Справа № 420/33868/25
про повернення позовної заяви
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 03.10.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, який зареєстрований канцелярією суду 07.10.2025, у якому просить суд:
визнати дії відповідача протиправними, щодо повернення звернення (реєстраційний номер № А-6515/п-25 від 02.10.2025) позивачу.
зобов'язати відповідача, відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" - прийняти та розглянути звернення (реєстраційний номер № А-6515/п-25 від 02.10.2025).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
20.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано заяву, яка зареєстрована канцелярією суду 21.10.2025, у якій позивач не погоджується з певними тлумаченнями законодавства та просить приєднати заяву до матеріалів справи. У вказаній заяві позивач зокрема вказує, що 09 жовтня 2019 року - Велика Палата Верховного Суду винесла постанову (у справі № 9901/311/19), за допомогою якої вирішила пов'язати та зробити взаємозалежними положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважає, що подібному "поєднанню" одних норм певного закону з іншими нормами певного іншого закону - мають передувати неабияка детальна аналітика, з розбором кожного слова та кожної фрази, зазначеної в тому чи іншому законі, аналіз щодо того, який закон передував якому, які були мотиви законодавця прийняття того чи іншого положення, чого здійснено не було. Тому він не погоджується з наведеними у вказаному рішенні доводами.
Надаючи оцінку заяві суд зазначає наступне.
Водночас, слід звернути увагу на те, що судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). У статті 22 Закону № 3551-XII визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, від 12 лютого 2020 року у справі 545/1149/17 та в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача щодо повернення звернення (реєстраційний номер № А-6515/п-25 від 02.10.2025) позивачу поданому в порядку Закону України "Про звернення громадян", яке за своєю суттю не стосувалось порушення його прав як учасника бойових дій.
Таким чином, беручи до уваги перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначених у статті 12 Закону № 3551-XII, суд дійшов висновку, що серед таких пільг немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у даній справі, як наслідок відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Крім того, в ухвалі від 11.09.2024 року по справі №567/79/23 ВПВС зазначила «з огляду на недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду через наявність висновку щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому нею рішенні, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав» (п.60). Велика Палата Верховного Суду може відступати від своїх попередніх висновків лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (п.77).
ВПВС в ухвалі від 11.09.2024 року вказала, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте, Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд відхиляє наведені позивачем у заяві від 20.10.2025 доводи.
Позивачем на виконання ухвали суду від 13.10.2025 не надано документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн., отже позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Станом на 25.10.2025 року позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою від 13.10.2025 строк, а тому суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Роман КАРАВАН