24 жовтня 2025 р. № 400/379/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, 54005,
до відповідачаКомунального некомерційне підприємство Миколаївської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5", вул. Чкалова, 78, м. Миколаїв, 54055,
простягнення 236371,07 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" (далі - відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 236371,07 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції 220990,34 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 15380,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені становить 236371,07 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 16.01.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/379/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
06.02.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр" надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що в результаті перевірки поданої Звітності з ЄСВ у 2022 році було з'ясовано, що у Звітності з ЄСВ за ІІ квартал 2022 року та за ІІІ квартал 2022 року у графі 08 - код категорії застрахованої особи Центром було помилково вказано категорію « 1» - наймані працівники на загальних підставах замість « 2» - працюючі особи з інвалідністю щодо двох працівників з інвалідністю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до зазначення неправильної кількості працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у рядку 102, а саме -« 3» замість « 5». У зв'язку з вищевикладеним, 21.04.2023 Центром було подано розрахунки з типом «Уточнюючий» за 2 та 3 квартал 2022 р., де виправлено дані про наявність інвалідності у працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно квитанцій № 2 від 24.04.2023 08:54, Звітність з ЄСВ за 2 квартал 2022 р. прийнята та зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 21.04.2023 за № 327533, Звітність з ЄСВ за 3 квартал 2022 р. прийнята та зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 21.04.2023 за № 327488. Листом від 24.04.2023 року № 115/10 Центр повідомив про це позивачу. Тобто, на підприємстві дійсно працевлаштовано 5 осіб, що мають інвалідність.
15.02.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшли пояснення, в яких вказав на те, що визначення роботодавців, які не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті, здійснюється раз на рік на підставі даних, що були надані роботодавцем до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отримання інформації, що була виправлена роботодавцем після закінчення звітного періоду (повторно за один і той же період), прийняття від роботодавців додаткових документів та скасування розрахунків адміністративно-господарських санкцій законодавством не передбачено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік становить 129 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 4 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 5 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 28507753,85 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника 220990,34 грн.; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 1 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 220990,34 грн.
Розрахунок направлено відповідачу шляхом розміщення в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 року.
У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк адміністративно-господарських санкції, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено положеннями ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2022 рік становить 42 особи, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2 особи.
Разом з тим судом встановлено, що відповідачем протягом 2022 року було працевлаштовано 5 осіб з інвалідністю.
Згідно матеріалів справи, у Звітності з ЄСВ за ІІ квартал 2022 року та за ІІІ квартал 2022 року у графі 08 - код категорії застрахованої особи Центром було помилково вказано категорію « 1» - наймані працівники на загальних підставах замість « 2» - працюючі особи з інвалідністю щодо двох працівників з інвалідністю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до зазначення неправильної кількості працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у рядку 102, а саме - « 3» замість « 5».
21.04.2023 року Центром було подано розрахунки з типом «Уточнюючий» за 2 та 3 квартал 2022 року, де виправлено дані про наявність інвалідності у працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно квитанцій № 2 від 24.04.2023 року Звітність з ЄСВ за 2 квартал 2022 р. прийнята та зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 21.04.2023 року за № 327533, Звітність з ЄСВ за 3 квартал 2022 р. прийнята та зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 21.04.2023 року за № 327488.
Тобто, відповідач надав звіти щодо кількості працюючих осіб з помилковим розрахунком, але згодом надав уточнюючі звіти, які бути прийняті позивачем, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до вказаних звітів, середня кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю - 5 осіб.
Тобто відповідачем у 2022 році забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 5 осіб.
Оскільки відповідач впродовж 2022 року забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю в необхідній кількості робочих місць згідно встановленого законом нормативу, то суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені згідно із статтею 20 Закону №875-ХІІ, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 47, 77, 143, 189, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 20917114) до комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" (вул. Чкалова, 78, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 35512883) про стягнення заборгованості в сумі 236371,07 грн. - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко