. 21 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9651/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: Чеснокової А.О.
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Махінової В.А.
представника позивача - Коровяковської Т.В.
представника відповідача - Солопа І.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “С» №00049110705 від 21.04.2025 року про застосування відносно ТОВ “П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 3 695 171,10 гривень та податкове повідомлення-рішення форми “ПС» №0052150902 від 25.04.2025 року про застосування відносно ТОВ “П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2040,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що акт фактичної перевірки містить висновки контролюючого органу про начебто порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключно в зв'язку з начебто ненаданням документів, що підтверджують придбання та облік пального. Однак позивач категорично не погоджується з таким висновком, оскільки зняття Х-звіту та зняття фактичних залишків ТМЦ на АЗС 21.03.2025 року підтверджує факт ознайомлення контролюючого органу з документами та даними, що підтверджують облік пального на АЗС, в тому числі дані з РРО, дані зі змінного звіту за формою 17-НП, 14-ГС, дані з яких використовуються при знятті фактичних залишків пального в резервуарах згідно Інструкції №281 та дані з журналів обліку надходження пального. Таким чином, обставини, викладені в Акті фактичної перевірки, навпаки підтверджують здійснення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» належного обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на АЗС за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, м. Умань, вул. Бандери Степана, 21. Що спростовує висновки контролюючого органу про виявлення начебто необлікованого пального та підтверджує дотримання ТОВ «П.РІТЕЙЛ» вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР в частині щодо реалізації виключно пального, що обліковане в установленому законодавством порядку. Крім того вказує, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» в ході проведення фактичної перевірки та у строки, встановлені для проведення фактичної перевірки до контролюючого органу надано документи, пов'язані з предметом перевірки, в тому числі Х-звіт, товарно-транспортні накладні, журнали обліку надходження пального, змінні звіти за формою 17-НП, 14-ГС, договір постачання, тобто документи, що підтверджують здійснення обліку товарних запасів - пального на АЗС, що знаходилось на АЗС. Також надано документи, що підтверджують наявність позитивного результату повірки витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, що підтверджується поясненнями в рамках фактичної перевірки з відміткою контролюючого органу про їх отримання. Проте, з невідомих причин контролюючим органом не враховано документи, що підтверджують походження та облік товарних запасів - пального, що знаходилось на АЗС, які надавались як в період проведення перевірки, так і до заперечень до Акту фактичної перевірки. Такі документи не знайшли свого відображення в повідомленні про результати розгляду заперечень. Також вказує, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 №00049110705 є протиправним, то відповідно і податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 0052150902 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2040,00 грн (повторність порушення) також підлягає скасуванню, як протиправне.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11:30 25.08.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 клопотання представника позивача про участь представника Коровяковської Тетяни Вікторівни у судовому засіданні у справі № 440/9651/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
06.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує на те, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», де ст. 20 Закону № 265 викладена у новій редакції, в якій передбачено відповідальність суб'єкта господарювання не лише за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції. При цьому, зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Зміни до Закону № 265 передбачають розширене коло обов'язків суб'єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність. Закон № 265 встановлює обов'язок платника надати документи щодо наявного на момент податкової перевірки товару, що підтверджують його облік та походження, та встановлює відповідальність за невиконання такого обов'язку. Також вказує, що Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 420/534/20 зазначив, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності (аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 640/9880/19).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 витребувано додаткові докази.
08.09.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що перший випадок такого порушення виявлено податковим органом під час фактичної перевірки ТОВ «П.РІТЕЙЛ» за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: вул. Обухівське Шосе-2, буд. 8, с. Ходосівка, Обухівський район, Київська область, результати якої оформлено актом від 04.01.2024 № 0144/10/36/07/44796056, фінансова санкція по якому застосована згідно податкового повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 00014500705 у розмірі 1020 гривень. ППР від 02.02.2024 № 00014500705 є узгодженим згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 440/6082/24. Таким чином, обґрунтованим є застосування до ТОВ «П.РІТЕЙЛ» згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0052150902 від 25.04.2025 штрафу у розмірі 2040 гривень.
17.09.2025 до суду надійшли пояснення на позовну заяву від третьої особи, в яких зазначає, що контролюючий орган, мав право, перевіряти документи, що підтверджують походження та надходження на господарську одиницю товарів за період з 15.06.2022 по 28.03.2025, оскільки, наказом від 19.03.2025 року №738-п про проведення фактичної перевірки, було чітко визначено провести фактичну перевірку за період діяльності з 15.06.2022 по 28.03.2025 року. Вказує, що на письмове звернення працівників ГУ ДПС у Черкаській області про надання документів, станом на 28.03.2025 ТОВ "П.РІТЕЙЛ" (код за ЄДРПОУ 44796056) документи не надало. Крім того, до перевірки не надані документи, які підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності на витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. При цьому звертає увагу, що згідно наданих документів до заперечення на акт перевірки ТОВ "П.РІТЕЙЛ" надало документи які підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності на витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, проте відсутні в повному обсязі документи, які підтверджують придбання та облік пального за період який підлягає перевірці, а саме: бухгалтерські документи (відомості), що підтверджують щомісячний рух пального, змінні звіти, товарно-транспортні накладні, договір поставки нафтопродуктів. Відтак, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.
Протокольною ухвалою від 22.09.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11:45 06.10.2025.
26.09.2025 до суду надійшли пояснення відповідача щодо повторності порушення, які за змістом збігаються з поясненнями від 08.09.2025.
03.10.2025 до суду надійшла заява про уточнення (доповнення) підстав позову, в якій позивач зазначає, що у змісті наказу на проведення перевірки не зазначено те, що перевірка фактично ініційована на підставі листа ДПС України від 14.03.2025 №7016/7/99-00-09-03-01-07 та доповідної записки Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2025 №632/23-00-09-01-01. Так, із змісту доповідної записки Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2025 №632/23-00-09-01-01 встановлюється, що перевірка призначена саме на виконання листа ДПС України від 14.03.2025 №7016/7/99-00-09-03-01-07 для перевірки всієї мережі «Parallel», на підставі чого і призначена фактична перевірка у цій справі. Таким чином перевірка призначена саме в порядку "(1) наявність та/або отримання певної інформації", а не на підставі "(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері." До того ж, така підстава як "(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері" також не зазначена в наказі про призначення перевірки. Одночасно зазначає, що у наказі відсутнє посилання на реквізити листа ДПС України від 14.03.2025 №7016/7/99-00-09-03-01-07 або доповідної записки Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2025 №632/23-00-09-01-01, навіть якщо допустити, що перевірка призначена за одночасної наявності обох підстав підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Внаслідок незазначення відповідачем фактичної підстави, на основі якої призначена перевірка (листа ДПС України від 14.03.2025 №7016/7/99-00-09-03-01-07 або доповідної записки Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2025 №632/23-00-09-01-01), та одночасного незазначення реквізитів цих документів, а також незазначення і такої підстави як «здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері» можна дійти до висновку, що наявні обставини та підстави того, що фактична перевірка є протиправною, що відповідає висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ГУ ДПС у Черкаській області відповідно до наказу від 19.03.2025 № 738-п та на підставі направлень від 19.03.2025 № 1211/23-00-09-01-15, № 1212/23-00-09-01-15 проведено фактичну перевірку автозаправної станції з магазином (далі - АЗС), розташованих за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Бандери Степана, буд. 21, де здійснює діяльність ТОВ «П. РІТЕЙЛ».
За результатом проведення фактичної перевірки оформлено Акт від 31.03.2025 №4070/23-00-09-01-16/44796056, в якому контролюючий орган дійшов до висновків про порушення:
- підпункту. 230.1.2 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, а саме: необладнаними витратомірами-лічильниками 4-х паливо - роздавальних колонок та 3-х резервуарів рівнемірами лічильниками;
- п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: зберігання та реалізація необлікованого у встановленому законодавством порядку підакцизних товарів на загальну суму 3 695 171,10 грн;
- постанови КМУ від 30.10.2010 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв»; - п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- п. 14 та п. 28. ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
В обґрунтуванням таких висновків контролюючим органом зазначено, що в ході перевірки АЗС за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, м. Умань, вул. Бандери Степана, 21 встановлено наявність 7-и резервуарів та 6-и паливо-роздавальних колонок, на які не надані документи, які підтверджують позитивний результат повірки або оцінки відповідності, тобто встановлено факт необладнання та/ або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Також зазначено, що до перевірки не надані документи, які підтверджують придбання та облік пального на загальну суму 3 695 171,10 гривень (75 290,05 літрів згідно акту ТМЦ станом на 21.03.2025 року.
Не погодившись з актом перевірки позивачем було подано заперечення від 07.04.2025 №07/04-2025/04 до контролюючого органу.
На підставі розгляду заперечень на акт перевірки від 31.03.2025 №4070/23-00-09-01-16/44796056, ГУ ДПС у Черкаській області був сформований висновок від 18.04.2025 №106/23-00-09-01-17, яким частково враховані заперечення та залишено без змін наступні висновки акту перевірки:
пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме: неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме: на початок проведення перевірки АЗС, перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на підакцизні товари, що зазначені в акті зняття залишків (додано до акту перевірки) на загальну суму 3695171,10 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об'єкті); пункту 85.2
статті 85 Кодексу, а саме: на письмовий запит про надання документів, який отримане 21.03.2025 менеджером ОСОБА_1 , станом на 28.03.2025 не надано документи, зазначенні у запиті.
На підставі матеріалів перевірки та з урахуванням заперечень на акт, ГУ ДПС у Полтавській області 21.04.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №00049110705 про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 3 695 171,00 гривень та 25.04.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0052150902 про застосування відносно ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в розмірі 2040,00 гривень.
ТОВ «П.РІТЕЙЛ» було оскаржено до ДПС України вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС України від 23.06.2025 №18083/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 21.04.2025 №00049110705, від 25.04.2025 № 0052150902 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.
Не погодившись з такими рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Щодо підстав проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контролю, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.
Суд вважає, що аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Крім того суд вказує, що підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.
Суд акцентує, що у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23.
Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.04.2025 №00049110705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3695171,10 грн, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки зазначено, що працівниками ГУ ДПС у Черкаській області разом з відповідальною особою на АЗС знято поточний Х-звіт, в якому зазначено кількість пального, яке повинно обліковуватися на АЗС та знятті залишки нафтопродуктів на АЗС шляхом замірів повіреним метерштоком, де провадить свою господарську діяльність ТОВ "П.РІТЕЙЛ" (код за СДРПОУ 44796056). В резервуарі № 1 наявне дизельне паливо в кількості 27144,07 л за ціною 49,48 грн. за літр на загальну суму 1 343 088,6 грн., в резервуарі №2 бензин А-95 в кількості 12402,24 л за ціною 52,78 грн. за літр на загальну суму 654590,2 грн., в резервуарі №3 бензин А-95-Євро в кількості 14331,11 л. за ціною 53,78 грн. за літр загальну суму 770727,1 грн., в резервуарі № 4 бензин А-95 в кількості 7820,18 л за ціною 52,78 грн. за літр на загальну суму 413065,8 грн., в резервуарі №5 паливо відсутнє, в резервуарі № 6 Дизельне паливо - Євро в кількості 2767,65 л за ціною 52,78 грн за літр на загальну суму 146076,6 грн. та в резервуарі №7 Газ скраплений в кількості 10818,8 л за ціною 33,98 грн за літр на загальну суму 367622,8 грн., про що складено акт ТМЦ від 21.03.2025 на загальну суму 3695171,1 грн. Надлишків або нестачі не виявлено. 21.03.2025 року менеджеру АЗС ТОВ "П.РІТЕЙЛ" Яровому Віталію Олександровичу вручено письмове звернення про надання документів. На письмове звернення працівників ГУ ДПС у Черкаській області про надання документів станом на 28.03.2025, ТОВ "П.РІТЕЙЛ" документи не надало, що підтверджується актом ненадання документів (їх завірених копій) від 31.03.2025 №683/23-00-09-01-13.
Таким чином, контролюючим органом зазначено порушення ТОВ "П.РІТЕИЛ" п. 12. ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 8 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Згідно статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Разом з тим, Інструкція № 281/171/578/155, встановлюючи обов'язок суб'єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Як встановлено з матеріалів справи, контролюючим органом було вручено менеджеру АЗС ОСОБА_1 письмове звернення про отримання документів ( їх належним чином завірених копій) від 21.03.2025, яким встановлено термін для подання документів до 27.03.2025 .
У встановлений контролюючим органом строк ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не надало жодних документів, що підтверджується актом від 31.03.2025 №683/23-00-09-01-13.
Суд вважає за необхідне зазначити позицію Верховного суду, яка викладена у його постанові від 07.02.2024 у справі №280/6422/22, де зазначено, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», де ст. 20 Закону № 265 викладена у новій редакції, в якій передбачено відповідальність суб'єкта господарювання не лише за реалізацію не облікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції. При цьому, зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Зміни до Закону № 265 передбачають розширене коло обов'язків суб'єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність.
Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що відповідно до положень Закону, яким було внесено зміни до податкового законодавства, на суб'єктів господарювання покладено обов'язок надавати контролюючим органам на початку проведення фактичної перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачем до заперечень на акт перевірки було подано не повний перелік документів, що вимагалися контролюючим органом для підтвердження походження товарів та ведення їх обліку.
Суд критично оцінює зазначену обставину, оскільки виконання обов'язку щодо надання таких документів має відбуватися безпосередньо під час проведення перевірки, а не після її завершення чи на стадії подання заперечень.
Надання документів поза межами перевірки не може розцінюватися як належне виконання встановленого законом обов'язку, адже метою вимоги є забезпечення можливості контролюючого органу перевірити достовірність даних у момент здійснення контрольного заходу.
Отже, ненадання позивачем під час фактичної перевірки повного комплекту документів, що підтверджують облік і походження товарних запасів, є порушенням покладеного на нього законом обов'язку, що має правове значення для оцінки правомірності дій контролюючого органу та висновків, викладених в акті перевірки.
А відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2025 №00049110705.
Щодо податкового повідомлення- рішення від 25.04.2025 №0052150902 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2040,00 грн , суд зазначає наступне.
Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 420/534/20 зазначив, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності (аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 640/9880/19).
Також, суд акцентує увагу на постанову Верховного Суду від 27.06.2024 по справі № 580/4890/23, в якій колегія суддів погодилася із висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що визначене п. 86.7 ст. 86 ПК України право платника податку подати додаткові документи і пояснення разом із запереченнями на висновки завершеної податкової перевірки, не звільняє його від визначеного п. 85.2 ст. 85 ПК України обов'язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Суд касаційної інстанції зазначає, що надання запитуваних документів поза межами проведеного контрольного заходу - разом із запереченнями на акт перевірки, не спростовує ненадання означених документів у визначений податковим органом строк при здійсненні контролю.
Як встановлено з матеріалів справи, ГУ ДПС у Полтавській області у своїх поясненнях зазначив щодо порушення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: перший випадок такого порушення виявлено податковим органом під час фактичної перевірки ТОВ «П.РІТЕЙЛ» за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: вул. Обухівське Шосе-2, буд. 8, с. Ходосівка, Обухівський район, Київська область, результати якої оформлено актом від 04.01.2024 № 0144/10/36/07/44796056, фінансова санкція по якому застосована згідно податкового повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 00014500705 у розмірі 1020 гривень. ППР від 02.02.2024 № 00014500705 є узгодженим згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 440/6082/24.
Таким чином відповідач вважає обґрунтованим застосування до ТОВ «П.РІТЕЙЛ» згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0052150902 від 25.04.2025 штрафу у розмірі 2040 гривень.
Аналізуючи вищевикладене та враховуючи, що судом виснувано, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2025 №0049110705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3695171,10 грн прийнято контролюючим органом правомірно, відтак в даному випадку ТОВ «П.РІТЕЙЛ» повторно порушив пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України .
Отже, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0052150902 від 25.04.2025.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та доказами, які були надані сторонами до суду, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.10.2025
Головуючий суддя А.О. Чеснокова