24 жовтня 2025 рокусправа № 380/26174/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Філії «Самбірське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області звернувся до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області з позовом, в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га;
- зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 391 Лісового кодексу України.
В обґрунтування позову позивач вказує, що рішенням Львівської обласної ради від 27.02.2024 № 550 було оголошено зазначену пам'ятку природи на землях, що перебувають у постійному користуванні Філії. 22.03.2024 об'єкт передано під охорону ДП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов'язання. Проте, всупереч вимогам законодавства, відповідач не забезпечив розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж пам'ятки в натурі (на місцевості), внаслідок чого відомості про її межі відсутні у ДЗК, що унеможливлює належну охорону.
Ухвалою від 13.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№59859 від 22.07.2025) у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказує на те, що спір не належить до адміністративної юрисдикції, а також зазначив, що обов'язок розробки проекту покладено на обласну адміністрацію. Крім того, відповідач вказав, що ним було замовлено технічну документацію з інвентаризації ширшої земельної ділянки (770,2464 га), до якої увійшла пам'ятка, і щодо якої в ДЗК внесено загальні відомості про обмеження, що, на його думку, є належним виконанням обов'язку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№60798 від 24.07.2025) у якій позивач додатково заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що внесення до ДЗК обмежень на іншу (більшу) земельну ділянку площею 770,2464 га не є тотожним та не замінює встановленого законом обов'язку розробити проект землеустрою та сформувати в ДЗК саме об'єкт ПЗФ площею 44,7 га з його чіткими межами. Просить задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та перевіривши їх нормативно-правовим обґрунтуванням, дійшов таких висновків.
Рішенням Львівської обласної ради від 27.02.2024 № 550 «Про оголошення об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» пралісову пам'ятку природи «Багнувата» оголошено об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення на площі 44,7 га з місце знаходженням на території Ільницького лісництва: частина кварталу 11 (виділи 3, 4), квартал 23 (виділи 6, 7, 10, 17, 18), територія якого перебуває у постійному користуванні Філії «Самбірське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно Положення про пралісову пам'ятку природу місцевого значення «Багнувата», затвердженого наказом тимчасового виконувача обов'язків директора департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації № 24-ОД від 15.03.2024 (далі - Положення) вона входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.
З метою охорони та збереження в природному стані національного надбання департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Багнувата» передано під охорону Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»), про що складено 22.03.2024 відповідне охоронне зобов'язання № 31-2116/0/2-24.
На запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом № 10-13-0.3-5437/2-24 від 30.10.2024 повідомило про те, що в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня інформація щодо документації із землеустрою, встановлених обмежень, та винесення меж в натурі (на місцевості) стосовно об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення пралісової пам'ятки природи «Багнувата».
До Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» на розгляд та погодження також не надходив, що підтверджується листом № 31-7068/0|2-24 від 31.10.2024.
Окрім цього, Облдержадміністрація зверталася щодо встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в межах лісового фонду до ДСГП «Ліси України» листами від 02.08.2024 № 5/29-9169/0/2-24/9-31 та від 13.09.2024 № 5/29-11089/0/2 24/9-31.
З відповіді філії «Самбірське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №794/21.18 2024 від 13.11.2024 вбачається, що пралісова пам'ятка природи «Багнувата» площею 44,7 га створена рішенням Львівської обласної ради від 27.02.2024 року №550 в частині кварталу 11 (Виділи 3, 4), кварталу 23 (виділи 6, 7, 10, 17, 18) Ільницького (Явірського) лісництва. Ділянка в натурі (на місцевості) відмежована відповідними знаками, охоронні зони встановлено не менше подвійної висоти деревостану пралісу.
На даний час проводиться виготовлення правовстановлюючих документів на землю, де у витягах з Державного земельного кадастру буде вказано обмеження у використанні даної земельної ділянки.
Разом з тим, з зазначених документів не можливо встановити межі території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата», на які розповсюджуються встановлені обмеження, оскільки вони не закрпілені на місцевості та відомості про них не внесено до Державного земельного кадастру.
Крім того, інформація про охоронні зони взагалі відсутня.
Оскільки, відповідачем не проведено передбачені ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата», та відомостей про її межі та охоронну зону в Державному земельному кадастрі, відтак позивач звернувся із цим позовом до суду.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з таких норм права.
Щодо юрисдикції, суд зазначає, що спір виник у сфері публічно-правових відносин щодо невиконання відповідачем, як постійним землекористувачем державної землі та суб'єктом, на якого покладено охоронне зобов'язання, обов'язків у сфері природоохоронного законодавства. Позивач (в особі ДЕІ та Прокурора) є суб'єктом владних повноважень, який здійснює нагляд за дотриманням цих вимог. Відтак, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до статей 13, 14, 16 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Правові основи організації, охорони та використання природно-заповідного фонду визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон про ПЗФ).
Відповідно до ст. 1, 3, 4 цього Закону, природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони охороняються як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Частиною 4 статті 7 Закону про ПЗФ встановлено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення.
Згідно пункту 2.1 Положення пралісова пам'ятка природи створена з метою збереження унікальних пралісових ділянок з буковим різновіковим багатоярусним насадженням природного походження віком до 165 років з домішкою клена-явора і ялиці білої, а також підтримки біорізноманіття регіону.
Основними завданнями Пралісової пам'ятки природи є: збереження місця зростання унікальних пралісових ділянок з буковим різновіковим багатоярусним насадженням природного походження; збереження рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, які поширені на території пам'ятки природи; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення еколого-освітніх знань тощо (пункт 2.2 Положення).
Відповідно до ст.39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
Статтею 28 вказаного закону передбачено, що охоронна зона навколо пралісових пам'яток природи установлюється завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу. В охоронній зоні забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Спеціальним законодавством, яке регулює порядок встановлення меж, є Закон України «Про землеустрій» (далі - Закон про землеустрій) та Земельний кодекс України (ЗК України).
Статтями 2, 20 Закону України «Про землеустрій», статтею 184 Земельного кодексу України передбачено, що встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забезпечується шляхом здійснення землеустрою.
Згідно зі ст. 43, 44 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу цінність.
Зокрема, статтею 47 Закону України «Про землеустрій» врегульовано порядок організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно заповідного фонду включають:
а) завдання на складання проекту землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);
е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);
є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;
ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;
з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості);
і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.
Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» та п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов'язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Судом встановлено, що пам'ятка природи «Багнувата» створена рішенням обласної ради, тобто є існуючим об'єктом ПЗФ.
Пунктом 1.5 Положення про пралісову пам'ятку природу місцевого значення «Багнувата» на землекористувача покладено зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження пам'ятки природи.
Порядок встановлення меж вже створених об'єктів ПЗФ чітко визначений статтею 47 Закону про землеустрій.
Частинами 1 та 2 цієї статті передбачено, що з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, визначення в натурі (на місцевості) меж, розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Ці проекти визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, межі територій ПЗФ, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Частина 10 цієї ж статті імперативно вказує, що відомості про межі територій ПЗФ, визначені цим проектом, вносяться до Державного земельного кадастру.
Обов'язок щодо забезпечення охорони об'єкта покладено на відповідача. Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та додержуватися режиму. Статті 53 та 60 Закону про ПЗФ встановлюють, що охорона об'єктів ПЗФ, створених без вилучення земель, покладається на підприємства, у віданні яких вони перебувають, шляхом оформлення охоронного зобов'язання.
Судом встановлено, що таке зобов'язання (№ 31-2116/0/2-24) було оформлене 22.03.2024, і саме з цього моменту відповідач несе повну відповідальність за дотримання режиму. Забезпечення режиму неможливе без чіткого визначення меж об'єкта, що охороняється, у спосіб, передбачений законом, - тобто через розробку проекту за ст. 47 Закону про землеустрій.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що обов'язок розробки проекту покладено на ЛОДА з посиланням на ст. 52 Закону про ПЗФ, оскільки вказана норма стосується проектів створення (тобто наукового обґрунтування до прийняття рішення про оголошення об'єкта), а не проектів землеустрою (технічної документації для встановлення меж вже створеного об'єкта), які регулюються ст. 47 Закону про землеустрій.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд встановив, що у даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання нашої країни.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно зі ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Ураховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
1) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про природно-заповідний фонд;
2) надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;
3) вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (п. 11 вище зазначеного Положення). Крім цього, згідно підпункту 15 пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2022 №42 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Львівській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральної виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду. Пунктом 10 розділу II Положення визначено, що Державна екологічна інспекція у Львівській області, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Львівській області.
Також слід зазначити, що норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень. Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Так само суд відхиляє посилання відповідача на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації значно більшої ділянки (770,2464 га). Закон про землеустрій чітко розмежовує ці види документації. Проведення інвентаризації (ст. 57) та внесення загальних відомостей про обмеження на велику ділянку не є тотожним та не замінює встановленого ст. 47 обов'язку розробити спеціальний проект землеустрою для встановлення точних меж об'єкта ПЗФ (44,7 га) і внесення саме цих меж до ДЗК.
Самбірською окружною прокуратурою листом від 26.11.2024 за № 14.56/04-22-5282ВИХ-24 витребувано у Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» інформацію про відповідні заходи реагування щодо усунення порушень законодавства про природно-заповідний фонд, у тому числі звернення з цих питань до суду.
Державна екологічна інспекція у Львівській області листом від 13.12.2024 №06-4361 повідомила, що інспекцією протягом 2022-2024 років планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) з приводу забезпечення і використання пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» як об'єкту природно-заповідного фонду Інспекцією не проводились.
Крім цього, суд звертає увагу, що факт протиправної бездіяльності підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 30.10.2024 № 10-13-0.3-5437/2-24, згідно з яким у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня інформація щодо документації із землеустрою та винесення меж в натурі (на місцевості) стосовно об'єкту ПЗФ «Багнувата».
Таким чином, відповідач, як постійний землекористувач та особа, відповідальна за охорону пам'ятки, протиправно ухиляється від встановленого законом обов'язку щодо організації розробки проекту землеустрою для встановлення меж пам'ятки, що унеможливлює її належну охорону та державний кадастровий облік.
З огляду на викладене, суд висновує, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га та зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 391 Лісового кодексу України.
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для задоволення даного позову.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються з відповідача.
Прокурором надано доказ сплати судового збору в розмірі 3028 грн, який підлягає стягненню з ДП «Ліси України» на користь Львівської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (вул. Стрийська, буд 98, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ38057086) до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601,ЄДРПОУ 44768034), Філії «Самбірського лісового господарства» ДСГП «Ліси України» ( вул. Дрогобицька, 2, м. Старий Самбір, 82000, ЄДРПОУ 45001554), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації(вул.Стрийська 98, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 38739037)- задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га.
Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, адреса: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Багнувата» площею 44,7 га (розташованої на території Ільницького лісництва: частина кварталу 11 (виділи 3, 4), квартал 23 (виділи 6, 7, 10, 17, 18)) з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 39-1 Лісового кодексу України.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна