Справа № 420/26895/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168) третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі МОУ), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Комісія МОУ), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Комісії МОУ, оформлене протоколом від 07.01.2025 року №47/975, затверджене заступником Міністра оборони України 13.02.2025 року, в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2022 рік);
- зобов'язати МОУ призначити йому - ОСОБА_1 , звільненому 28.06.2024, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024 рік), з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2022 році йому вперше встановлено інвалідність ІІІ групи за загальним захворюванням, не пов'язаним з проходженням військової служби. У 10.05.2024 року за результатом огляду госпітальної ВЛК його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.61-а графи ІІІ Розкладу хвороб, за захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби. 21.08.2024 року за результатом огляду МСЕК встановлено йому ІІ групу інвалідності з поміткою про її пов'язаність з проходженням військової служби.
Позивач зазначив, що за його заявою оскаржуваним рішення Комісії МОУ, оформлене протоколом від 07.01.2025 року №47/975, йому призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2022 року.
За змістом п.п.2 п.17 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, розмір одноразової грошової допомоги визначається від прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Позивач наполягає, що інвалідність, яка була йому встановлена ? у 2022 році, не повинна походить від захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Відтак її набуття не призвело до виникнення в нього права на одноразову грошову допомогу.
Встановлення інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, і надає право на отримання одноразової грошової допомоги, мало місце у 2024 році. Отже при призначенні йому одноразової грошової допомоги має враховуватись розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник МОУ подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що Комісія МОУ ухвалила законне та обґрунтоване рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки первинна інвалідність у позивача настала саме у 2022 році.
Справа розглянута в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_1 від 27.11.2020 року) проходив військову службу у періоди з 01.08.1988 по 16.06.1992, з 07.08.1992 по 09.07.2003, з 20.03.2022 по 01.08.2022, з 12.09.2023 по 26.06.2024, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РР проти України в період з 20.02.2024 по 23.03.2024 в Запорізькій області, що підтверджується довідкою №705 від 29.03.2024. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 09.07.2024 року позивач являється учасником бойових дій.
05.10.2022 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково за загальним захворюванням, не пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №391416.
21.08.2024 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №076487.
За результатом розгляду заяви позивача рішенням Комісії МОУ, оформлене протоколом від 07.02.2025 року №47/975, затверджене заступником Міністра оборони України 13.02.2025 року, ОСОБА_1 призначена одноразова грошова допомога у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (за 2022 рік) у сумі 223290 грн.
Вважаючи протиправним рішення Комісії МОУ в частині розміру призначеної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон від 20.12.1991 №2011-XII).
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-XII (в редакції від 01.02.2025 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.п.5 п.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Згідно з п.2 ст.16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у п.п.5 п.2 ст.16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Частиною 4 ст.16-3 Закону №2011-XII визначено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975).
Відповідно до п.п.2 п.17 Порядку №975 (в редакції від 01.01.2025 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) У разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Судом встановлено, що позивачу 05.10.2022 року вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №391416.
Надалі позивачу 21.08.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №076487.
Таким чином, позивачу, внаслідок отриманого ним захворювання під час проходження військової служби фактично вперше встановлено ІІ групу інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII.
При цьому наявність у військовослужбовця ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання взагалі не дає права на таку виплату.
Відтак, безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачу первинно було встановлено інвалідність у 2022 році, оскільки фактично вперше ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язано із проходженням військової служби, та яке дає право на отримання одноразової грошової допомоги, вперше встановлено позивачу у 2024 році.
З урахуванням викладеного, оскільки позивачу 21.08.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової, то при обрахунку грошової допомоги, відповідач повинен був застосовувати величину - прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено таку інвалідність, тобто станом на 01.01.2024 року.
Більше того, зазначене спірне питання вже врегульовано внесеними постановою КМУ від 15.08.2025 №1000 до Порядку №975 змінами, зокрема, у тексті Порядку слова «в якому вперше встановлено інвалідність» замінено словами «в якому встановлено відповідну групу інвалідності».
Постанова №1000 набрала чинності 21.08.2025 року, тобто після прийняття 07.02.2025 року оскаржуваного рішення, однак додатково підтверджує однозначність підходу законодавця щодо необхідності застосування прожиткового мінімуму саме на 1 січня того року, в якому особі встановлено відповідну групу інвалідності за захворювання пов'язане з проходження військової служби, а не первинно будь-яку інвалідність незалежно від її зв'язку з військовою службою.
Оскільки інвалідність позивачу вперше внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби, встановлено у 2024 році, розрахована відповідачем одноразова грошова допомога у 90-кратному прожитковому мінімумі станом на 01.01.2022 в сумі 223290 грн, є помилковою.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності вперше у 2024 році у законодавчо визначеному розміру із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Відповідно до п.1 розділу І Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, Комісія МОУ утворюється в апараті МОУ з метою виконання п.13 Порядку №975 та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 року №290.
Згідно з п.1 розділу ІІІ Положення Комісія МОУ приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі документів, визначених Порядком та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Положення результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Згідно з п.11 розділу ІІІ Положення рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.
Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку (п.12 розділу ІІІ Положення).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Комісії МОУ, оформлене протоколом від 07.02.2025 року №47/975, затвердженого заступником Міністра оборони України 13.02.2025 року, в частині розміру призначеної позивачу одноразової грошової допомоги, обчисленого з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (01.01.2022 року); зобов'язання Комісії МОУ призначити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності за пов'язане з проходження військової служби захворювання, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 26632298), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168) третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 07.02.2025 року №47/975, затвердженого заступником Міністра оборони України 13.02.2025 року, в частині розміру призначеної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, обчисленого з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (01.01.2022 року).
Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності за пов'язане з проходження військової служби захворювання, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва