24 жовтня 2025 р. № 400/5246/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83,м. Одеса,65012,
провизнання протиправним рішення від 24.04.2025 №143350001182, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2025 №143350001182 про відмову у призначення пенсії за віком, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 24.04.2025 № 143350001182 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду роботи у колгоспі ім.Котовського (9 років 18 днів ) з 1987-1999 рік відсутнє по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 дописано дату про прийняття на роботу та дату рішення, яке не має номеру прийняття на роботу. Позивачем зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу.
Вказує, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що у записі за періоди роботи з 1987-1999 рік відсутнє по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 дописано дату про прийняття на роботу та дату рішення, яке не має номеру прийняття на роботу Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказує, що він не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказали, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підстав для зарахування спірного стажу немає, оскільки у записі за періоди роботи з 1987 - 1999 рік відсутнє по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 дописано дату про прийняття на роботу та дату рішення, яке не має номеру прийняття на роботу. Зазначили, що страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців,25 днів необхідний стаж для призначення пенсії 15 років. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2025 року прийнято рішення №143350001182 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу 15 років.
Зазначено, що страховий стаж становить 12 років 10 місяців 25 днів. Не зараховано до страхового стажу згідно записів трудової книжки, оскільки у періоді роботи за 1987-1999 роки відсутнє по батькові та за період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 дописано дату про прийняття на роботу та дату рішення, яке не має номеру прийняття на роботу Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині не зарахування страхового стажу позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки з 1987-1999 по 14.11.2000 та архівної довідки встановлено, що позивачка працювала у вказаний період в колгоспі м.Котовського , у трудовій книжці наявні записи про виконання трудового мінімуму у 1984-1991 роках, але відповідач не взяв доуваги вказану інформацію, також у трудовій книжці наявний запис про відпрацьований позивачкою у 1999 році 232 трудодні.
Суд зазначає, що у трудовій книжці вказані записи є послідовними, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств. Однак, навіть за вказаних обставин, можна чітко ідентифікувати, посаду, підприємство на якому позивач працював.
Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 « Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки № НОМЕР_1 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періодів роботи з1987-1999 роки у зв'язку з відсутністю по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 та дописаної дати про прийняття на роботу та дату рішення, яке не має номеру прийняття на роботу і не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до його стажу чи не врахування записів трудової книжки.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоду роботи позивача в колгоспі ім.Котовського за 1987-1991,1999 роки до його страхового стажу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2025 №143350001182 в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з з1987-1999 роки у зв'язку з відсутністю по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 1987-1999 роки у зв'язку з відсутністю по батькові та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 роки.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн., судового збору.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2025 № 143350001182 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди її роботи в колгоспі імені. Котовського за 1987 - 1991,1999 роки та період роботи з 26.04.1999 по 14.11.2000 роки, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,65012 ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник