Справа № 420/1755/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРДПОУ: 20987385) щодо здійснення перерахунку соціального страхування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРДПОУ: 20987385) здійснити перерахунок виплат по соціальному страхуванні згідно хвороби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з письмовим зверненням про перерахунок соціального страхування.
04 вересня 2024 року позивач отримав відмову у перерахунку соціального страхування від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №24668/3-1500-24.
Позивач зазначив, що нездійснення відповідачем призначення пенсії на основі наявності трудового стажу за списком №2 попри той факт, що він має на це законні підстави, є порушенням його легітимних очікувань. Якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Протоколу 1, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства, такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі Пічкур проти України від 7 листопада 2013 року (заява № 10441/06).
Ухвалою від 27.01.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
06.02.2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тесту Позивач) як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку в Одеському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, яке продовжувало виплачувати раніше призначені щомісячні страхові виплати з 01.11.2014.
Відділенням Фонду соціального страхування за допомогою інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу було отримано інформацію про перетин Позивачем пункту контролю через державний кордон України з росією. Відповідно до п. 1.12 Постанови Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018 “Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» у разі надходження рекомендації Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки інформації.
У зв'язку із запровадженням візового режиму з російською федерацією та забороною тимчасово здійснювати будь-які валютні операції з цією країною (Постанова НБУ від 24.02.2022 № 21), для осіб, які знаходяться в країні агресора, виплати ОСОБА_1 були тимчасово призупинені з 01.07.2022.
До Головного управління 09.05.2023 надійшла заява Позивача щодо поновлення щомісячної страхової виплати, яка була зареєстрована в підсистемі «Звернення» за № 12643. Згідно наданої Головним управлінням інформації до Пенсійного фонду України після міграції електронної справи щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 було поновлено, а недоотримані страхові виплати за період з 01.07.22 по 30.04.23 виплачені з урахуванням перерахунку відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 1105-XIV.
Головне управління продовжує виплачувати позивачу раніше призначені страхові виплати, а перерахунок проводиться відповідно до п. 14 ст. 36 Закону.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2018 року (а.с. 35).
04.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати.
Листом від 13.09.2024 №25655-24668/З-03/8-1500/24 ОСОБА_1 у роз'яснено про те що призначені йому страхові виплати виплачується в повному обсязі, а перерахунок проводиться вчасно (а.с. 14-15).
Суд зазначає, що в описовій частині позовної заяви йде мова про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тоді як позовні вимоги стосуються проведення перерахунку страхових виплат відповідно Закону України від 03.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок (абзац 3 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-VI).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно ст. 13 Закону № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Отже, з аналізу вищевикладеного слідує, що пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись зі зниженням пенсійного віку.
При цьому, спеціальний стаж розраховується, а пільговий стаж за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України враховуються до стажу під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2018 року на загальних підставах (а.с. 35).
Будь-яких доказів на підтвердження того, позивач ОСОБА_1 звертався за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також того, що йому було відмовлено в такому призначенні, суду не надано, а тому посилання позивача на те, що відповідач не здійснює призначення пенсії на основі наявності трудового стажу за списком № 2, є безпідставними та необґрунтованими.
За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільговиї умовах.
Що стосується питання перерахунку виплат по соціальному страхуванню згідно хвороби позивача (зміст позовних вимог), то як зазначено судом вище, жодних фактичних обставин та обґрунтувань з питання здійснення таких виплат позивач у позові не наводить.
Згідно наявного у справі листа ГУ ПФУ в Одеській області від 13.09.2024, за заявою позивача від 09.05.2023 року позивачу було поновлено щомісячну страхову виплату, а недоотримані страхові виплати за період з 01.07.22 по 30.04.23 виплачені з урахуванням перерахунку відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 1105-XIV.
Так, вказаною нормою Закону Передбачено, що щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.
Також відповідач зазначив у листі від 13.09.2024, що Головне управління продовжує виплачувати позивачу раніше призначені страхові виплати, а перерахунок проводиться відповідно до п. 14 ст. 36 Закону.
Вказаною нормою передбачено, що перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини другої статті 31 цього Закону.
Отже, як вже зазначено судом вище, позивач не наводить у позові жодного обгрунтування неправильності визначення йому розміру виплат по соціальному страхуванню, не вказує, в чому полягає протиправна бездіяльність відповідача.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 77, 90, 139, 242-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів
.