23 жовтня 2025 рокусправа № 380/7613/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/7613/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить електронний військово-обліковий документ з «Резерву+».
Попередньо, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (добровільно мобілізувався, незважаючи на наявність у нього на утриманні трьох дітей), однак був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).
Позивач є військовозобов'язаним на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років та у якого відсутня заборгованість із сплати аліментів, у зв'язку з чим останній має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до трьох свідоцтв про народження дітей, Позивач є батьком:
- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );
- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
В період часу з 29.08.2009 по 03.12.2012 позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_5 . У подружжя народилася донька, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2012 - шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірвано.
Після розірвання шлюбу позивач через органи державної виконавчої сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки з Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 28.02.2024 року №10743, яка видана ОСОБА_1 :
«У відповідь на заяву від 27.02.2025 року Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє наступне: згідно з даними АСВП на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 32811821 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1328 виданого 11.05.2012 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з 05.04.2012 року і до її повноліття. В межах вказаного виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів відсутня».
Також, позивач є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідно до свідоцтва про народження вище зазначених дітей, їх батьками є:
Батько: ОСОБА_1 ;
Мама: ОСОБА_6 .
Позивач та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
04.03.2025 позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних, в тому числі для подання заяви про надання йому права на відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час подання вказаної заяви, позивачу попередньо було повідомлено, що ним не подано увесь пакет документів на підтвердження права на відстрочку, зокрема не подано аліментний договір між батьками про утримання неповнолітньої доньки від першого шлюбу, ОСОБА_2 , у зв'язку з чим комісією буде прийнято рішення про відмову у наданні права на відстрочку
Відповідач відзив на позов не подав. Відповідач подавав лише клопотання про його заміну на ІНФОРМАЦІЯ_7 , як на належного відповідача. Представник позивача заперечила проти такої заміни, судом заперечення враховано, оскільки спірне рішення прийнято саме комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (як суб'єктом владних повноважень), в заміні сторони відмовлено.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18.04.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
04.03.2025 позивач звернувся до відповідача, а відповідач отримав заяву (Додаток № 4 до Порядку (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 930)) наступного змісту:
«Я, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) повідомляю, що є особою, яка па підставі абзацу (за наявності) ____ пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Па підставі викладеного прошу розглянути мою заяву та оформити мені у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Про результати розгляду заяви та прийняте рішення прошу повідомити мені письмово за адресою, що зазначена у заяві.
Відсутність (зазначити потрібне):
? інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених у пункті 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
? інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
? інших членів сім'ї першого (першого та другого) ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи, зазначеної у пункті 14 частини першої етапі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
підтверджую.
Додатки:
1. копія електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 ;
2. копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
3. копії трьох свідоцтв про народження дітей;
4. копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відносно ОСОБА_7 ;
5. копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відносно ОСОБА_8 ».
06.03.2025 відповідач повідомив позивача про розгляд його заяви, в якому зазначено:
«Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України) розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 06 03 2025 р.н № 41 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причини відмови
1. Пакет документів наданий заявником не відповідає п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не доведений факт багатодітного батька.
Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
Голова комісії - Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (органу СБУ, розвідувального органу України)».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час спірних правовідносин), цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно із ст. 1 цього ж Закону, мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно із п. 3 Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». додаток 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції на час звернення позивача з відповідною заявою) до категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» віднесені жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці
Документи, що підтверджують право на відстрочку (для вказаної категорії осіб на час звернення) є:
свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше)
або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю),
або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним,
або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,
або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд зазначає наступне:
Як причина спірної відмови відповідачем зазначено лише: - «Не доведений факт багатодітного батька», без будь якого належного обґрунтування.
Вказана причина судом не враховується, оскільки формулювання та зміст такої відмови суперечить фактичним обставинам справи та вимогам наведеного законодавства.
З матеріалів справи встановлено, що:
позивач 07.01.2024 згідно Наказу (по стройовій частині) за № 7, виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на підставі п.п. «г», п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
позивач є батьком:
- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );
- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
позивачем копії трьох свідоцтв про народження дітей, додано до заяви від 04.03.2025 отриманої саме відповідачем.
Таким чином позовні вимоги в частині - визнати протиправним рішення відповідача про відмову у наданні позивачу права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог, зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне:
Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Законодавством на момент звернення позивача - 04.03.2025, було встановлено чіткий перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтованих причин відмови, не зазначено, які саме документи, що подані позивачем не відповідають п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на момент звернення позивача).
Відповідно суд немає достатніх підстав зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.03.2025, згідно діючого на той час законодавства.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 1000 грн.
З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025, згідно діючого на той час законодавства.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 23.10.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович