Справа № 420/21465/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача - адвоката Поперечного Д.І., представника відповідача - Лисої Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 31.05.2025 р. про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
- Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2025 р. та здійснити реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
- Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 31.05.2025 р. про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
- Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 31.05.2025 р. та здійснити реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.07.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Покупці) придбали в рівних частках кожна, у ОСОБА_4 (Продавець), дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,1 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0188 га кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:34:014:0289, що належить Продавцю на праві особистої приватної власності, і яку Продавець передає у власність Покупцям одночасно з зазначеним дачним будинком на підставі окремого договору.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20.07.2019 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Покупці) придбали в рівних частках кожна, у ОСОБА_4 (Продавець), земельну ділянку площею 0,0188 га кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:34:014:0289, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до технічного паспорту на садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_1 (інвертар. справа №52К/19/3) від 14.05.2019 р. будівля складається з (гаражу) - 52,6 кв.м., (комори) - 11,4 кв.м., (сходів) - 2,7 кв.м., першого поверху (коридор, сходи, туалет, літ. житлова, кухня, літ. житлова) - 70,7 кв.м., другого поверху (коридор, літ.житлова, літ.житлова, літ.житлова, туалет, санвузол) - 70,7 кв.м., загальна площа будинку 208.1 кв.м.
Відповідно до рішення Одеської міської ради від 12.06.2019 р., земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:34:014:0289 за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 .
Згідно з свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 23.06.2010 р., виданого Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 . Батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
31.05.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
31.05.2025 р. адміністратором Департаменту Борис В.О. було відмовлено у реєстрації місця проживання, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Того ж дня, 31.05.2025 р. ОСОБА_2 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
31.05.2025 р. адміністратором Департаменту Борис В.О. було відмовлено у реєстрації місця проживання, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Позивач вважала, що відмови у реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вищевказаний дачний будинок є придатним для постійного проживання, оснащений водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, електроенергією. Позивач посилалася на норми ст.ст.29, 379 ЦК України щодо визначення житла, ст.ст. 3, 6, 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Ухвалою від 07.07.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 24.07.2025 року задоволено заяву представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалено розглядати справу № 420/21465/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 19.09.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Ухвалою від 19.09.2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 14.10.2025 року об 11 год. 00 хв., з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважала позов необґрунтованим.
21.07.2025 року (вхід. від 22.07.2025 року) представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, таке.
31 травня 2025 року до Департаменту звернулась ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 з метою реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Адміністратор Департаменту в межах повноважень, визначених законом, з метою перевірки власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , сформував інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачалось, що за вказаною адресою розташовано дачний будинок; об'єкт житлової нерухомості: Ні.
Відповідач вказав, що на сьогоднішній день існує чіткий механізм, яким передбачено процедуру отримання адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання (перебування) особи, та прямий обов'язок володільця дачного будинку перевести такий будинок у жилий для реєстрації місця проживання (перебування) за адресою такого будинку.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 статті 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підпункту 7 пункту 87 Порядку орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, зокрема, якщо за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Тому, дослідивши документи, адміністратор Департаменту, керуючись вищевказаними нормами, правомірно прийняв рішення про відмову у наданні адміністративних послуг, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла, а саме дачний будинок, про що і зазначено в заявах про реєстрацію місця проживання вказаних осіб від 31 травня 2025 року.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважав, що відмова в реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої доньки прийнята Департаментом на підставі вимог чинного законодавства України, є обґрунтованою та вмотивованою.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.07.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Покупці) придбали в рівних частках кожна, у ОСОБА_4 (Продавець), дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,1 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0188 га кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:34:014:0289, що належить Продавцю на праві особистої приватної власності, і яку Продавець передає у власність Покупцям одночасно з зазначеним дачним будинком на підставі окремого договору.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20.07.2019 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Покупці) придбали в рівних частках кожна, у ОСОБА_4 (Продавець), земельну ділянку площею 0,0188 га кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:34:014:0289, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до технічного паспорту на садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_1 (інвертар. справа №52К/19/3) від 14.05.2019 р. будівля складається з (гаражу) - 52,6 кв.м., (комори) - 11,4 кв.м., (сходів) - 2,7 кв.м., першого поверху (коридор, сходи, туалет, літ. житлова, кухня, літ. житлова) - 70,7 кв.м., другого поверху (коридор, літ.житлова, літ.житлова, літ.житлова, туалет, санвузол) - 70,7 кв.м., загальна площа будинку 208.1 кв.м.
Відповідно до рішення Одеської міської ради від 12.06.2019 р., земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:34:014:0289 за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 .
Згідно з свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 23.06.2010 р., виданого Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 . Батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
31.05.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
31.05.2025 р. адміністратором Департаменту Борис В.О. було відмовлено у реєстрації місця проживання, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Також 31.05.2025 р. ОСОБА_2 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
31.05.2025 р. адміністратором Департаменту Борис В.О. було відмовлено у реєстрації місця проживання, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
При здійсненні реєстрації/декларування місця проживання фізичних осіб, Департамент, як орган реєстрації, керується, зокрема, Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок).
Статтею 9 Закону та підпунктом 5 пункту 35 Порядку визначено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України).
Разом з тим, частиною 10 статті 5 Закону встановлено, що декларування або реєстрація місця проживання (перебування) у дачному або садовому будинку здійснюється після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин вже існував чіткий механізм, яким передбачено процедуру отримання адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання (перебування) особи, та прямий обов'язок володільця дачного будинку перевести такий будинок у жилий для реєстрації місця проживання (перебування) за адресою такого будинку.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 статті 12 Закону та підпункту 7 пункту 87 Порядку орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, зокрема, якщо за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 31.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , яка була сформована адміністратором Департаменту ОСОБА_6 з метою перевірки власника житлового приміщення, за вказаною адресою розташовано: "тип об'єкта" - дачний будинок; об'єкт житлової нерухомості: Ні.
Тому, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що адміністратор Департаменту, керуючись вищевказаними нормами Закону та Порядку, правомірно прийняв рішення про відмову у наданні адміністративних послуг позивачу та її неповнолітній доньці, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла, а саме: дачний будинок.
Посилання позивача на статті 6 та 9-1 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та норми Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила № 207) є необґрунтованими та не беруться судом до уваги, оскільки на момент звернення позивача та її доньки до Департаменту вказані норми Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правила № 207 втратили чинність.
При цьому, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і наразі діють положення нового Закону та Порядку, що наведені судом вище, та які не передбачають реєстрацію місця проживання осіб в об'єктах нерухомого майна, що не належать до житла, а реєстрація місця проживання у дачному будинку можлива лише після переведення такого будинку у жилий будинок.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на не актуальні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах від 21 серпня 2019 року № 183/4661/16 (2- а/183/10/17), від 10 жовтня 2019 року № 2340/4673/18, від 31 березня 2020 року №826/12955/18, від 29 липня 2020 року № 826/1081/16, від 26 січня 2022 року № 420/1066/21, від 02 червня 2022 року № 420/5813/21, від 18 січня 2024 року № 420/12753/20, оскільки відносини, що розглядались у вищевказаних справах, виникли до внесення змін до чинного законодавства, пов'язаних з прийняттям нового Закону, який передбачає, що реєстрація місця проживання (перебування) у дачному або садовому будинку здійснюється після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29.04.2015 року затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (далі - Порядок № 321).
Згідно пунктів 1, 2 Порядку № 321, цей Порядок визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
Переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.
Пунктом 5 цього Порядку № 321 також передбачено, що рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.
Отже, п.5 Порядку № 321 також зазначає про необхідність переведення дачного будинку у житловий для можливості реєстрації місця проживання у цьому будинку.
Суд повторно наголошує, що станом на момент звернення позивача до Департаменту діяли положення Закону, що набрав чинності 01 грудня 2021 року, зокрема, пряма норма закону щодо можливості здійснення реєстрації місця проживання (перебування) у дачному будинку виключно після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 5 Закону), а також норми Закону та Порядку, які покладають на орган реєстрації місця проживання обов'язок щодо відмови в реєстрації місця проживання, якщо за адресою житла, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла (підпункт 7 частини 1 статті 12 Закону та підпункту 7 пункту 87 Порядку).
Також суд бере до уваги доводи відповідача про те, що Центром надання адміністративних послуг Одеської міської ради надається адміністративна послуга з прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки згідно з Переліками адміністративних послуг, що надаються через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 10 червня 2015 року № 6703-VI (зі змінами).
Проте, ОСОБА_1 не зверталася до Центру для отримання вказаної послуги.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відмова в реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітньої доньки прийнята Департаментом на підставі вимог чинного законодавства України, є обґрунтованою та вмотивованою.
Вказані рішення відповідача відповідають приписам ч.2 ст.2 КАС України, а тому не підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (адреса: вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 38226516) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів