Справа № 420/23776/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 17.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Херсонській області надати слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Савіній Євгенії Миколаївні відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області видати наказ, яким надати слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Савіній Євгенії Миколаївні відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».
Ухвалою від 22 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 проходить службу в органах Служби безпеки України на підставі укладеного Контракту, підписаного 22.08.2017 між в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області підполковником ОСОБА_3 та позивачкою. Строк дії даного контракту закінчився 05.09.2022, однак був продовжений на строк дії воєнного стану, введеного на території України. 30.06.2018 між позивачкою та гр. ОСОБА_4 був укладений шлюб та від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка та її донька ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеними особами. Батько дитини ОСОБА_4 з 11.11.2021 перебуває у відряджені за кордоном та до цього часу до України не повертався.
04.11.2020 ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» складений Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років, № 5 про наявне захворювання (патологічний стан) у дитини ОСОБА_5 , який відповідає розділу 20 пункту 3, підпункту 3-15 Переліку медичних показань, що дають право одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 08.11.2021 за № 454/471/516. Висновок дійсний до 11.10.2034. 23.04.2021 позивачці видано Посвідчення серії НОМЕР_1 про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 05.05.2023 КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради складений Висновок про дитину-інваліда віком до 18 років № 5/12, підгрупа «А», про наявне захворювання (патологічний стан) у дитини ОСОБА_5 , який відповідає розділу ХХ, пункту 3, підпункту 3-16 E72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років. Висновок дійсний до 11.10.2036. 11.07.2023 позивачці було видано Посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А». Відповідно до Довідки про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді № 584 від 04.09.2024 (форма № 080-1/0) дитина ОСОБА_5 потребує домашнього догляду. 14.05.2025 позивач подала відповідачу рапорт про надання їй на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036. До даного рапорту були надані Медичний висновок про дитину інваліда віком до 18 років, підгрупи «А», № 5/12 від 05.05.2023, та Посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.07.2023. Листом Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-2598 від 07.07.2025 слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Євгенії Савіній було відмовлено у наданні відпустки, оскільки під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачених пунктом 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено. В позовній заяві зазначено, що донька позивачки має стійкі порушення опорно-рухового апарату, дитина не ходить та не може себе обслуговувати, позивачка самостійно здійснює постійний догляд за дитиною без сторонньої допомоги, без фізичної допомоги чоловіка. Оскільки звільнитися з військової служби не має правових підстав, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то єдиним виходом є отримання відпустки без збереження заробітної плати. Позивачка вважає протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо ненадання їй відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» та звернулася до суду з позовом.
До суду від відповідача надійшов відзив в якому зазначено з посиланням на приписи: Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджену наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 р. за № 1323/16014), що відповідач не погоджується з позовною заявою, оскільки під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачено п. 19 ст. 10-1 Закону не передбачено.
07.08.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив де зазначено з посиланням на ст. 64 Конституції України, що не можуть бути обмежені права і свободи передбачені статтями 24, 51, 52 Конституції України. Посилається у відзиві на п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як підставу для відмови у наданні відпустки, позивач вважає необґрунтованим, оскільки цей пункт не містить вичерпного переліку соціальних відпусток та не скасовує дії п. 8 ст. 10-1 цього ж Закону, який прямо відсилає до Закону України «Про відпустки», де передбачена відпустка без збереження заробітної плати у разі якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи «А» - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Відмова у відпустці не є пропорційною меті захисту національної безпеки та не є законною, оскільки порушує право дитини на захист, догляд та соціальну підтримку, є формою дискримінації. Відмова у наданні відпустки для догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А створює пряму дискримінацію військовослужбовці-жінці/матері і дитині, суперечить міжнародно-правовим зобов'язанням України, зокрема Конвенції ООН про права дитини, Конвенції про права осіб з інвалідністю, МПГГП і Протоколу І до Женевських конвенцій.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою відзивом та відповіддю на відзив та доданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.
Службою безпеки України в особі т.в.о. начальника Управління СБУ в Херсонській області 22 серпня 2017 укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк п'ять років з 25.09.2017 до 25.09.2022 року (а.с. 17-18).
30 червня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.06.2018 року, виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 , про що 23.10.2018 року складено актовий запис № 838, де батьком зазначено ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23.10.2018 року виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (а.с. 20).
ОСОБА_4 , проживає за кордоном з 11.11.2021 року та в Україну не повертався (зазначено в позовній заяві та не спростовується відповідачем), підтверджено копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 від 06.06.2016 року (а.с. 21-22, 24) та робочими візами виданими республікою Конго (а.с. 23, 25).
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 25.04.2023 року є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджено довідками № 5106-5002728257. № 5106-5002728274 від 25.04.2023 року (а.с. 26-27) та проживають в місті Одеса, що підтверджено договором оренди житлової площі від 12.09.2024 року (а.с. 28-29).
04.11.2020 року ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» виявлено у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.15 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516 та складений Медичний висновок № 5 про дитину-інваліда віком до 16 років (а.с. 31-32).
23.04.2021 року Суворовським УСЗН м. Херсон видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 про державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 років (а.с. 33-34).
05.05.2023 року КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради встановлено у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516 та складений Медичний висновок № 5/12 підгр. «А» про дитину-інваліда віком до 18 років форми №080/о. Висновок дійсний до 11.10.2036 року (а.с. 39-40)
11.07.2023 року УСЗН в Київському районі м. Оеси ДП та СП ОМР видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А» (а.с. 41-42).
Відповідно до Довідки №584 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді від 04.09.2024 (форма № 080-1/0) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду (а.с. 72).
14 травня 2025 року слідчим 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітаном юстиції Савіною Є.М. подано начальнику СБУ в Херсонській області рапорт про надання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року.
Також в рапорті позивач просила надати письмову відповідь та копію направити електронною поштою.
В додатку до рапорту подано копію медичного висновку №5/12 про дитину інваліда віком до 18 років від 05.05.2023 року та копія посвідчення, серія НОМЕР_2 , від 11.07.2023 року (а.с. 71).
Управлінням СБУ в Херсонській області розглянуто рапорт ОСОБА_1 та 07.07.2025 року повідомлено листом № 71/22/8-2598, що «Згідно з статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, механізм реалізації військовослужбовцями СБУ права на відпустки визначено положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007, далі Положення) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджена наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зареєстрована в Мін'юсті 31.12.2008 за № 1323/16014).
При цьому відповідно до пункту 87 Положення військовослужбовці СБУ проходять військову службу в особливий період з урахуванням особливостей, передбачених Положенням та іншими відповідними нормативно-правовими актами. Особливості надання відпусток під час дії воєнного стану визначені пунктами 18-21 статті 10-1 Закону та розділом Х Положення.
Так, статтею 10-1 Закону визначені види відпусток, порядок їх надання та відкликання з них, а також особливості, які обумовлені дією особливого періоду як з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію, так і під час дії воєнного стану. Згідно з абзацом першим пункту 8 статті 10-1 Закону, окрім визначених цією статтею основної та додаткових відпусток, військовослужбовцям (крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу), можуть надаватися додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом другим пункту 8 статті 10-1 Закону передбачено, що у разі якщо Законом України "Про відпустки" (далі Закон-2) або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 25 Закону 2 відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Зазначена норма Закону також допускає надання соціальних відпусток більшої тривалості, а саме в разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Разом з цим згідно з пунктами 18, 19 статті 10-1 Закону під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Надання військовослужбовцям під час дії воєнного стану інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Таким чином, під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачені пунктом 19 статті 10-1 Закону, в тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено» (а.с. 75-76).
Позивачка, вважаючи, протиправною відмову відповідача надати відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
В ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» зазначено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
ОСОБА_1 проходить військову служби у Службі безпеки України за контрактом осіб офіцерського складу укладеного на п'ять років з 25.09.2017 року до 25.09.2022 року на посаді слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області.
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначено в Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі Положення № 1262/2007).
Приписами п. 10 Положення № 1262/2007 визначено, що громадяни України приймаються на військову службу за контрактом до Служби безпеки України відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В п. 13 Положення № 1262/2007 зазначено, що під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені абзацами другим - шостим цього пункту (абзац 9). Строк контракту обчислюється повними роками, крім випадків, коли контракт укладається з військовослужбовцем: до досягнення граничного віку перебування на військовій службі; до досягнення граничного віку перебування в запасі (для осіб, які досягли граничного віку перебування на військовій службі); на час до оголошення рішення про демобілізацію у випадку, передбаченому абзацом дев'ятим цього пункту (абзац 15).
Відповідно до п. 14 Положення № 1262/2007 у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (абз 16); до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних (бойових) дій проти України (абз. 17); на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (абз. 18). В особливий період, крім періодів мобілізації, дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені абзацами восьмим - тринадцятим цього пункту.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та триває до теперішнього часу.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Доказів припинення контракту укладеного 22.08.2017 року Службою безпеки України з ОСОБА_1 та укладення нового контракту до суду не надано, отже строк укладеного контракту від 22.08.2017 року продовжено.
Окрім того з досліджених матеріалів справи вбачається, відсутність правових підстав під час дії в Україні воєнного стану для припинення контракту ОСОБА_1 чи звільнення з військової служби відповідно до п. 3 ч. 5, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Положеннями ст. 17 Конституції України визначено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Захист материнства в Україні, зокрема, визначений у статті 24 Конституції України як створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю із материнством, правова, моральна та матеріальна підтримка материнства та дитинства, включаючи надання різноманітних видів відпусток та інших спеціальних пільг матерям.
У доньки позивачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно медичних висновків про дитину-інваліда віком до 18 років: № 5 від 04.11.2020 року виданої ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» та №5/12 від 05.05.2023 року виданої КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради, встановлено захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516.
11.07.2023 року УСЗН в Київському районі м. Оеси ДП та СП ОМР видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А» (а.с. 41-42).
Приписами п. 21 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 917 від 21.11.2013 року визначено, що підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду, що підтверджено Довідкою №584 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді від 04.09.2024 (форма № 080-1/0) (а.с. 72).
В ст. 27 Закону України «Про Службу безпеки України» зазначено, що Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України (ч.1). Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (ч.2).
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (ч.1). У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч.2).
Пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
14 травня 2025 року ОСОБА_1 подано начальнику СБУ в Херсонській області рапорт про надання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року (а.с. 71).
Отже причинно-наслідковий зв'язок стану здоров'я дитини є підставою для отримання соціальної відпустки, де волевиявлення матері яка проходить службу в СБУ є скоріше вимушеним кроком, аніж безстороннім волевиявленням. Можливість перебування у такій відпустці передбачена для створення сприятливого для дитини середовища, коли дитина цього найбільше потребує для її здоров'я та розвитку.
Приписами п. 60 Положення № 1262/2007 визначено, що додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
В Законі України «Про відпустки» зазначено, що Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України (ст. 1). Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (ч. 1 ст. 2).
За змістом статті 4 Закону України «Про відпустки» однією із соціальних відпусток є відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Приписами ст. 25 Закону України «Про відпустки» визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України (п.3 ч.1).
Право визначених законом осіб на відпустку у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, віднесено до фундаментальних прав, яке охоплює гарантійні компоненти конституційного, міжнародного та законодавчого рівнів, а отже, потребує особливої уваги та захисту.
Суд зазначає, що законодавство України з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства поширюються і на військовослужбовців-жінок.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донці позивачки встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А», що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.07.2023 року.
Отже відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про відпустки» та п. 60 Положення № 1262/2007 позивачка має право на соціальну відпустку - без збереження заробітної плати.
В п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-XII зазначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України «Про відпустки»), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно п. 18. ст. 10-1 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець….
В п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-XII зазначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Приписами п. 87. Положення № 1262/2007 передбачено, що військовослужбовці Служби безпеки України проходять військову службу в особливий період з урахуванням особливостей, передбачених цим Положенням та іншими відповідними нормативно-правовими актами.
Згідно п. 88-4 Положення № 1262/2007 в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки, одноразові відпустки при народженні дитини, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу, органу, закладу, установи. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів (абз 1). Під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (абз 2). Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені абзацами першим та другим цього пункту, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (абз 5).
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1). Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2). Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3).
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1). Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч.2).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже Конвенція про права дитини, зокрема, проголошує, що кожна дитина має право на життя, батьків і право на особливу турботу й допомогу. Це положення безпосередньо корелюється із закріпленням у законодавстві цілої низки спеціальних відпусток, які надаються матерям (батькам), задля виховання дитини.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).
Отже обмеження права на відпустку визначені в ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинно відповідати статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме повинно бути: встановлено національним законодавством; переслідувати легітимну мету; пропорційним.
Враховуючи вищевказані правові норми, суд вважає, що національне законодавство відповідає поняттю «якості закону», є чітким та передбачуваним також наявна легітимна мета втручання в сімейне життя військовослужбовців в інтересах національної безпеки, оскільки на осіб, які проходять військову службу поширюються певні обмеження передбачені законодавством України.
Відповідач розглянувши рапорт ОСОБА_1 від 14.05.2025 року, з посиланням на приписи: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджена наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зареєстрована в Мін'юсті 31.12.2008 за № 1323/16014), зазначив у відповіді від 17.07.2025 № 71/22/8-2598, що особливості надання відпусток під час дії воєнного стану визначені пунктами 18 - 21 статті 10-1 Закону та розділом Х Положення. Під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачені пунктом 19 статті 10-1 Закону, в тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено.
Отже в листі від 07.07.2025 року відповідачем роз'яснено позивачці, приписи чинного законодавства щодо застосування під час воєнного стану обмежень у наданні відпусток військовослужбовцям.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2013 року у справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), зазначено щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 березня 2012 року у справі «Konstantin Markin v. Russia» (заява № 30078/06), суд зазначив, що держава може встановлювати певні обмеження прав військовослужбовців, якщо існує реальна загроза боєздатності збройних сил, оскільки належне функціонування армії навряд чи можливо уявити без правових норм, покликаних попереджати її підрив військовослужбовцями. Суд, однак, уточнив, що національні органи влади не можуть посилатися на такі норми для позбавлення сенсу здійснення окремими членами збройних сил свого права на повагу їхнього сімейного або особистого життя, яке може бути застосовано до військовослужбовців в такій же мірі, як і до інших осіб, які перебувають під юрисдикцією держави.
При розгляді даної справи суд враховує встановлені законодавством та необхідні втручання у сімейне життя військовослужбовців, однак суд приходить до висновку про порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з відсутністю пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою.
Також при вирішенні справи суд враховує, що позивачка та її донька є внутрішньо переміщеними особами з міста Херсон в м. Одесу, що підтверджено довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.04.2023 року (а.с. 26-27).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786), Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 є територією активних бойових дій.
Згідно дослідженої медичної документації у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявне захворювання, що відповідає розділу ХХ п.3 п.п. 3.16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 18-років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 р. № 454/471/516 (а.с. 39-40).
З посвідчення серії НОМЕР_5 від 11.07.2023 року виданого УСЗН в Київському районі м. Одеси ДП та СП ОМР вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю групи «А» та законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 41-42).
Відповідно до довідки №584 від 04.09.2024 року ОСОБА_5 потребує домашнього догляду (а.с.72).
При цьому ОСОБА_4 , батько ОСОБА_5 проживає за кордоном з 11.11.2021 року, що підтверджено копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 від 06.06.2016 року (а.с. 21-22, 24) та робочими візами виданими республікою Конго (а.с. 23, 25).
З досліджених матеріалів справи та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про існування виняткових сімейних обставин у капітана юстиції ОСОБА_1 , яка проходить військову службу на посаді слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області та застосування відповідних обмежень (припинення надання відпустки без збереження грошового забезпечення) покладають на позивачку надмірний тягар у зв'язку з неможливістю здійснення домашнього догляду за дитиною з інвалідністю групи «А».
Існування виняткових сімейних обставин з урахуванням приписів: ст. 17 Конституції України, ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчать про переваги інтересів позивачки щодо догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А».
Отже, зазначені виняткові сімейні обставини ОСОБА_1 , давали відповідачу можливість розглянути рапорт від 14 травня 2025 року та прийняти рішення у відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій, зокрема, просив визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Херсонській області надати слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Савіній Євгенії Миколаївні відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема і: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4)...
В ст. 4 КАС України вказано, що індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1).
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
В п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний акт це рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про адміністративну процедуру», письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури, яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. Втім указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічних відносин).
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що викладення відповідачем у листі від 07.07.2025 року №71/22/8-2598 приписів нормативно правових актів не є рішенням (індивідуальним актом) суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України та ст. 71 Закону України «Про адміністративну процедуру'про відмову ОСОБА_1 у наданні відпустки.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи приписи вище зазначеного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням положень статті 5, частини другої статті 9 КАС України шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року
З метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області повторно розглянути рапорт слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даній справі.
В ч.1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами ст. 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. сплачених згідно квитанції від 16.07.2025 року (а.с. 13) підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Херсонській області.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області повторно розглянути рапорт слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 , 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ).
Відповідач - Управління Служби безпеки України в Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 1, код ЄДРПОУ 20001728).
Суддя О.А. Вовченко