Справа № 420/4589/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.12.2022 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 21.12.2022 року по 31.12.2022 року, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона, ОСОБА_1 у період з 21.12.2022 по 20.05.2023 року проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 30 від 21.12.2022 року, її було призначено на посаду у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 серпня 2023 року № 217 позивачку виключено зі списків особового складу частини. При цьому за час проходження нею військової служби нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі, а саме: у період з 21.12.2022 року до 20.05.2023 року нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилось без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Прожиткові мінімуми для працездатних осіб, що встановлювався законами України про Державний бюджет України на 2020 - 2023 роки, є більшими ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, який визначений Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» Таким чином відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у значно зменшеному розмірі.
Ухвалою від 05.03.2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено цей строк; прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
24.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 вважає, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення у спірний період діяла правомірно, застосовуючи при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року, оскільки саме така розрахункова величина передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 21.12.2022 по 20.05.2023 року проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
01.08.2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №217 позивачку було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення (а.с.24).
12.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача, в якій просила нарахувати та виплатити за період з 21.12.2022 року по 01.08.2023 року грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 одночасно із урахуванням висновків постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 (а.с. 17).
Листом від 25.11.2024 року №2022 відповідач повідомив, що згідно з чинним законодавством України, нараховувала та виплачувала грошове забезпечення у повному обсязі (додаток до позовної заяви). Тобто, відповідач у своїй діяльності у правовідносинах зі позивачем, керувався як вказано ним чинним законодавством України., чим фактично відмовив (а.с.18).
З довідки Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період розраховувався шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (а.с.19).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанова №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови №704.
Так, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зазначає, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, тобто відновлено його попередню редакцію.
Аналіз наведених обставин свідчить про недопустимість застосування з 29.01.2020 змін до пункту 4 Постанови №704, що внесені пунктом 6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 у справі №240/4946/18 викладений висновок щодо застосування норм права, а саме зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у попередній редакції, відсутні, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Як зазначалося вище, Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII № обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2684,00 грн.
Отже, суд дійшов до висновку, що при розрахунку грошового забезпечення позивача військова частина мала застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Окрім цього, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, щорічна основна відпустка, одноразова грошова допомога, премії, також мають бути розраховані з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022, 01.01.2023 років, оскільки їх розмір залежав від розміру грошового забезпечення.
Отже, вимоги позивача, які стосуються грошового забезпечення за період з 21.12.2022 по 19.05.2023 року суд вважає обґрунтованими та задовольняє їх.
Що ж стосується протиправності дій відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за 20.05.2023 року та вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, суд зауважує, що 20.05.2023 року набрала чинності Постанова КМ України від 12.05.2023 року № 481, якою внесено зміни до п.4 Постанови КМУ №704 та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
За таких обставин, перерахунок позивачу грошового забезпечення за травень 2023 року слід обмежити датою 19.05.2023 року.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 960 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.12.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 21.12.2022 року по 31.12.2022 року, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 960 грн (дев'ятсот шістдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів