24 жовтня 2025 року справа № 580/10595/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 21 липня 2025 року № 232550004543 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального (педагогічного) стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги періодів роботи на посаді викладача історії та суспільствознавства Іркліївського СПТУ № 41 з 01.09.1990 до 30.06.1991, періодів роботи за сумісництвом на посаді керівника гуртків станції юних туристів Центру дитячої та юнацької творчості з 01.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09,1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 та про відмову у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді викладача історії та суспільствознавства Іркліївського СПТУ № 41 з 01.09.1990 до 30.06.1991, періоди роботи за сумісництвом на посаді керівника гуртків станції юних туристів Центру дитячої та юнацької творчості з 01.09.1991 до 31.05,1992, з 01.09,1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994, до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до стажу роботи за вислугу років, що дає право на виплату грошової допомоги відповідач безпідставно не зарахував період роботи викладачем історії та суспільствознавства в Іркліївському СПТУ № 41 (нині ДНЗ “Іркліївський професійний аграрний ліцей») з 01.09.1990 до 30.06.1991, а також стаж роботи за сумісництвом, а саме: керівником гуртків станції юних туристів з 01.09.1991 до 31.05.1992 з тижневим навантаженням 8 годин (44% тарифної ставки); з 01.09.1992 до 31.05.1993 з тижневим навантаженням 8 годин (44% тарифної ставки); з 10.09.1993 до 31.05.1994 з тижневим навантаженням 8 годин (33% тарифної ставки), що в сукупності підтверджує спеціальний стаж в обсязі 35 років 10 місяців та дає право на отримання грошової допомоги.
Ухвалою від 24 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню.
Рішенням від 21 липня 2025 року № 232550004543 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у перерахунку пенсії, зазначивши, що робота за сумісництвом у період з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 не передбачена для грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.
Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у зарахуванні до спеціального (педагогічного) стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, а також про відмову у виплаті грошової допомоги позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як передбачено п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-“ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» і “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неодноразово висвітлено у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20.
Суд врахував, що відповідач підтверджує наявність у позивача спеціального стажу у обсязі 32 роки 9 місяців 8 днів.
Суд встановив, що відмова відповідача у виплаті позивачу спірної грошової допомоги зумовлена не зарахуванням до спеціального стажу роботи періодів роботи за сумісництвом у з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 з тих підстав, що така робота не передбачена для призначення грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.
Під час надання оцінки вказаним підставам для відмови суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 “Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України “Про освіту», частини першої статті 25 Закону України “Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України “Про позашкільну освіту»» затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (далі - Порядок № 78).
Згідно пункту 4 Порядку №78 працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом - не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу з педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що основною умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин на рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
З урахуванням зазначеного покликання відповідача у спірному рішенні суд оцінює критично, оскільки зарахування роботи на посадах посад, що дає право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від того, чи було це основним місцем роботи особи, чи за сумісництвом, за умови, якщо така робота за сумісництвом займала не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівник, який крім основної роботи працював за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Суд встановив, що позивач працював за сумісництвом, а саме: керівником гуртків станції юних туристів з 02.09.1991 до 31.05.1992 (з тижневим навантаженням 8 годин (44% тарифної ставки); з 01.09.1992 до 31.05.1993 з тижневим навантаженням 8 годин (44% тарифної ставки); з 10.09.1993 до 31.05.1994 з тижневим навантаженням 6 годин (33% тарифної ставки), що підтверджується довідкою № 7 від 19 серпня 2025 року Центру дитячої та юнацької творчості відділу освіти Чорнобаївської селищної ради. Вказана довідка містить посилання на первинні документи, як на підставу надання зазначених відомостей.
Систематизуючи встановлені обставини, суд зазначає, що арифметичний розрахунок навантаження за навчальний рік свідчить про те, що викладацька робота (на посаді керівника гуртків) позивача за сумісництвом у періоди з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 займала більше ніж 180 годин на навчальний рік. Крім того, вказана робота за сумісництвом оплачувалась більш ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Суд врахував, що робота на посадах керівника гуртків у позашкільному навчальному закладі дає право на пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 № 909.
З урахуванням зазначеного, робота позивача на посаді керівника гуртків у Центрі дитячої та юнацької творчості відділу освіти Чорнобаївської селищної ради у періоди з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 за сумісництвом зараховується до стажу працівника освіти на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Суд врахував, що відповідач підтверджує наявність у позивача спеціального стажу у обсязі 32 роки 9 місяців 8 днів. У свою чергу, висновки суду про необхідність врахування до спеціального стажу позивача періодів з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 (загалом становить - 2 роки 2 місяці 22 дні) вказує про наявність у позивача спеціального стажу у обсязі 35 років.
З урахуванням зазначеного та беручи до уваги наявність усіх необхідних обставин визначених п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону № 1058 суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання спірної грошової допомоги, а спірне рішення відповідача є протиправним.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 до стажу роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років.
Вимоги позивача за період з 01.09.1990 до 30.06.1991 суд вважає необґрунтованими, оскільки довідки ДНЗ “Іркліївський професійний аграрний ліцей» не містять відомостей про кількість відпрацьованих позивачем годин за сумісництвом протягом навчального року та розмір ставки, яка була встановлена за роботу позивача.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 липня 2025 року № 232550004543 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди з 02.09.1991 до 31.05.1992, з 01.09.1992 до 31.05.1993, з 10.09.1993 до 31.05.1994 до стажу роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.10.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК