з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/5888/25
23 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області , Заліщицького районного суду Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Заліщицького районного суду Тернопільської області, Відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення.
22.10.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду втретє надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:
заборони медичного, психіатричного або іншого втручання в організм ОСОБА_1 та його функціонування чи вплив на ОСОБА_1 без її відома та інформованої згоди;
заборони дій, які мають ознаки спостереження, втручання або/та підготовки до втручання з боку будь-якого органу, посадової особи, медичного працівника або іншого суб'єкта відносно ОСОБА_1 без її інформованої згоди;
заборони втручання та дії, які можуть бути розцінені, як втручання, у право ОСОБА_1 на правосуддя, правову допомогу, захист та права на справедливий суд;
заборони створення, передачу, обробку або використання інформації, що стосується ОСОБА_1 , без ознайомлення з її змістом, джерелом, метою та правовою підставою;
здійснення розгляду справи в закритому режимі відповідно до п. 8 та/або п. 9 ст. 10 КАС України, з огляду на приватну інформацію.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що відносно її життя, організму і психіки проводиться систематичне безконтактне втручання без відома та згоди, яке має ознаки катування та нелюдського поводження, приниження честі та гідності.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з п.4 ч.1 ст.152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Суд зазначає, що предмет позову - це безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Предмет позову є основою для встановлення виду судочинства в якому належить розглядати справу а також, юрисдикцію та підсудність спору.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Суд зазначає, що частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що в порушення п.1 ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову не містить предмету позову, а також обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Так позивач зазначає, що забезпечення позову є необхідним оскільки порушено її право на життя та на правду, а предметом позову буде доступ до інформації для їх захисту.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачем не зазначено предмет позову відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, не вказано які конкретні дії, рішення чи бездіяльність будуть предметом оскарження та у який спосіб вони підлягають захисту, що в тому числі перешкоджає встановленню виду судочинства в якому належить розглядати справу, а також, юрисдикцію та підсудність спору.
Також заявницею не конкретизовано, які заходи забезпечення слід вжити до кожного із зазначених відповідачів, чи до яких саме інших осіб (вказано будь-яких), що унеможливлює виконання таких заходів навіть за умови їх застосування судом.
При цьому, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач у поданій заяві (заборони без згоди та відома позивача: медичного, психіатричного або іншого втручання в організм; втручання у право на правосуддя, правову допомогу, захист та права на справедливий суд; спостереження, втручання або/та підготовки до втручання з боку будь-якого органу, посадової особи, медичного працівника або іншого суб'єкта; створення, передачу, обробку або використання інформації) фактично є правами кожного громадянина, закріплені в Конституції та Законах України та захищені чинним законодавством.
Позивачем не зазначено які саме з вказаних прав порушено, яким чином та яким суб'єктом владних повноважень, не обґрунтовано необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову, що не відповідає п.4 ч.1 ст.152 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про невідповідність заяви про забезпечення позову ст.152 КАС України.
Також, відповідно до ч.4 ст.152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір судового збору обчислюється відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявниця не надала суду доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Натомість, до заяви долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке не містить обґрунтувань, доказів і посилань на обставини звільнення від сплати судового збору у силу ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Відтак, підстав для звільнення заявниці від сплати судового збору судом втретє не встановлено.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, втретє повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, про повернення позивачу заяви про забезпечення позову без розгляду.
Керуючись статтями 150,151,154, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову від 22.10.2025 без розгляду.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 , що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається, що відповідає ч. 1 ст. 45 КАС України.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 23 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.