Справа № 199/14144/25
(2-о/199/364/25)
Іменем України
24.10.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, -
Заявник звернулась до суду з даною заявою про встановлення факту народження дитини, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_2 в м. Маріуполі Донецької області. Отримати свідоцтво про народження у відділі реєстрації актів цивільного стану заявник не може, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій не можливо отримати документ, що може бути прийнятий відділом реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до законів України.
У зв'язку з чим заявник просить суд встановити факт народження дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 21.10.2025 року відкрито провадження по даній справі.
Заявник та представник заінтересованої особи до суду не з'явились. Заявник надала заяви про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримала.
Перевіривши письмові докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов до наступного висновку.
Відповідно ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За правилами п. 7, ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Для підтвердження факту народження дитини, заявником долучено першу сторінку медичного свідоцтва про народження серії 21 №2025120854 від 08 вересня 2025 року, виданого на окупованій території в м. Маріуполі, де органом який видав медичне свідоцтво зазначено мовою оригіналу «МВД по Донецкой Народной Республике»
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини у місті м. Маріуполі Донецької області ОСОБА_1 зазначає, що в неї відсутній документ про народження дитини, який виданий компетентною установою України, у зв'язку з чим відсутня можливість зареєструвати народження дитини компетентними органами держави Україна.
Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно з ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України,у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про шлюб від 18.09.2021 року серії НОМЕР_1 заявниці з ОСОБА_3 , громадянином України. Проте витягу з реєстру актів цивільного стану щодо підтвердження перебування заявника на час народження дитини у шлюбі суду не надано
Суд звертає увагу на те, що згідно доданих до заяви ксерокопії паспорту № НОМЕР_2 , заявник ОСОБА_1 є громадянкою України. У той же час, із змісту ксерокопії медичного свідоцтва про народження нею було надано інший документ для посвідчення особи - паспорт серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що відомості про її громадянство, які зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в медичному свідоцтві про народження.
Аналізуючи вищезазначене, суд позбавлений можливості встановити даний факт, оскільки відомості, які зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в в медичному документі.
Крім того, на підтвердження народження дитини заявником надано лише першу сторінку медичного свідоцтва про народження серії 21 № 2025120854, інших документів, а саме облікової карти вагітної, медичного спостереження новонародженої дитини або іншого суду не надано.
Із матеріалів справи також не вбачається, щоб заявник зверталась з питанням державної реєстрації народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану з будь-яким документом із вищенаведеного переліку. Неможливість же подання таких документів до компетентного органу державної реєстрації актів цивільного стану заявниками у заяві про встановлення факту народження дитини не обґрунтовано.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
У цьому контексті суд зауважує, що п. 7) ч. 1 ст.315ЦПК України передбачає можливість встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Разом з тим, а ні вказана норма права, а ні приписи інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, не пов'язують можливість (неможливість) здійснення державної реєстрації народження із можливістю батьків звернутися до певного органу державної реєстрації актів цивільного стану з цією метою. При вирішенні питання можливості (неможливості) здійснення державної реєстрації народження визначальним є питання належності документів для здійснення такої реєстрації.
Окремо також слід зазначити,що у відповідності до статті 4 Конституції України,в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Враховуючи, що досліджені докази по справі свідчать про те, що відомості про громадянство матері, які містяться в заяві про встановлення факту народження, не співпадають з відомостями, які зазначені в медичному свідоцтві про народження дитини, а також заявниками не доведено, належних документів для проведення державної реєстрації народження не надано, оскільки навіть медичне свідоцтво не містить підписів уповноважених осіб та печаток, є неповним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, ст.ст. 10, 76, 80, 89, 263-265, 268, 273, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України - відмовити.
Судові витрати по справі не відшкодовуються.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко