Справа № 201/13324/25
Провадження № 1-кс/201/4559/2025
24 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання начальника Нікольського відділу Маріупольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000953 від 14 жовтня 2025 року,за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22025050000000953 від 14 жовтня 2025 року,за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості відчуження, а саме на:
- 1/4 частки власності на нерухоме майно - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням його власника в особі ОСОБА_4 права відчуження, розпорядження та користуванням нею у будь-який спосіб та/або вчинення перелічених дій іншими особами за його дорученням (довіреністю, тощо).
В обґрунтуванні клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15 березня 2022 року, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу російської федерації, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, невизнання рф поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій її території, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, діючи умисно, добровільно прийняв рішення у період воєнного стану зайняти посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території м. Донецька, Донецької області правоохоронному органі (мовою оригіналу) «Министерстве внутренних дел Донецкой Народной Республики» («Міністерстві внутрішніх справ Донецької народної республіки»). В подальшому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно прийняв пропозицію, надав згоду та зайняв посаду (мовою оригіналу) «Старшего оперуполномоченного по особо важным делам отдела организации борьбы с преступлениями имущественной направленности Управления уголовного розыска МВД ДНР» (Старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації боротьби зі злочинами майнової спрямованості Управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ донецької народної республіки) у незаконно створеному на тимчасово окупованій території м. Донецька Донецької області правоохоронному органі, розташованому за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Горького, б. 61.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ.
Станом на 09 березня 2022 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) громадянин України ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, займав посаду (мовою оригіналу) «Старшего оперуполномоченного по особо важным делам отдела организации борьбы с преступлениями имущественной направленности Управления уголовного розыска МВД ДНР» (Старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації боротьби зі злочинами майнової спрямованості Управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ донецької народної республіки), приймав участь у проведенні т.зв. «спеціальної військової операції», а саме особисто керував зведеною групою, яка проводила комплекс загороджувальних, фільтраційних та протидиверсійних заходів у Першотравневому районі та на західній околиці населеного пункту Маріуполь Донецької області, в ході яких виявлено та затримано понад 40 військовослужбовців ЗСУ та співробітників правоохоронних органів України, виявлено місця зберігання зброї та боєприпасів.
12 серпня 2022 року ОСОБА_5 загону особливого призначення «Тайфун» Оперативного бойового тактичного формування днр представлений до нагородження відзнакою «Георгіївський Хрест» IV ступеню.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у державній зраді, вчиненої в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало у переході на бік ворога, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням території м. Донецька та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, 11 жовтня 2025 в газеті «Урядовий кур'єр» № 208 яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру - ОСОБА_4 та повістку про виклик підозрюваного на 15 жовтня 2025 року з 09 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин, 16 жовтня 2025 року з 09 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин, 17 жовтня 2025 року з 09 години 00 хвилин до 10 години 00 хвилин, до Маріупольської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України та ч. 2 ст. 111 КК України, допиту підозрюваного, тощо.
Жодного разу у призначений час та місце громадянин України ОСОБА_4 не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив. Крім цього, 11 жовтня 2025 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 , з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, вручено захиснику ОСОБА_4 - адвокатові ОСОБА_6 .
Таким чином, 11 жовтня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України та ч. 2 ст. 111 КК України.
Враховуючи той факт, що місце знаходження підозрюваного на підконтрольній українській владі території не встановлено, за викликом останній не прибув та про причини неможливості прибуття не повідомив, постановою від 17 жовтня 2025 року на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в регіональний, державний (міждержавний), міжнародний розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України та 2 ст. 111 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем від 10 квітня 2025 року;
- протоколом огляду від 09 вересня 2025 року, під час якого було оглянуто додаток - лазерний компактний диск інв. 136т як додатку до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем від 10 квітня 2025 року. Під час огляду виявлено файл pdf файл під назвою «2462-01-27_ Николаев, Мишин, Молодцов, Мунтын, ОСОБА_7 ». Під час перегляду даного файлу виявлено копію мовою оригіналу «нагарадной лист министерства внутренних дел донецкой народной республіки на ОСОБА_8 , выписка из протокола оперативного совещания при Командовании СООР «Тайфун» ОБТФ МВД днр на ОСОБА_4 , копии выписок из приказ о поощрении ОСОБА_4 МВД днр, справка информационного центра министерства внутренних дел донецкой народной республики об отсутвии судимости, копии паспорта гражданина донецкой народной республики выданный 08.11.2016 код подразделения 033 на мовою оригіналу « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , під час якого останній пояснив, що в 2013-2014 р.р. він познайомився з ОСОБА_4 , який на той час працював оперуповноваженим Центрально-міського РВ Макіївського РВ МУ ГУМВС України в Донецькій області, де він працював також. Останній раз спілкувався з ним у липні 2014 році. Після чого переїхав до м. Лиман Донецької області та продовжив службу в міліції, а потім в поліції на підконтрольній українській владі території. Йому відомо, що ОСОБА_4 залишився на тимчасово окупованій території України.
- протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_9 , під час якого останній пояснив, що на наданій йому для огляду фотокопії паспорту мовою оригіналу «донецкой народной республики Миграционной службы Министерства внутренних дел, выданный 08.11.2016 код подразделения 033 на мовою оригіналу « ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », дійсно зображений ОСОБА_4 , тобто саме та особа з якою він працював до 2014 року в Центрально-міському РВ Макіївського РВ МУ ГУМВС України в Донецькій області. Саме про цього громадянина він говорив під час допиту у якості свідка 03 вересня 2025 року;
- іншими матеріалами досудового розслідування в загальній сукупності.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:
- інформацією наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, згідно якої ОСОБА_4 з 08 листопада 2017 року по теперішній час державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не перетинав;
- інформацією, отриманою з Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до якого, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус внутрішньо-переміщеної особи не отримував;
- підозрою у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки вчиненого саме на тимчасово окупованій території м. Донецька;
- матеріалами досудового розслідування в загальній сукупності.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав встановлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться наступне майно: 1/4 частки власності на нерухоме майно - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У цьому випадку, з урахуванням положень ч. 11 ст. 170 КПК України, виникла необхідність у накладенні арешту на належне ОСОБА_4 вище перелічене майно шляхом встановлення відносно нього заборони відчуження та розпорядження у будь-який спосіб.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
За таких обставин, зазначене майно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст.111-1 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути конфісковано в дохід держави у разі призначення такого виду покарання.
Сторона обвинувачення, станом на час подання клопотання, не володіє інформацією про те, чи передавав підозрюваний за довіреністю або іншим чином право відчужувати належне йому майно своїм родичам або іншим особам, у зв'язку з чим прокурор звернулася з даним клопотанням до слідчого судді.
Прокурор у судове засідання для розгляду клопотання не з'явилася, про час та місце його розгляду повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності, на задоволенні наполягала, неприбуття прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного та його захисника.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Так, судом було встановлено, що 06 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 22025050000000329 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Постановою прокурора від 14 жовтня 2025 року виділено з кримінального провадження за № 22025050000000329 від 06 лютого 2025 року матеріали досудового розслідування за ознаками вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, в окреме кримінальне провадження та в цей же день, 14 жовтня 2025 року, внесено відомості до ЄРДР щодо виділених матеріалів досудового розслідування за № 22025050000000953.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2025 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, вручено захиснику ОСОБА_4 - адвокатові ОСОБА_6
Санкція злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Також встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ інформаційної довідки 441604680), підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить:
- 1/4 частка власності на нерухоме майно - квартира із загальною площею 44,14 (кв.м), житловою площею 28,80 (кв.м), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна 15169649.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження доказів, забезпечення спеціальної конфіскації майна та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадках, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладаєтьсяна майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, або на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_4 , могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція яких передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідча суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернулася із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, слідча суддя
Клопотання начальника Нікольського відділу Маріупольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000953 від 14 жовтня 2025 року,за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві приватної спільної часткової власності, а саме на:
- 1/4 частки власності на нерухоме майно - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням його власника в особі ОСОБА_4 права відчуження, розпорядження та користуванням нею у будь-який спосіб та/або вчинення перелічених дій іншими особами за його дорученням (довіреністю, тощо).
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1