24 жовтня 2025 року Справа № 480/4797/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4797/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1443 від 30.04.2025; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану";
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1443 від 30.04.2025; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , є капралом поліції і наразі проходить службу на посаді поліцейського взводу 1 роти 4 полку в Управлінні поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України" " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Так, 16 березня 2023 року, між позивачем та Державою Україна, від імені якої виступає Національна поліція України, в особі начальника Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " полковника поліції ОСОБА_2 , з одного боку, та громадянина України: ОСОБА_1 , з іншого, уклали контракт № 699/145/03/59/2023 про таке: " ОСОБА_1 приймається на службу до поліції та/або призначається на посаду: молодшого складу поліції Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " строком на 2 (два) роки".
На момент підписання даного контракту, ОСОБА_1 було 22 (двадцять два роки).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 22.05.2025 № 3858/59/03-2025, капрал поліції ОСОБА_1 дійсно в періоди з 11.07.2023 по 19.10.2023, з 10.11.2023 по 21.02.2024, з 17.04.2024 по 18.09.2024, з 25.09.2024 по 22.01.2025, з 29.01.2025 по 05.02.2025, з 07.02.2025 по 02.04.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Курдюмівка, Майорськ, Богданівка, Часів Яр, Торецьк Бахмутського району Донецької області.
11.02.2025 було прийнято постанову КМУ № 153, відповідно до пункту 4 якої, позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. На звернення позивача до відповідача із заявою про виплату такої виплати, йому було відмовлено з посиланням на те, що положення Постанови КМУ № 153 не відноситься до поліцейських. Вважає відмову відповідача безпідставною, оскільки він, як поліцейський, який зі зброєю в руках захищав та захищає Україну, перебував в зоні активних бойових дій (на найгарячіших напрямках) значно більше ніж 6 місяців та фактично виконував обов'язки військовослужбовця, має повне право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
У відзиві на позовну заяву, наданому до суду, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем безпідставно віднесено Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до правоохоронних органів спеціального призначення, у зв'язку з чим зроблено висновок щодо права на виплату отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до Постанови КМУ № 153. Зазначає, що положення постанови КМУ № 153 поширюються виключно на осіб, які проходять військову службу, водночас позивач проходить службу на посаді поліцейського в органі поліції особливого призначення. Поняття "правоохоронні органи спеціального призначення" та "поліція особливого призначення" не є тотожними та мають суттєву різницю. Представник позивача, посилаючись на положення Постанови № 153 ототожнює позивача з особами рядового складу правоохоронних органів спеціального призначення, та на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги. Однак, таке твердження представника позивача є припущенням, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Наполягає, що Постанова № 153 була прийнята для мотивування громадян України від 18 до 25 років проходити військову службу за контрактом, як наслідок укомплектування військових частин Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України, проте не підрозділи Національної поліції.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечує, зазначає, що за змістом наданих повноважень відповідач відноситься до правоохоронних органів спеціального призначення, оскільки функції, завдання, ризики, військове спорядження, місце проходження служби військовослужбовця ЗСУ та поліцейського особливого призначення "Люті" є аналогічними. Положення ДПОП "Лють" прямо підтверджує бойовий статус даного департаменту Національної поліції України та його підпорядкування безпосередньо військовому командуванню. Отже, за своєю суттю й завданнями "ОШБ НПУ "Лють" це законно утворений правоохоронний орган спецпризначення з бойовими функціями, що виконує ті ж самі завдання, що й інші "військові формування" під час воєнного стану.
Відповідач зазначає, що "військова служба та служба в поліції є різними за своєю юридичною природою, правовідносини з питань проходження військовослужбовцями військової служби та правовідносини з питань проходження служби в поліції врегульовані різними нормативно-правовими актами, з огляду на що військовослужбовці та поліцейська мають різний правовий статус". Однак, коли справа стосується поліцейських особливого призначення, які нарівні з військовослужбовцями беруть участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації, їх правові статуси зрівнюються у всіх аспектах.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вважає аргументи представника позивача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є капралом поліції і наразі проходить службу на посаді поліцейського взводу 1 роти 4 полку в Управлінні поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України" " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
16 березня 2023 року, між позивачем та Державою Україна, від імені якої виступає Національна поліція України, в особі начальника Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " полковника поліції ОСОБА_2 , з одного боку, та громадянина України: ОСОБА_1 , з іншого, уклали контракт № 699/145/03/59/2023 про таке: " ОСОБА_1 приймається на службу до поліції та/або призначається на посаду: молодшого складу поліції Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " строком на 2 (два) роки".
На момент підписання даного контракту, ОСОБА_1 було 22 (двадцять два роки).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 22.05.2025 № 3858/59/03-2025, капрал поліції ОСОБА_1 дійсно в періоди з 11.07.2023 по 19.10.2023, з 10.11.2023 по 21.02.2024, з 17.04.2024 по 18.09.2024, з 25.09.2024 по 22.01.2025, з 29.01.2025 по 05.02.2025, з 07.02.2025 по 02.04.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Курдюмівка, Майорськ, Богданівка, Часів Яр, Торецьк Бахмутського району Донецької області.
07.05.2025 представником позивача, адвокатом Стариченком М.П., було направлено адвокатський запит до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для отримання інформації стосовно причини невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
Листом від 26.05.2025 № 7125-2025 відповідач повідомив, що наказ про призначення та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 не видавався. Послався на те, що на постанову Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" ДПОП "ОШБ "Лють", відповідно до якої, "Лють" є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. На думку відповідача, постанова № 153 не регламентує порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень особам, які мають статус поліцейського.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про оборону України" визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Запровадження в Україні воєнного стану стало підставою для реалізації поліцейськими відповідних повноважень, передбачених Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Так, серед основних повноважень поліцейських, характерних для воєнного стану, стаття 23 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає наступні: участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини першої); здійснення у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34 частини першої).
Окрім того, норма статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" наділяє поліцію додатковими повноваженнями, виконання яких може бути покладене на поліцію виключно законом, а саме у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості; у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони, органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, можуть підпорядковуватися за рішенням керівника поліції відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві; під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
За приписами статті 46-1 Закону України "Про Національну поліцію" особливості застосування поліцейськими поліції особливого призначення зброї та бойової техніки під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України. Так, поліцейські поліції особливого призначення під час дії воєнного станув разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку в установлених для з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732), до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту 1 розділу ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 02.02.2023.
Згідно Положення про Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", затвердженого наказом Національної поліції України № 66 від 31.01.2023 (далі Положення), Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України у складі поліції особливого призначення, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.
Департамент організовує діяльність своїх структурних, стройових та територіальних (відокремлених) підрозділів (далі - підрозділи Департаменту), здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює ix інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення у визначеному законодавством України порядку.
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення основним завданням Департаменту є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Функції Департаменту, визначені пунктом 3 Положення, це: участь, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальній цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану в разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами, та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України; участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим із керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України; здійснення розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів; застосування та використання збройної та бойової техніки в установлених для з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних сил України порядку та випадку, у разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави під час дії правового режиму воєнного стану.
Таким чином, забезпечення правового режиму воєнного стану, участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора є безпосередніми завданнями Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Отже, Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України особливого призначення, одним із основних завдань є безпосередня участь у бойових діях.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Порядок).
Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, дія абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 поширюється на військовослужбовців, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану віком від 18 до 25 років, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Однак, зазначені норми не містять поширення на поліцейських, що були прийняті на службу до поліції особливого призначення під час дії воєнного стану віком від 18 до 25 років та приймали безпосередню участь у бойових діях.
Спірним питанням в даній справі є належність Департаменту до правоохоронних органів спеціального призначення. На переконання представника позивача, Департамент є правоохоронним органом спеціального призначення, оскільки одним із основних його завдань є безпосереднє ведення бойових дій.
Суд погоджується із зазначеною позицією та зазначає, що 21.03.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законів України щодо врегулювання окремих питань діяльності Національної поліції України під час дії воєнного стану".
Даний акт законодавчо дозволив застосовувати і відповідно отримувати зброю підрозділам "Гвардії наступу".
Крім того, Постановою № 153 визначено основну умову для виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень проходження військової служби.
Вищевказаним Законом було поширено бойовий імунітет, тобто звільнення поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень ч. 2 - 4 ст. 24 Закону України "Про національну поліцію України", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що Національній поліції України надано додаткові повноваження з відсічі збройної агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Так, під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Разом з тим, за змістом ст. 46-1 Закону України "Про Національну поліцію України", поліцейські поліції особливого призначення під час дії воєнного стану в разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку в установлених для з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках. Положення цієї статті не поширюється на уповноважених осіб інших правоохоронних органів, які іншими законами України наділені правом застосовувати зброю відповідно до цього Закону".
Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, що входить до Гвардії наступу та призначений для виконання бойових завдань із відсічі збройної агресії проти України у зоні ведення бойових дій.
Згідно розділу ІІ Наказу МВС України від 04.12.2017 № 987 "Про затвердження Положення про підрозділи поліції особливого призначення", відповідно до яких, одним з обов'язків підрозділів поліції особливого призначення є участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього
Отже, ОШБ НПУ "Лють" в розумінні Постанови № 153 є правоохоронним органом спеціального призначення.
За таких обставин, дія Постанови № 153 поширюється на позивача, а тому відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови № 153.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З приводу клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 06/05/2025 із додатковою угодою № 1 від 12/06/2025, копію акту виконаних робіт № 1 від 17/06/2025 на суму 7000 грн за надання консультацій та підготовку позовної заяви, копію ордеру про надання правничої (правової допомоги) Серія АР № 1182841.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення такої суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, враховуючи оголошення та продовження воєнного стану в Україні, у разі розподілу витрат на правничу допомогу в заявленому, необґрунтовано завищеному розмірі.
Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, тому, враховуючи заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1443 від 30.04.2025; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1443 від 30.04.2025; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал