Справа № 161/21946/25
Провадження № 1-кс/161/6365/25
про застосування запобіжного заходу
м. Луцьк 24 жовтня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцька Волинської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
про те, що він підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 121 КК України, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 .
В клопотанні зазначено, що 22 жовтня 2025 року близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніня, знаходячись на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в ході конфлікту, що раптом виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 , керуючись метою заподіяння шкоди здоров'ю останньому, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, тримаючи в правій руці предмет, зовні схожий на ніж, завдав ним один удар в ліве стегно потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани задньої поверхні лівого стегна, артеріальної профузної кровотечі, турнікет в/3 лівого стегна.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
23 жовтня 2025 року гр. ОСОБА_6 у присутності захисника, повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду місця події; консультаційним висновком спеціаліста №614; заява про залучення потерпілого у кримінальному провадженні; довідка з ВОКЛ; іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами які, як в сукупності так і окремо, підтверджують вину ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, задля уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків чи потерпілого та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В обґрунтування ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину вчиненого проти життя та здоров'я особи, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може переховуватись від слідства та суду задля уникнення кримінальної відповідальності, так як зареєстрований за межами Волинської області, що дає підстави вважати, що підозрюваний безперешкодно зможе покинути межі Волинської області, тим самим переховуватись від органу досудового розслідування.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що перебуваючи на свободі підозрюваний матимете можливість незаконно впливати на свідка та потерпілого у провадженні, схиляючи їх змінити попередньо надані покази, давати неправдиві показання чи відмовитись їх надавати органу досудового розслідування та суду шляхом вмовляння чи залякування, оскільки одними із вагомих доказів його причетності є показання свідків та потерпілого, однак в силу стану здоров'я потерпілого, провести всі необхідні слідчі з останнім наразі не являється можливим, а певні свідки у кримінальному провадженні знайомі з підозрюваним, що може впливати на зміну їх показів.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити, що ОСОБА_6 на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину вчиненого проти життя та здоров'я особи, може продовжувати і надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру, оскільки дане кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в стані алкогольного сп'яніння.
Зважаючи на наявність зазначених ризиків, а також те, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив тяжкий умисний злочин проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, тому є достатні підстави вважати, що лише застосування до нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_6 не може запобігти вищевказаним ризикам та не може бути застосовано відносно останнього, оскільки він підозрюється у вчинені тяжкого умисного злочину проти життя і здоров'я особи, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, підозрюваним виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно підозрюваного тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований, у зв'язку із тим, що у разі його застосування підозрюваний не буде гарантовано обмеженим у здійсненні незаконного впливу на свідків та потерпілого. Запобіжний захід у вигляді застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не може бути застосовано відносно підозрюваного, оскільки даний злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого, що призвело до спричинення тяжкого тілесного ушкодження.
З огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також враховуючи наявність вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, виникла необхідність у застосуванні щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання.
Суд заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання, дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що Луцьким РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування за №12025030580002645 від 23.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
23.10.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим не доведено обставин, передбачених ч.3 ст.194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Зважаючи на практику Європейського суду, враховуючи, що матеріалами клопотання не доведена реальна можливість підозрюваного перешкоджати будь-яким чином кримінальному провадженню, а тому вважати, що існують обґрунтовані ризики щодо цього у суду немає підстав. Тяжкість покарання не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу, що вказаний у клопотанні. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності, втім, знятий з обліку центру пробації по закінченню іспитового строку, має постійне місце проживання. Виходячи з викладених вище обставини у їх сукупності, приходжу до висновку про доцільність та можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, визначеного ст.176 КПК України, зокрема, у виді домашнього арешту, що достатньою мірою буде гарантувати виконання підозрюваним покладених обов'язків.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Згідно зі ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань, тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою ж їх вимогою; не відлучатися цілодобово з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця навчання, роботи; здати на зберігання у відповідний орган - Управління Державної міграційної служби - паспорт України для виїзду за кордон.
Керуючись ст.ст.7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.12.2025 року включно, за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Волинській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою ж їх вимогою;
-не відлучатися цілодобово з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця навчання, роботи;
-здати на зберігання у відповідний орган - Управління Державної міграційної служби - паспорт України для виїзду за кордон.
Підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.3 п.1 ст.202 КПК України, негайно доставити до місця проживання - АДРЕСА_1 , і звільнити з-під варти.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 передати для виконання відділу Національної поліції за місцем його проживання - АДРЕСА_1 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить по 23.12.2025 року включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.
На ухвалу, протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно, після її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 27 жовтня 2025 року о 09-40 годині.
Слідчий суддя Луцького
міськрайонного суду ОСОБА_1