Справа № 161/20031/25
Провадження № 3/161/6242/25
м.Луцьк 23 жовтня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Філюк Т.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595818 від 24 вересня 2025 року вбачається, що 24.09.2025 року, близько 09:55 год гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї рідної сестри ОСОБА_2 , а саме, висловлював погрози, образи, штовхав, шарпав, вживав незензурну лайку, внаслідок чого завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595819 від 24 вересня 2025 року вбачається, що 24.09.2025 року, близько 09:55 год гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_3 , а саме, висловлював погрози, образи, штовхав, шарпав, вживав незензурну лайку, внаслідок чого завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_3 .
За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, вказував, що між ним та сестрою виникла суперечка з приводу стовпчикив, які на городі встановила його матір ОСОБА_4 . Після того як він почав їх виймати, виник конфлікт з матір'ю ОСОБА_3 , в подальшому на подвір'я вийшла сестра ОСОБА_2 та почала кричати і штовхати його. Після того,я к суперечка завершилась він почав займатись іншими справами на городі, та знов почув крики біля будинку. Коли він прийшов до будинку, то сестра з матір'ю не пускали батька до помешкання і він почав заступатися за батька, та в результаті між ними знов почався конфлікт, проте він матір та сестру не шарпав і не завдавав тілесних ушкоджень.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Підтвердили причини через які розпочався та продовжився конфлікт. Однак ОСОБА_2 наполягала на тому, що ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки та виганяє матір ОСОБА_3 з будинку, а вона в свою чергу намагається захистити матір, вказувала, що конфлікти виникають постійно.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Відповідно до пунктів 3, 14,17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов'язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
За змістом протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_5 інкримінується вчинення домашнього насильства відносно матері ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_2 , яке виразилося в умисних діях фізичного та психологічного характеру, а саме, висловлював погрози, образи, штовхав, шарпав, вживав незензурну лайку.
В обґрунтування доведеності інкримінованих ОСОБА_1 правопорушеннях, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595818 від 24 вересня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595819 від 24 вересня 2025 року, рапорт поліцейського від 25.09.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Виходячи зі змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За наслідком аналізу матеріалів справи та встановлених обставин суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Так, в протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що внаслідок дій ОСОБА_1 заподіяна шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Проте, дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов'язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи). За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна.
Досліджені документи, долучені до матеріалів адміністративної справи, складені відносно ОСОБА_1 свідчать про те, що підставою складення адміністративних матеріалів відносно останнього фактично стала лише відповідні пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому матеріали справи не містять відомостей про перевірку працівниками поліції тих обставин, які зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення (фото, відео фіксації вчинення правопорушення). З пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні слідує, що конфліктні ситуації, які існують між ним, сестрою ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_3 стосуються порядку користування нерухомим майном, конфліктні ситуації виникають часто. Натомість доказів вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру матеріали справи не містять.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно також зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, приходжу до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону. А докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_7 в скоєнні правопорушенням за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 595818 від 24 вересня 2025 року та серії ВАД № 595819 від 24 вересня 2025 року) закрити, на підставі ст. 247 п.1 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк