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №від 22.01.2025, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 457773-2 від 22.01.2025, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 11.10.2024, Страховий поліс № 6683003060360240001183 від 12.11.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 14.05.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 2 від 01.03.2022, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 29/03/21 від 29.03.2021, Договір про надання послуг митного брокера № 82 від 27.12.2012, Договір (контракт) про перевезення № 108 від 12.06.2023, Договір (контракт) про перевезення № 19/07/2024 від 19.07.2024, Договір (контракт) про перевезення № 20/07/2023 від 20.07.2023, Заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю (Сертифікат якості) від 13.11.2024, копію митної декларації країни відправлення *425820240001309064* від 18.11.2024.
За результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів митним органом було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000037/2 від 27.01.2025 (надалі - Рішення №/2025/000037/2), в графі 33 якого зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 57-64 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України):
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
- аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений, наявні рішення про коригування митної вартості по даному підприємству по ідентичним подібним товарам;
- відповідно до CMR № 457773 зазначено відправник Jankowo Gdanskie Magazynowa 40 Poland, але відповідно до коносаменту № MEDUFD580629 вантаж прибув до Gdansk, тобто відсутні складові митної вартості на маршруті Gdansk - Jankowo Gdanskie Magazynowa 40 Poland;
- відсутні транспорті витрати на маршруті Qingdao, CN - Gdansk, Poland;
- в рахунку перевезення №від 22.01.2025 відсутнє посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу, це свідчить про суттєві розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- в експортній декларації наявні розбіжності, а саме зазначені умови поставки без зазначення географічного пункту, тобто не всі складові митної вартості враховані;
- в експортній митній декларації відправлення зазначено номер коносаменту № 177IDIDIQ60048V, але в поданій митній декларації зазначено номер коносамента №, що свідчить про те, що на етапі маршруту було перевантаження вантажу та оформлено інший коносамент, тобто не враховані інші складові митної вартості (перевантаження, портові збори, зберігання товару, інше);
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо: ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесені виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 1,52 $/кг.
Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: тов.1) МД № 25UA110130001062U0 від 20.01.2025 (110130/2025/001062), Скловолокно та вироби з нього, ровінг з Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASS (ECR24-2400D-601) - 20 671 кг. Країна виробництва: Китай. Виробник: SHANDONG t-IBERGLASS GROUP CORP.
При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1,52 $ кг.
Також, на підставі Рішення №/2025/000037/2, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000041 від 27.01.2025 (надалі - Картка відмови № UA807200/2025/000041).
З огляду на прийняття відповідачем Рішення №/2025/000037/2 та винесення Картки відмови № UA807200/2025/000041 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 МК України, декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA807200001028U4 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 210287,93 грн..
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації БПФ «АСТРА» звернулась до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статі 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).
Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Крім цього, відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 140/6689/20.
Згідно ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Надаючи оцінку зазначеним у спірному рішенні підставам для коригування митної вартості товарів, щодо розбіжностей в поданих документах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Щодо спрацювання системи АСАУР, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19, спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/228/17, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Також згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Подібні правові висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методом.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20, від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23.
Отже, наявність у відповідача інформації про те, що схожі товари були у попередні були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості саме по собі не свідчить про неправильність визначення позивачем митної вартості товарів, а отже не може бути підставою для її коригування.
Щодо тверджень відповідача про наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020 та від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Таким чином, інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем.
Доводи митного органу щодо ненадання позивачем каталогів, специфікацій, прайс-листів суд вважає необґрунтованими, з огляду на положення частини 2 статті 53 МК України, в якій визначено перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, і серед яких відсутні перелічені вище документи.
При цьому, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Крім того, позивачем до митного органу разом з митною декларацією було надано прайс-лист від 11.10.2024, що свідчить про безпідставність відповідного доводу відповідача.
Посилання Харківської митниці на те, що в наданій декларація країни відправлення з умовою поставки CIF не зазначеного географічного пункту і немає відміток митних органів країни відправлення, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що ненадання позивачем при митному оформленні копії митної декларації країни відправлення з вказівкою на порт, дату експорту та відмітки митних органів країни відправлення товару жодним чином не свідчить про неможливість з'ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах CIF, отже встановлення місцезнаходження порту відправлення товару жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.
Доводи відповідача щодо відсутності деталізації транспортних витрат за межами України колегія суддів необґрунтованими з огляду на таке.
На підтвердження транспортних витрат позивачем разом з митною декларацією було подано: Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 457773 від 21.01.2025, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №від 22.01.2025, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 457773-2 від 22.01.2025, Договір (контракт) про перевезення № 108 від 12.06.2023, Договір (контракт) про перевезення № 19/07/2024 від 19.07.2024, Договір (контракт) про перевезення № 20/07/2023 від 20.07.2023.
Зі змісту вказаних документів, слідує, що послуги з перевезення задекларованого позивачем товару було надано ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», які включали в себе: міжнародне автоперевезення за маршрутом Gdansk (Poland) до м. п. Ягодин за реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вартістю 55000,00 грн., транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України вартістю 54147,72 грн. та міжнародне автоперевезення по території України за маршрутом Ягодин - Харків за реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вартістю 43 194,28 грн..
Доводи митного органу про те, що до СMR від 21.012025 № 457773 місцем завантаження вантажу на Т/З зазначено гр. № 4 - Jankowo Gdanskie Magazynowa 40 Poland, але відповідно до коносаменту від 18.11.2024 № MEDUFD580629 вантаж прибув до Gdansk. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на маршруті Gdansk - Jankowo Gdanskie Magazynowa 40 Poland щодо перевезення та перевантаження товару, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі є необґрунтованими, оскільки до оформлення ВМД №25UA80720000980U0 від 27.01.2025 додавалась довідка про транспорті витрати № 457773-2 від 22.01.2025р про те, що: «ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» інформує про те, що вартість автоперевезення за маршрутом Gdansk(Poland) до м.п. Ягодин за реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 55000,00 грн, тобто включені всі транспортні витрати від міста Gdansk(Poland) до митного кордону України.
При цьому, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 810/4441/16, від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17.
Посилання відповідача на відсутність витрат за маршрутом Qingdao, CN - Gdansk, Poland колегія суддів відхиляє як безпідставні, адже поставка товару відбувається на умовах CIF Гданськ Польща.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, а також укласти договір страхування та сплатити страхові внески.
Із зазначеного вбачається, що транспортні витрати до порту Гданськ, Польща поніс продавець і ці витрати вже включені в ціну товару.
Доводи відповідача про те, що митна декларація країни відправлення від 18.11.2024 № 425820240001309064*, не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не засвідчує факт його експорту через відсутність в такій декларації дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, є безпідставними, оскільки дана митна декларація країни відправлення була оформлена в електронному вигляді, тож має відмітки митних органів країни відправлення в електронній формі.
Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до даних митної декларації країни відправлення від 18.11.2024 № 425820240001309064 зазначено коносамент № 177IDIDIQ60048V, однак в ЕМД № 25UA807200000980U0 від 27.01.2025 вказаний інший номер коносамента, а саме - №MEDUFD580629. Даний факт свідчить про те, що на етапі маршруту перевезення товару відбувалось перевантаження вантажу, а також оформлювався інший транспортний документ (коносамент). Тобто не враховані інші складові митної вартості (перевантаження, портові збори, зберігання товару та інше). Ці витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі, колегія суддів зазначає, що номер 177IDIDIQ60048V, заявлений у митній декларації від 18.11.2024 № 425820240001309064 не є номером коносаменту, а заявлений у коносаменті №MEDUFD580629 як «BOOKING REF» - номер бронювання рейсу, а тому не має відношення до перевантаження вантажу.
Щодо стверджень митниці про те, що рахунок на оплату від 22.01.2025 № LS 4617850 видано експедитором значно пізніше дати експорту товару згідно з митною декларацією країни відправлення від 18.11.2024 № 425820240001309064 та коносаментом від 18.11.2024 № MEDUFD580629, що суперечить умовам оплати транспортно-експедиторських послуг, визначених підпунктом а) пункту 4.1 Договору», колегія суддів зазначає, що за офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF - «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
У постанові КАС ВС від 26 лютого 2019 року у справі № 822/1185/17 Верховний Суд підтримав правову позицію щодо використання термінів умов постачання згідно з «Інкотермс » на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов'язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця. Таким чином рахунок-фактура від 22.01.2025р. № LS-4617850 була видана тоді, коли за умовами поставки CIF-Гданськ, зобов'язання щодо сплати за транспортування вантажу перейшло від продавця до покупця, тобто після прибуття товару у порт Гданськ.
Отже з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було надано до митного оформлення усі необхідні документи, які передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України.
Водночас, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не обґрунтував належним чином наявність сумнівів в числових значеннях або недостовірність та/або неповноту наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів і подальшого коригування митної вартості.
Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення , то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч.3 ст.53 МКУ.
Відтак, відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що документи, що були надані позивачем містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі вищезазначеного, рішення Хмельницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000474/2 від 29.07.2024 не відповідає приписам ч.2 ст.55 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000041 від 27.01.2025 відповідачем заповнено у зв'язку з прийнятим оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке є незаконним, а тому вказана картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі № 520/2949/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий