Справа № 420/18604/25
23 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання поновити відомості про посвідчення водія у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний», вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного сервісного центру МВС, в якому просив суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС (ЄДРПОУ 40109173, 04052, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62) щодо невчинення дій стосовно поновлення відомостей про посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», видане 30.11.2021 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 30.11.2051, у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний»;
2.Зобов'язати Головний сервісний центр МВС поновити відомості про посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», видане 30.11.2021 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 30.11.2051, у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний»;
3.Стягнути з Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 , 30.11.2021 Територіальним сервісним центром № 6545 ГСЦ МВС був документований посвідченням водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», дійсне до 30.11.2051. Одночасно з видачою пластикового посвідчення водія із зазначеними реквізитами, відомості про документ були внесені до Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС та відповідно посвідчення було доступне для перегляду та пред'явлення як на порталі, так і у застосунку онлайн-сервісу державних послуг «Дія». Користуючись своїм посвідченням водія, за необхідності позивач надавав для перевірки та підтвердження як своєї особи, так і наданого йому права керування транспортним засобом пластикове посвідчення водія, зазначене вище. Потреба підтверджувати відповідне право за допомогою застосунку «Дія» у позивача не було, саме тому останньому важко припустити, коли саме відбулися зміни щодо наявності у застосунку відомостей щодо його посвідчення водія. У подальшому у 2024 році позивачем було встановлено відсутність будь-якої інформації про посвідчення водія у своєму застосунку «Дія». Під час перевірки посвідчення водія за допомогою спеціальної форми на офіційному сайті Головного сервісного центру МВС, інформацію про його посвідчення водія знайдено не було, в автоматичному режимі на сторінці ресурсу рекомендовано звернутися для верифікації даних до регіонального сервісного центру. Після подання ряду заяв та адвокатських запитів, позивачем було встановлено, що працівниками Територіального сервісного центру № 6545 ГСЦ МВС у січні 2022 року були вчинені протиправні дії щодо зміни статусу посвідчення водія, реквізити якого зазначені вище, на «Недійсний» у Єдиному державному реєстрі МВС. Протиправними позивач ці дії вважає тому, що він не звертався до жодної з іноземних консульських установ із заявою про видачу іноземного посвідчення водія, а відтак не отримував такого посвідчення та не передавав власне українське посвідчення для його отримання. Спроби позивача поновити інформацію щодо його посвідчення водія у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом направлення відповідних заяв до РСЦ ГСЦ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), а також до ГСЦ у досудовому порядку результатів не дали. Позивач вважає протиправними дії ТЦС № 6545 ГСЦ МВС щодо зміни статусу його посвідчення водія у Єдиному державному реєстрі МВС на «Недійсний» та бездіяльність ГСЦ МВС щодо невчинення дій щодо поновлення відомостей про його посвідчення водія у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний».
15.07.2025 року позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому заперечив проти наведених доводів та аргументів. Зокрема, вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу, Позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження власної позиції, зокрема, докази наявності у нього пластикового посвідчення водія НОМЕР_1 від 30.11.2031, відкриті категорії «В», «С», дійсного до 30.11.2051. Позивачем доведено обґрунтованість його позовних вимог, а також протиправність бездіяльності Головного сервісного центру МВС щодо невчинення дій стосовно поновлення відомостей про посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», виданого 30.11.2021 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 30.11.2051, у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний» відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
25.07.2025 року позивач подав до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду та заяву про поновлення процесуального строку. В заяві позивач вказує на те, що дізнався про порушення його прав лише після відповіді Головного сервісного центру МВС, якою було зафіксовано той факт, що дійсно Територіальним СЦ № 6545 (на правах відділу м. Нова Каховка) змінено статус водійського посвідчення НОМЕР_1 від 30.11.2021 на «Недійсний», позицію відповідача щодо правильності таких дій ТСЦ, та відмову у його поновленні. Звернутися за правовою допомогою та у подальшому із заявою до відповідача, позивач був змушений після зупинки його працівниками поліції на початку травня 2025 року, та перевірки його документів за відомчими реєстрами. Коли внаслідок такої перевірки виявилося, що документ досі перебуває у статусі «Недійсний» та технічна помилка усунута не була, позивач уклав договір про надання правової (правничої) допомоги з цього питання з адвокатом. Подаючи заяву про застосування наслідків пропуску строку давності звернення з позовом, представник відповідача проігнорував той факт, що звернення до ГСЦ МВС, бездіяльність якого оскаржується у вказаному позові, мало місце у травні 2025 року, а перша відповідь на адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 , отримана представником позивача 04.06.2025. Лише після відмови ГСЦ МВС у внесенні змін до ЄДР МВС, як єдиної уповноваженої на це установи, протягом тижня позовну заяву було подано до суду. З огляду на встановлений законом строк звернення з позовом до суду тривалістю 6 місяців з дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення своїх прав, у даній справі строк звернення до суду з позовною заявою, позивачем на його думку та думку його представника, не порушений. Однак, якщо суд визнає встановленим факт порушення позивачем строку звернення до суду, позивач просить поновити даний процесуальний строк у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 121 КАС України.
(б) Позиція Відповідача
02.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказує на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував наступні посвідчення водія: серії НОМЕР_3 , категорії «В», видане 25 жовтня 2010 року ВРЕР ДАІ м. Нова Каховка «має статус - зданий в архів»; серії НОМЕР_4 , категорії «В», видане 11 грудня 2018 року ТСЦ № 6545 (на правах відділу, м. Нова Каховка) «має статус - загублений»; серії НОМЕР_5 , категорії «В», видане (замість загубленого) 28.08.2020 ТСЦ № 6545 (на правах відділу, м. Нова Каховка) «має статус - зданий в архів»; серії НОМЕР_1 , категорії «В,С», видане 30 листопада 2021 року ТСЦ № 6545 (на правах відділу, м. Нова Каховка) «має статус - не дійсний». Перепідготовку на категорію С позивач проходив у навчальному закладі Новокаховська АШ ТСОУ в період з 01 листопада 2019 року по 14 січня 2020 року, а посвідчення отримав лише 30 листопада 2021 року після здачі іспитів в ТСЦ № 6545. При цьому, згідно даних «Журналу обліку вхідних документів № 138, т.3» РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області, з Посольства України в Королівстві Нідерланди до РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області листом від 10 липня 2021 року за вихідним № 61219/17-500-153 були надіслані посвідчення водія громадян України внаслідок їх обміну на іноземні посвідчення водія (вхід. № 4840 від 20 грудня 2021 року). Серед надісланих посвідчень також було посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 11 грудня 2018 року (яке згідно даних ЄДР МВС має статус загублене), видане на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже звертаємо увагу суду на те, що позивач надав інформацію до ТСЦ № 6545 (на правах відділу, м. Нова Каховка) про втрату посв. водія ВХО №681208 однак в подальшому надав вказане посвідчення водія для обміну на іноземне посвідчення водія в Республіці Нідерланди. Крім того, з «Журналу обліку вихідних та внутрішніх документів (службові листи) № 77,т.1» РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області вбачається, що 31 грудня 2021 року за вихідним № 2277 вказані вище посвідчення водія передані до ТСЦ № 6545 (на правах відділу, м. Нова Каховка) для внесення відповідної інформації до ЄДР МВС. 18 січня 2022 року адміністратором ТСЦ № 6545 в ЄДР МВС внесено відомості щодо отримання ОСОБА_1 іноземного посвідчення водія. Після проведення вказаної технологічної операції останнє видане українське посвідчення водія змінює статус з «Виданий» на «Не дійсний». Таким чином, оскільки взамін національного посвідчення водія позивачеві було видано іноземне, за обміном якого на національне посвідчення він до сервісного центру не звертався, функціоналом ЄДР МВС останнє посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 автоматично було переведено в статус «Не дійсний». Відповідно до розділу ХІV Інструкції № 515, посвідчення водія, які, за даними ЄДР МВС, недійсні; надійшли з консульських відділів (відділень) іноземних держав з інформацію про їх заміну на посвідчення водія цих держав, знищуються способом, що виключає їх повторне використання з оформленням акта про знищення списаних посвідчень водія згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, який формується на підставі щомісячних актів списання посвідчень водія згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції. Надати суду копію відповідного акту про знищення списаних посвідчень водія неможливо у зв'язку з окупацією частини території Херсонської області, на якій розміщувався структурний підрозділ РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області - ТСЦ № 6545. У контексті наведених відповідачем доказів необґрунтованості позову, не вбачається ознак протиправності у діях (рішеннях) відповідача, а метою цього адміністративного позову фактично є спроба легітимувати через судові органи друге посвідчення водія (національне) за наявності іноземного посвідчення або ухилитись від законодавчо встановленої процедури обміну іноземного посвідчення на національне.
24.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Відповідач вказує на те, що 12.07.2024 Територіальний сервісний центр №1451 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) надав ОСОБА_1 відповідь про те, що статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 у Єдиному державному реєстрі МВС був змінений ТСЦ МВС №6545 на «недійсний» за допомогою технологічної операції «Отримане іноземне ПВ взамін українського». Тобто, позивач на момент звернення до ТСЦ №1451 знав про те, що його посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 має статус «Не дійсний» у зв'язку із здійсненням обміну на іноземне посвідчення. За вищенаведених обставин, з дня, коли позивач дізнався - 12.07.2024 (або повинен був дізнатись), про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в контексті статті 122 КАС України, до моменту звернення до суду 11.06.2025 минуло одинадцять місяців. Відповідач вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
ІІІ Процедура та рух справи
17.06.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2021 Територіальним сервісним центром № 6545 ГСЦ МВС видано посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на право керування транспортними засобами категорії «В», «С», з терміном дії до 30.11.2051, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому у 2024 році позивачем було встановлено відсутність будь-якої інформації про посвідчення водія у своєму застосунку «Дія». Під час перевірки посвідчення водія за допомогою спеціальної форми на офіційному сайті Головного сервісного центру МВС, інформацію про його посвідчення водія знайдено не було, в автоматичному режимі на сторінці ресурсу рекомендовано звернутися для верифікації даних до регіонального сервісного центру.
У зв'язку з виявленням відсутності інформації щодо власного посвідчення водія як на порталі, так і у застосунку онлайн-сервісу державних послуг «Дія», останній звернувся до Територіального сервісного центру № 1451 МВС з відповідною заявою.
У відповідь на заяву 12.07.2024 позивачу було повідомлено про те, що згідно з відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, статус посвідчення водія НОМЕР_1 на «не дійсний» було змінено в ТСЦ № 6545 (на правах відділу м. Нова Каховка) РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області на підставі технологічної операції «Отримано іноземне посвідчення водія взамін українського».
Зважаючи на те, що позивачем не подавалася заява на отримання іноземного посвідчення водія взамін українського, не вчинялися щодо цього будь-які активні дії, та відповідно не отримувалося іноземне посвідчення водія взамін українського, останній звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) із заявою про вчинення дій щодо верифікації його даних.
16.05.2024 отримав відповідь про те, що згідно з Єдиним державним реєстром МВС (далі ЄДР МВС) наявна інформація щодо виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.11.2021. Статус посвідчення водія - «Не дійсний». В ЄДР МВС міститься інформація, що 18 січня 2022 року територіальним сервісним центром МВС № 6545 (на правах відділу м. Нова Каховка) внесено інформація про технологічну операцію «Отримано іноземне посвідчення водія взамін українського), яка надійшла з Консульської установи відповідної іноземної держави, в якій було здійснено обмін національного посвідчення водія.
27.05.2025 Позивач звернувся до ГСЦ МВС як до розпорядника Єдиного державного реєстру МВС з заявою про відновлення статусу посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дійсного, шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС. Представник Позивача, у свою чергу, звернувся до ГСЦ МВС з адвокатським запитом, в якому просив повідомити результати розгляду заяви, надати наявні у розпорядженні ГСЦ, а також підпорядкованих йому підрозділів, докази отримання Позивачем посвідчення водія іноземної держави, копію повідомлення іноземної консульської установи про факт такого отримання, надати належним чином засвідчені копії документів (внутрішніх інструкцій тощо), які встановлюють порядок отримання повідомлень іноземних консульських установ та вчинення на їх підставі технологічних операцій за відсутності заяви особи.
У відповіді № 31/1685АЗ-14124-2025 від 04.06.2025 Головним сервісним центром МВС (далі за текстом - Відповідач) з посиланням на норми законодавства у даній галузі повідомлено про те, що направлення до ТСЦ МВС заяв громадян на здійснення обміну отриманого в Україні посвідчення водія іноземною державою не передбачено Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340. Такі посвідчення, що надійшли з консульських відділів (відділень) іноземних держав з інформацією про їх заміну на посвідчення водія цих держав, відповідно до вимог розділу XIV Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 № 515, знищуються способом, що виключає їх повторне використання з оформленням акта про знищення списаних посвідчень водія. Згідно даної відповіді документи, які стали підставою для видачі, обміну або повернення посвідчення водія (заяви, посвідчення водія, документи, що підтверджують оплату послуг тощо) підшиваються в окремі справи і зберігаються 3 роки, та з огляду на зазначене, ГСУ МВС резюмувало, що інформація про посвідчення водія, які отримані в Україні та обміняні в іноземних державах вноситься до ЄДР МВС у відповідності до вимог Положення № 340, а відновлення обміняного посвідчення водія після його знищення законодавством не передбачено.
Позивач вважає, що відповідач порушив права та інтереси позивача.
IV. Джерела права та висновки суду
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, визначає Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі -Закон № 3353-XII).
Відповідно до приписів статті 15 Закону №3353-XII, кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.20220 № 354), Головний сервісний центр МВС складається із структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів (філій ГСЦ МВС).
Регіональні сервісні центри складаються зі структурних підрозділів, до яких, у тому числі, входять територіальні сервісні центри МВС (ТСЦ МВС).
Відповідно до розділу І Положення про територіальний сервісний центр МВС, яке затверджено наказом МВС України від 29.12.2015 № 1646, що діяло на момент вчинення оскаржуваної технологічної дії, яка мала місце 18.01.2022 (втратило чинність з 26.07.2024 на підставі наказу МВС України 20.06.2024 № 427), передбачено що Територіальний сервісний центр МВС є структурним підрозділом територіального органу МВС - регіонального сервісного центру МВС.
ТСЦ МВС відповідно до Положення № 1646, зокрема приймає іспити на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснює видачу та обмін національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного державного реєстру МВС (розділ ІІ Положення № 1646), має право відповідно до чинного законодавства створювати, збирати, обробляти, зберігати, знищувати інформацію на паперових та електронних носіях, необхідну для здійснення його повноважень та ведення Єдиного державного реєстру МВС, а також надавати зазначену інформацію, використовуючи для цього систему електронного документообігу, автоматичні засоби управління, електронний цифровий підпис (розділ ІІІ Положення № 1646).
Питання щодо порядку видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (далі Положення № 340) та Інструкцією про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія затвердженою наказом МВС від 07.12.2009. № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.05.2020 №408) (далі Інструкція № 515).
Так, згідно з п. 51 Положення № 340 централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки. Для обміну посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, або отримання його після втрати чи викрадення, особа може звернутися до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центрів надання адміністративних послуг (далі - уповноважені суб'єкти), територіального сервісного центру МВС шляхом подання відповідної заяви і доданих до неї документів у порядку, встановленому цим Положенням.
Інструкцією про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 № 515 (далі за текстом - Інструкція № 515) встановлено порядок приймання іспитів для отримання особами права керування транспортними засобами, оформлення, видачі, обміну, повернення, зберігання, анулювання та знищення національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії територіальними сервісними центрами МВС (далі - ТСЦ МВС). Згідно з п. 17 розділу І Інструкції № 515 відомості про осіб, які складали іспити, результати іспитів, а також про видані, обміняні, втрачені, викрадені та анульовані посвідчення водія вносяться до ЄДР МВС. Обидва зазначені документи містять вимоги щодо підстав обміну посвідчення водія, а саме: у зв'язку із закінченням строку дії; у разі непридатності його для подальшого користування (зіпсоване, записи не читаються тощо); у разі зміни персональних даних особи (прізвище, ім'я, по батькові, стать); за бажанням особи (з метою уточнення персональних даних, продубльованих літерами латинського алфавіту, зміни відцифрованого образу обличчя особи тощо) (п.1 розділу ІХ Інструкції № 515), та у разі непридатності його для подальшого користування (зіпсоване, записи не читаються тощо); у разі зміни персональних даних власника (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), стать); за бажанням власника (з метою уточнення персональних даних латинськими літерами, зміни відцифрованого образу обличчя особи, вилучення відмітки щодо права на керування транспортними засобами лише з автоматичною коробкою передач тощо) (п. 25 Положення № 340).
Крім того, обидва документа містять положення про те, що такий обмін може бути здійснено лише на підставі заяви особи. Так само, вказані нормативно-правові акти містять зазначення щодо випадків, коли посвідчення водія вважаються недійсними.
Підстави недійсності посвідчення водія, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС (здійснюється відповідна технологічна операція), встановлені аналізом нормативних актів:
- набрання чинності судовим рішенням про позбавлення особи, яка вперше отримала посвідчення, права на керування транспортними засобами, крім позбавлення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП (абз. 8 п. 20 Положення № 340);
- внесення працівником територіального сервісного центру МВС до Єдиного державного реєстру МВС інформації про обмін посвідчення водія, здійснений у ТЦК після перевірки відповідних документів (абз. 8 п. 28 Положення № 340, абз. 1 п. 8 розділу ІХ Інструкції № 515);
- втрата або викрадення посвідчення водія (абз. 5 п. 29 Положення № 340, п. 2 розділу VIII Інструкції № 515);
- у разі прийняття рішення про видачу (обмін) посвідчення водія після подання засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія заяви про обмін/видачу посвідчення водія (абз. 16 п. 291 Положення № 340);
- надходження до територіальних сервісних центрів МВС посвідчень водія, що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах та внесення інформації про їх обмін за кордоном до Єдиного державного реєстру МВС (п. 34 Положення № 340, абз. 2 п. 8 розділу ІХ Інструкції № 515); - закінчення строку дії посвідчення (п. 11 розділу ХІІ Інструкції № 515).
Пунктом 34 Положення № 340 встановлено, що у разі надходження до територіальних сервісних центрів МВС, посвідчення що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах, інформація про їх обмін за кордоном вноситься до Єдиного державного реєстру МВС, після чого такі посвідчення водія вважаються недійсними.
Пунктом 2 Положення № 340 встановлено, що особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Пунктом 8 Розділом ІХ Інструкції № 515 встановлено, що у разі надходження до ТСЦ МВС посвідчень водія, що отримані в Україні та обміняні в іноземних державах, інформація про їх обмін за кордоном вноситься до ЄДР МВС, після чого такі посвідчення водія вважаються недійсними.
Згідно з розділом Х Інструкції №515 видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національне посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів, за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.
Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які не відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національне посвідчення водія за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України, із складанням теоретичного і практичного іспитів.
Обмін посвідчення водія іноземної держави, з якою укладено міжнародний договір про взаємне визнання та обмін посвідчень водія, здійснюється відповідно до умов, визначених міжнародним договором.
Після внесення інформації про посвідчення водія, яке обміняне на нове, до ЄДР МВС таке посвідчення водія вважається недійсним та долучається до документів, які стали підставою для його обміну.
На підставі вказаних норм, посвідчення водія серії НОМЕР_4 , категорії «В», яке було видано позивачу 11.12.2018 року, «має статус - загублений»; серії НОМЕР_5 , категорії «В», видане (замість загубленого) від 28.08.2020 «має статус - зданий в архів»; серії НОМЕР_1 , категорії «В,С», видане 30.11.2021 року «має статус - не дійсний».
Даних щодо отримання позивачем іноземного посвідчення відповідачами не надано.
За наведених обставин, правових підстав для переведення 18.01.2022 в статус «не дійсний» посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорії «В,С», видане 30.11.2021 року у суб'єкта владних повноважень не було.
З огляду на викладене, суд вважає, що внесення відповідачем відомостей до ЄДР МВС про дійсність посвідчення позивача водія є належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
Стосовно строку звернення до суду з даними вимогами суд зауважує, що листом Територіального сервісного центру №1451 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АРК та м. Севастополі від 12.07.2024 за вих. № 31/27/13-1451-2394-2024 позивачу повідомлено про те, що статус посвідчення водія, виданого йому 30.11.2021 серії НОМЕР_1 , змінено на «недійсний» у зв'язку з його нібито заміною на іноземне посвідчення водія Територіальним НОМЕР_6 (на правах відділу м. Нова Каховка) та було рекомендовано звернутися до РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях або до ТСЦ № 6541 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях для вирішення цього питання.
Зазначена відповідь, отримана позивачем, не містила однозначної відмови у верифікації посвідчення водія НОМЕР_1 , а лише рекомендації звернутися до іншого ТСЦ та факт перебування ТСЦ, який здійснив зміну статусу, на окупованій території.
Позивач дізнався про порушення його прав лише після відповіді Головного сервісного центру МВС, якою було зафіксовано той факт, що дійсно Територіальним СЦ № 6545 (на правах відділу м. Нова Каховка) змінено статус водійського посвідчення НОМЕР_1 від 30.11.2021 на «Недійсний», позицію відповідача щодо правильності таких дій ТСЦ, та відмову у його поновленні.
Подаючи заяву про застосування наслідків пропуску строку давності звернення з позовом, представник відповідач проігнорував той факт, що звернення до ГСЦ МВС бездіяльність якого оскаржується у вказаному позові, мало місце у травні 2025 року, а перша відповідь на адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 , отримана представником позивача 04.06.2025.
Лише після відмови ГСЦ МВС у внесенні змін до ЄДР МВС, як єдиної уповноваженої на це установи, протягом тижня позовну заяву було подано до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Так, предметом оскарження є зокрема бездіяльність відповідача, щодо невчинення дій стосовно поновлення відомостей про посвідчення водія.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Також, визначення терміну «триваюче правопорушення» надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №242/924/17, «триваюче» правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічне визначення триваючому правопорушенню викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №826/6064/17 встановив, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.
У постанові від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 Верховний Суд наголосив на тому, що бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на час постановлення цієї ухвали, воєнний стан продовжує діяти.
Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
В той же час, згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, суд доходить висновку, що доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними та не беруться судом до уваги.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу та зазначає попередній розрахунок вартості таких витрат з посиланням на те, що документи на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Враховуючи зазначене, питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд у вказаного рішенні не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС (ЄДРПОУ 40109173, 04052, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62) щодо невчинення дій стосовно поновлення відомостей про посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», видане 30.11.2021 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 30.11.2051, у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний».
3.Зобов'язати Головний сервісний центр МВС поновити відомості про посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», видане 30.11.2021 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 30.11.2051, у Єдиному державному реєстрі МВС шляхом зміни його статусу на «Дійсний».
4.Стягнути з Головного сервісного центру МВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головний сервісний центр МВС, адреса: 04052, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, ЄДРПОУ 40109173.
Суддя Оксана БОЙКО