23 жовтня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/7933/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить наступне.
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлене листом від 26.06.2025 року № 2600-0503-8/115732, про відмову у формуванні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 1 % від вартості придбаного нерухомого майна у розмірі 42 837,70 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 70 коп.), який було сплачено відповідно до квитанції від 26.02.2025 № 0.0.4217043824.1.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 1 % від вартості придбаного нерухомого майна у розмірі 42 837,70 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 70 коп.), який було сплачено відповідно до квитанції від 26.02.2025 № 0.0.4217043824.1.
Ухвалою судді від 31.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
26.02.2025 року між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_1 (по справі - Позивач) було укладено договір купівлі- продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксова М.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1406.
Відповідно до умов даного договору, продавець передав у власність покупця квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець прийняв вказану квартиру у власність і сплатив за неї ціну розмірі 4 283 770 (чотири мільйони двісті вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят) гривень 00 копійок. .
Інформація про купівлю-продаж Позивачем квартири внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом № 415290905 від 26.02.2025 року.
Укладаючи даний договір купівлі-продажу, Позивач, відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», сплатила збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 42 837,70 грн., що підтверджується квитанцією від 26.02.2025 № 0.0.4217043824.1.
29.05.2025 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (по справі - Відповідач) з заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету, в якій просила сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (по справі - третя особа) подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 1 % від вартості придбаного нерухомого майна.
За результатами розгляду поданої заяви, Відповідач листом від 26.06.2025 року № 2600-0503-8/115732 відмовив у поверненні сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з підстав того, що до поданої заяви не надано повного переліку документів, що унеможливлює зробити висновок про придбання житла вперше.
З зазначеною відмовою Відповідача Позивач не погодився, та звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Як передбачено положенням ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (надалі по тексту також - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для таких суб'єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (п. 10 ст. 4 Закону № 400/97-ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (надалі по тексту також - Порядок № 1740).
Відповідно до п. 15-1 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій 2 іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як передбачено п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Інформація щодо реєстрації нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (надалі по тексту також - Порядок № 1127).
Пунктом 5 Порядку № 1127 передбачено, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав. В т.ч. додатково містить відомості про набуття, зміну і припинення речових прав, обтяжень речових прав, а також про внесені зміни до відповідних відомостей Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Отже, Інформація з Державного реєстру прав, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, містить відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20.05.2025 року № 427777083, яка була сформована перед звернення до Відповідача з заявою від 29.05.2025 року про повернення (перерахування) коштів з бюджету, можна встановити, що відомостей про набуття право власності на інше житло, за Позивачем не значаться.
Також, Позивачем не було набуто право власності на житло, в результаті приватизації, що в повній мірі підтверджується співставленням відомостей про місце її реєстрації, які зазначені на стор. 11-12 її паспорта громадянина України та довідки AT «Ощадбанк» від 19.05.2025 року № 330 з якої вбачається, що за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , Позивачем приватизаційний депозитний рахунок не відкривався та житлові чеки не використовувалися.
Інформація про не набуття Позивачем право власності на житло, в результаті приватизації, в т.ч. підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20.05.2025 року № 427777083, в якій, як вже зазначалося вище, взагалі не значиться набуття Позивачем право власності на іншше житло, як наслідок і не набуття право власності на житло, в результаті приватизації.
Отже, укладаючи 26.02.2025 року договір купівлі-продажу квартири, Позивач придбала житло вперше, в т.ч не набула право власності на житло, в результаті приватизації, а тому була звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в силу вимог Закону № 400/97-ВР.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (надалі по тексту також - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Разом з тим, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 року у справі № 813/1126/17.
З огляду на зазначене, не тільки нотаріус міг прийняти рішення про звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки при наявності факту помилкового або надмірного зарахування до державного та місцевих бюджетів сплачено збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Позивач також має право на повернення даного збору в т.ч. у відповідності до Порядку № 787.
До того ж, не конкретизація Відповідачем переліку документів, які на його думку повинна була надати Позивач, позбавляє її можливості надати в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для Відповідача, відповідно створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції під час прийняття оскаржуваного рішення.
Як передбачено положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок 4 щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), 20 березня 2018 року (справа №819/1249/17) та 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16), від 28 березня 2019 року (справа №819/830/17), від 23 квітня 2019 року (справа №802/1566/17-а), від 14 травня 2019 року (справа №819/259/17) та від 14 травня 2019 року (справа №819/145/17), які, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Отже, виходячи із вимог чинного законодавства та оскільки Позивач під час укладання договору купівлі-продажу квартири була звільнена від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, помилково сплачений нею збір має бути повернутий.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ,04053) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлене листом від 26.06.2025 року № 2600-0503-8/115732, про відмову у формуванні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 1 % від вартості придбаного нерухомого майна у розмірі 42 837,70 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 70 коп.), який було сплачено відповідно до квитанції від 26.02.2025 № 0.0.4217043824.1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 1 % від вартості придбаного нерухомого майна у розмірі 42 837,70 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 70 коп.), який було сплачено відповідно до квитанції від 26.02.2025 № 0.0.4217043824.1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7211,20 грн ( 1211,20 грн - судовий збір + 6000,00 грн - правнича допомога).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ