Справа № 420/5613/25
23 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відстрочки від мобілізації у встановлені законом строки;
зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву від 08.02.2025 року та надати у встановленому Законом України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку у відповідності до положень ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 08.02.2025 року звернувся із заявою про оновлення персональних даних та надання відстрочки до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . В заяві позивач вказував, що відповідно до Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію », просив долучити документи на оновлення та підтвердження здійснення позивачем догляду за матір'ю інвалідом 2-ої групи ( крім позивача догляд ніхто не здійснює, інших дітей немає ). Одночасно позивач просив надати відповідне підтвердження про це та видати відповідні документи. До заяви були долучені наступні документи: 1. Посвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ; 2. посвідчена копія паспорту ОСОБА_2 ; 3. посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 ; 4. посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ; 5. посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; 6. посвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 7. посвідчена копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 8. посвідчена копія довідки про інвалідність 2-ої групи ОСОБА_2 ; 9. копія ЛКК ОСОБА_2 , що вона потребує постійного стороннього догляду; 10. посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що будь-яких сповіщень, викликів або телефонограм від відповідача не отримував, результатів розгляду заяви йому не відомо, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що на заяву, яка є предметом спору позивачу була надана обґрунтована відповідь з відповідним рішенням (від 18.02.2025 Вих. №3129). Крім того, відповідач зазначає, що позивач не врахував недоліки, які йому були зазначені у рішенні суб'єкта владних повноважень, щодо реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу за загальною мобілізацією, і повторно, подав 09.05.2025 року заяву, яка не відповідала вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого 16 травня 2024 р. № 560. Таким чином в ході перевірки доданих до заяви копій документів позивача встановлено, що надана ним копія Заключення ЛКК КУ “Міська поліклініка №1» не відповідає вимогам вищезазначеного наказу МОЗ №407 (в матеріалах справи). Крім того, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем не було додано належним чином завірених копій документів, які є підставою для надання Вам відстрочки, і які передбачені Додатком 5 до Порядку №560. Крім зазначеного, повідомляю суд що заявника було проінформовано, що відповідно до приписів абзацу 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних. Також, заявнику було зауважено, що оскільки ним, для підтвердження потреби в постійному догляді за його матір'ю - ОСОБА_2 разом із заявою було надано копію заключення ЛКК КУ “Міська поліклініка №1», а не одну із довідок форми № 080-4/о або № 080-2/о, які передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, а також зауважено про те, що він особисто не прибули до ТЦК та СП, та не пред'явив військовий обліковий документ, як того вимагає Порядок №560, та належним чином не оформлені додатки до заяви, тому законних підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу, загальною мобілізацією, в порядку і на умовах, як визначено приписами пункту 13 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Порядком №560, у ІНФОРМАЦІЯ_2 , нажаль, немає. З метою реалізації права позивача, щодо надання відстрочки від призову на військову службу, загальною мобілізацією, в порядку і на умовах, як визначено приписами пункту 13 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Порядком №560, заявнику було запропоновано до ІНФОРМАЦІЯ_2 (каб. №15), та при собі мати військовий обліковий документ, і надати копію довідки форми № 080-4/о або № 080-2/о, які передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, для підтвердження потреби в постійному догляді за матір'ю - ОСОБА_2 та належним чином завірені копії документів, як того вимагають Правила та Порядок №560. вважаю що позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати відповідача надати відстрочку, згідно статті 23 Закону № 3543-XI, без виконання позивачем правил військового обліку, які визначені законом - є необґрунтованими, та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними, достовірними, допустимими, та достатніми доказами, та на мою думку, є порушенням конституційного принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який заснований на конституційних засадах, закріплених у статтях 22 і 24 Конституції України, згідно із якими усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент розгляду заяв не мав можливості задовольнити заяву позивача в повному обсязі, без його особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , із за відсутності військово - облікового документу та незавіреними неналежним чином додатками до неї, та невідповідності підстав щодо здійснення догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю другої групи.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Токмілової Л.М. від 24.02.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Токмілової Л.М. з 20.05.2025 у довготривалій соціальній відпустці, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року, зазначена справа передана на розгляд судді Василяці Д.К.
Ухвалою судді Василяки Д.К. прийнято до провадження справу. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року задоволено клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження процесуальних строків на подання відзиву та надання доказів у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання неповажними причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву та розгляд даної справи без врахування відзиву.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року повернено заяву про уточнення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 народження, є військовозобов'язаним та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
08 лютого 2025 року позивач засобами поштового зв'язку направив ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву, в якій просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації разом із копіями документів а саме: паспорту ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 ; РНОКПП ОСОБА_1 ; РНОКПП ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 де в графі «мати» зазначена ОСОБА_2 ; свідоцтва про розірвання шлюбу; документів про інвалідність 2- ої групи ОСОБА_2 ; документів висновків ЛКК про потребу ОСОБА_2 у отриманні постійного стороннього догляду; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ..
У відповідь на вказане звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 18.02.2025 року повідомив позивача, що оскільки позивачем, для підтвердження потреби в постійному догляді за матір'ю ОСОБА_2 разом із заявою надано копію заключення ЛКК КУ "Міська поліклініка №1", а не довідки форми № 080-4/о або № 080-2/о, які передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" від 09.03.2021 № 407, а також позивач особисто не прибув до ТЦК та СП, та не пред'явив військовий обліковий документ, як того вимагає Порядок №560, тому законних підстав щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, загальною мобілізацією, в порядку і на умовах, як визначено приписами пункту 13 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та Порядком №560, у ІНФОРМАЦІЯ_2 немає.
Вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні відстрочки від мобілізації у встановлені законом строки, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Разом з тим, в п. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" № 1975-XII від 12.12.1991 (далі - Закон № 1975-XII).
Статтею 1 Закону № 1975-XII визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (стаття 2 Закону № 1975-XII).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Згідно з ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, регламентується Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Пунктом 6 Порядку № 560 визначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
За приписами пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Пунктом 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що позивач направив голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву з додатками про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації..
Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача, в порушення вимог пункту 60 Порядку № 560, відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. На переконання суду, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В контексті наведеного, суд зазначає, що лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2025 вих. № 3129 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для особи, не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав, а лише носить інформаційний характер.
У спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Як вже зазначав суд, рішення комісії про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом. З огляду на те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за наслідками розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не прийнято, то спір у цій справі стосується виключно питання не розгляду відповідної заяви (допущення протиправної бездіяльності).
Відтак, суд позбавлений можливості оцінювати наявність права позивача на відстрочку, оскільки розгляд документів та прийняття відповідного рішення відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Лише після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо розгляду заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку, суд може надати оцінку його відповідності вимогам закону.
Тому, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, а також враховуючи висновок суду стосовно бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд зобов'язує ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву позивача від 08.02.2025, за результатами розгляду якої комісії слід ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини першої та другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак, на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка