Справа № 420/33810/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ Херсонської області щодо виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в період з 07.10.2009 року по теперішній час у розмірі та порядку, встановленим Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Херсонській області виплачувати позивачу, починаючи з 07.10.2009 року, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII, з розрахунку 70% грошового забезпечення чоловіка, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, в періоди з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року, з 13.11.2017 року по 30.04.2025 року, починаючи з 01.05.2025, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтованими обставинами та доказами на підтвердження вказаних обставин; документу про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. або ж документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; додатки до позовної заяви згідно зазначеного позивачем переліку; докази надіслання позову до Електронного кабінету відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 10.10.2025 позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду доказів надіслання позову до Електронного кабінету відповідача.
21.10.2025 представником позивача подано до суду докази надіслання позову до Електронного кабінету відповідача.
Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу, що практика Верховного Суду з вказаного процесуального питання є сталою та підтримується в інших постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 08.08.2024 у справі № 460/19702/23, від 22.10.2024 у справі № 520/37664/23.
З огляду на вказані висновки Верховного Суду пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в період з 07.10.2009 по теперішній час у розмірі та порядку, встановленим Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії.
При цьому підставою звернення до суду з даним позовом є лист ГУ ПФУ в Херсонській області від 18.08.2025.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Так, у клопотанні про поновлення строку, представник позивача зазначає, що на виконання судового рішення у справі №821/981/18 пенсія поновлена з 13.11.2017, однак, виплачувалася на дискримінаційній основі: у неповному розмірі, без проведення 1 перерахунків та індексації пенсії та її складових, компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії. Вказує також, що у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), не підлягають застосуванню до спорів, що виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, відновлення виплати пенсії повинно проводитися без обмеження будь-яким терміном. Крім того, представник позивача зазначає, що позивач похилого віку, яка постійно проживає за кордоном, виплата пенсії якої двічі протиправно припинялася державою і проводилися в неповному розмірі, без здійснення в установленому законом порядку перерахунків та індексації пенсії, обмежена в отримання інформації про рішення, на підставі яких було здійснено призначення пенсії або був проведений її перерахунок; з яких складових воно складається, як обчислено і на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок пенсії та її складових.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, то судовий захист порушених пенсійних прав позивачки здійснювався в декілької адміністративних справ, зокрема,
- постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі № 821/981/18 зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області (відповідача) відновити позивачу виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника та здійснити її виплату з 13.11.2017 року.
- рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 540/2518/18, зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі та на підставі норм Закону № 2262-XII, починаючи з 13.11.2017, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, на визначений позивачем банківський рахунок.
При цьому, з листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 07.08.2019 р. вбачається, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії у встановленому законодавством розмірі, а саме не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії з 01.08.2019 складає 3128,00 грн., а виплата нарахованої пенсії за період з 13.11.2017 по 18.06.2019 у загальній сумі 55 010,85 грн. буде забезпечено згідно Порядку №649.
В подальшому, ГУ ПФУ в Херсонській області у листі від 18.08.2025 р. повідомив позивача, що у травні 2021 року заборгованість в сумі 55 010.85 грн. виплачена в повному обсязі.
Отже, отримавши у червні 2021 року нараховані пенсійні виплати за період з 13.11.2017 по 18.06.2019 та в подальшому отримуючи пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, останній протягом розумного строку не вчинив будь-які дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, перерахунку тощо.
Однак, лише 02.08.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області за отриманням інформації щодо перерахунку розміру нарахованих пенсійних виплат, починаючи з 2009 року.
Щодо покликання представника позивача на судову практику Верховного Суду з означених питань, то суд зауважує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення процесуальних питань в тотожних спорах мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Крім того, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18 вказала, що ст.99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Такий висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним при розгляді подібних справ і щодо ст.122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Зі змісту даного адміністративного позову слідує, що такий не стосується поновлення виплати пенсії позивачеві.
Тобто, вказана постанова Верховного Суду стосується порушеного державним органом права особи на поновлення виплати пенсії, однак позивач у позовній заяві просить суд не поновити виплату пенсії, а виплачувати позивачу, починаючи з 07.10.2009 року, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII.
При цьому, як було встановлено судом вище, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі № 821/981/18 вже було зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області (відповідача) відновити позивачу виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника та здійснити її виплату з 13.11.2017 року, а позовні вимоги за період з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року залишено без розгляду.
Відповідно, до спірних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду.
Щодо покликання представника позивача на похилий вік позивачки та проживання її за кордоном, то вказані обставини не є безумовною підставою для визнання їх, як поважними причинами строку звернення до суду, з огляду на тривалість строку, який пропущений.
Суд зазначає, що визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Однак, жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій представником позивача у заяві про поновлення строку звернення не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем уже було подано кілька позовних заяв з аналогічними/подібними підставами та предметом спору даній позовній заяві, а саме: №420/28886/25, №420/30076/25, №420/32452/25).
Так, ухвалами суду від 16.09.2025 по справі №420/30076/25 та від 01.10.2025 по справі №420/32452/25 позовні заяви були залишені без руху, зокрема з підстав пропущеного строку звернення до суду, а позивачем подано клопотання про відкликання позовних заяв.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, вчинення інших дій, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки, зазначені в заяві про поновлення пропущеного строку причини є неповажними, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтею 123, 169 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.