Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 жовтня 2025 року справа №520/18665/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо непроведення розрахунку і виплати позивачу грошової компенсації за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015 роки, яка надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посадах молодшого інспектора прикордонної служби та інспектора прикордонної служби 3 категорії у КПП відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я на посадах інспекторського складу Державної прикордонної служби України;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015 роки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посадах молодшого інспектора прикордонної служби та інспектора прикордонної служби 3 категорії протягом 2012, 2013 та 2014 року у КПП, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при виключенні зі списків особового складу, відповідач не здійснив повного розрахунку нею, а саме не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за 21 календарних дні невикористаної додаткової відпустки за 2013-2015 роки. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу в НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_2 ).
З викладеного вбачається, що позивач проходив військову службу у період з 2012 по 2016 на посадах інспекторів прикордонної служби у КПП та мав право на отримання щорічної додаткової відпуски у 7 (сім) днів за 2013, 2014, 2015 роки, яка надається військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у зв'язку із їх перебуванням на посадах з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Позивач 29.08.2016 набув статусу учасника бойових дій та отримав право на щорічну додаткову відпустку терміном 14 днів.
З фінансово-бухгалтерських відомостей, отриманих від відповідача, не встановлено, що останній здійснив виплату компенсації позивачу за 21 день щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям Держприкордонслужби України, що виконують обов'язки на посадах, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому у день звільнення з військової служби грошову компенсацію за 21 днів невикористаної додаткової відпустки за 2013-2015 роки, яка передбачена положеннями законодавства України з питань проходження військової служби у зв'язку із перебуванням на посадах в оперативно-розшукових підрозділах та пов'язаними із цим ризиками та навантаженням.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ) надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Частиною сімнадцятою статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони України №3543-XII та №1932-XII відповідно).
Згідно зі статтею 1 Закону України №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім цього у статті 1 Закону України №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Так мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження нею військової служби.
Також відповідно до пункту 6 розділу 8 глави V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відтак, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ.
Таким чином, під час дії особливого періоду, право на відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ у військовослужбовців не виникає.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ за 2013-2014 роки.
З метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не проведенні розрахунку і виплати позивачу грошової компенсації за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки за 2013-2015 роки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за 2013-2015 роки.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про його розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо непроведення розрахунку і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки за 2013 - 2015 роки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 21 (двадцять один) календарний день невикористаної додаткової відпустки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за 2013 - 2015 роки.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 24.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА