24 жовтня 2025 р. справа № 400/5908/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009,
провизнання протиправним та скасування рішення від 19.05.2025 року № 143150013047; зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 143150013047 від 19.05.25 р. в частині відмови в призначенні пенсії та не зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 20.09.83 р. до 15.03.85 р. в Миколаївському АТП № 14663, з 17.07.89 р. до 29.10.93 р. в Миколаївському АТП № 14827, з 03.09.95 р. до 01.09.98 р. в приватному підприємстві «Висма»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 20.09.83 р. до 15.03.85 р. в Миколаївському АТП № 14663, з 17.07.89 р. до 29.10.93 р. в Миколаївському АТП № 14827, з 03.09.95 р. до 01.09.98 р. в приватному підприємстві «Висма»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з моменту звернення за призначенням пенсії з 12.05.25 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до відмови у призначенні пенсії.
Відповідач 1 надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити та зазначив, що Позивач звернувся 12.05.25 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. 19.05.25 р. було прийнято рішення № 143150013047, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні.
Суд відкрив провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача 2 відзив на позовну заяву не надходив, ухвала про відкриття доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 13.06.25 р. о 20:55 год.
Відповідача ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач 12.05.25 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. 19.05.25 р. було прийнято рішення № 143150013047, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також, зазначеним рішенням не враховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_1 : з 20.09.83 р. до 15.03.85 р., оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу; з 17.07.89 р. до 29.10.93 р., оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; з 03.09.95 р. до 01.09.98 р., оскільки дата звільнення з роботи дописана іншим чорнилом, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).
Не погоджуючись з рішенням відповідача 2 в частині відмови в призначенні пенсії та не зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.18 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 р. до 31 грудня 2022 р. - не менше 29 років
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.18 р., страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявністю страхового стажу: з 01.01.25 р. до 31.12.25 р. - від 22 до 32 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.93 р. (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з наступного: наявна розбіжність між датою звільнення та наказом, а період навчання перетинається з періодом військової служби.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.18 р. у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 р. № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.18 р. у справі № 428/7863/17, від 24.05.18 р. у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.18 р. у справі № 423/1881/17, від 29.03.19 р. у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , їх співставлення між собою та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Отже, відповідач 2 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 20.09.83 р. до 15.03.1985 року в Миколаївському АТП № 14663, з 17.07.89 р. до 29.10.93 р. в Миколаївському АТП № 14827, з 03.09.95 р. до 01.09.98 р. в приватному підприємстві «Висма».
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 143150013047 від 19.05.25 р. підлягає скасуванню повністю, оскільки воно порушує права позивача та є перешкодою для прийняття нового рішення з урахуванням висновків суду у даній справі, а спірний стаж зарахуванню.
Разом із тим, суд вважає помилковими твердження позивача, що дії стосовно зарахування стажу роботи, призначення, нарахування пенсії мають бути здійснені ГУ ПФУ у Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Стосовно повного відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача 2 необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 12.05.25 р. про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позов належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Бандери Степана, 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013), задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Бандери Степана, 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) № 143150013047 від 19.05.25 р. про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Бандери Степана, 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 20.09.83 р. до 15.03.85 р. в Миколаївському АТП № 14663, з 17.07.89 р. до 29.10.93 р. в Миколаївському АТП № 14827, з 03.09.95 р. до 01.09.98 р. в приватному підприємстві «Висма» та повторно розглянути заяву від 12.05.25 р.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Бандери Степана, 43, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз