за результатами вирішення заяви про відвід
24 жовтня 2025 року Р і в н е №460/16126/25
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді У.М. Нор, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Греська О.Р., в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про відвід головуючого судді,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №956040188451 від 18.08.2022 в частині визначення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці 76%;
зобов'язати відповідача привести розмір нарахування та виплату відсотків довічного утримання судді у відставці у відповідність до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.01.2016 по справі №559/3137/15-а, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву у справі залишено без руху, в порядку визначеному частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала вручена позивачу 20.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.10.2025 позивач подав до суду заяву про відвід головуючого судді у порядку статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 23.10.2025 суддя Гресько О.Р. визнав заяву про відвід необґрунтованою та передав справу № 460/16126/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу даної справи для вирішення питання про відвід визначеного головуючим суддею У.М. Нор.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді Греська О.Р. в порядку письмового провадження.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід головуючого судді, суд враховує наступне.
Заява про відвід головуючого судді обґрунтована тим, що суддею порушено терміни постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження більш ніж через місяць. Законодавець не допускає такого підходу при прийнятті рішення щодо руху позовної заяви. Вимога, яка викладена в ухвалі від 16.10.2025 про необхідність подання заяви про обґрунтування пропущення строків звернення до адміністративного суду протиправна, оскільки суперечить частині другій та третій статті 264 КАС України, відповідно до яких право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Заявник зазначає, що він є суб'єктом цих правовідносин. Нормативно-правовий акт діє на даний час. Рішення управління ПФУ є нормативно-правовим актом нижчого рівня, який приймається в межах компетенції цього органу і є обов'язковим для виконання. Воно повинно відповідати нормам вищого рівня і не може їм суперечити (протиправність прийнятого рішення викладено в позовній заяві). Заявник зазначає, що дії судді Греська О.Р. суперечать завданням та основним засадам адміністративного судочинства, свідчать про його упередженість та необ'єктивність.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд зауважує, що твердження позивача у поданій заяві фактично зводяться до його незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням.
Однак, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Тому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності судді, оскільки відсутні докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на «суб'єктивний критерій», так і з погляду на «об'єктивний критерій», сформульовані Європейським судом з прав людини.
Суд не встановив наявність обставин, вказаних пунктах 2-5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, що могли б стати підставою для відводу судді Греська Р.О.
Крім того суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували будь-які обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Зазначені позивачем в заяві твердження, є свідомо надуманими, отже безпідставними та необґрунтованими та не можуть свідчити про наявність підстав для відводу судді у справі № 460/16126/25, оскільки незгода позивача з процесуальними рішеннями, які приймаються головуючим суддею, не є підставою для відводу.
Тому, заява про відвід судді Греська Р.О. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви про відвід судді Греська Р.О. у адміністративній справі №460/16126/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя У.М. Нор