23 жовтня 2025 рокусправа № 380/12947/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 380/9007/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 380/9007/24;
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 380/9007/24 та індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 № 380/2463/21;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №380/9007/24 та індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 № 380/2463/21.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, із 07.06.2019 виключений зі списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного карпатського загону та всіх видів забезпечення. Зазначає, що на виконання рішення суду йому була виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення у розмірі 21435,02грн. Однак, відповідач не виплатив позивачу компенсацію податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації грошового забезпечення на виконання рішення суду. Вважає дій відповідача щодо утримання сум податку з доходів фізичних осіб протиправними з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 44, якою затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу. Крім того зазначив, що при виплаті компенсації втрати частини доходів відповідач протиправно утримав із її розміру військовий збір у розмірі 5%. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зокрема зазначив, що компенсація втрати частини доходів не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а має компенсаційний характер як міра відповідальності роботодавця за порушення строків виплати належних сум. Отже, положення вищезазначеного Порядку №44 щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб застосовуються лише до діючих військовослужбовців і не поширюються на колишніх. Також відповідач вказав, що дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з виплаченої компенсації відповідають вимогам Податкового кодексу України, який визначає обов'язок утримання такого податку з будь-яких доходів фізичних осіб, крім тих, що прямо звільнені від оподаткування.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 17.03.2015 серії НОМЕР_5 .
Відповідно до відомостей послужного списку позивача, такий з 07.10.2017 по 07.06.2019 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 )
Згідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по особовому складу від 07.06.2019 №155-ос прапорщика ОСОБА_1 , техніка - начальника котельні центральної котельні житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення, звільненого за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) у запас, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.06.2019.
Представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслано адвокатські запити з проханням надати інформацію та документи: зокрема довідку про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення із зазначенням видів та дати його виплати, інформацію про наявність чи відсутність перед позивачем заборгованості із матеріального та грошового забезпечення, інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 2017 року до часу звільнення з військової служби у 2019 році із наданням детального та зазначенням базового місяця, з якого здійснено обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення індексації із січня 2016 року.
У випадку не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення просив здійснити відповідне нарахування та виплату.
На адвокатські запити ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відповідь від 30.06.2020 №11/5809, зі змісту якої слідує, що позивачу проведено розрахунок належної до виплати індексації грошового забезпечення та подано заявку на виділення коштів для зазначеної виплати. Нарахування та виплату буде проведено, згідно розрахунку з врахуванням довідки, наданої військовою частиною НОМЕР_7 .
Відповідно до наданого ІНФОРМАЦІЯ_7 розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 01.03.2020, така за період листопад 2017 року - лютий 2018 року визначалася з урахуванням базового місяця липень 2017 року (збільшення посадового окладу) та коефіцієнта індексації у грудні 2017 року - лютому 2018 року - 3,10, що становило 54.62 грн щомісячно. У зв'язку із збільшенням посадового окладу на законодавчому рівні в березні 2018 року, індексація нарахована за грудень 2018 року - лютий 2019 року та коефіцієнта індексації за ці місяці - 3,70, що становило 71.08 грн щомісячно; за березень - червень 2019 року та коефіцієнта індексації за ці місяці - 7,00, що становило 134.47 грн щомісячно.
Загальна сума індексації за листопад 2017 року - 07.07.2019 року склала 811,89 грн.
Неповнота нарахування та виплати в/ч НОМЕР_1 підйомної допомоги у листопаді 2017 року, неврахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, а також неповнота нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зумовила звернення позивача в суд з позовом.
05.06.2020 на виконання наказу Адміністрації ДПСУ №52 «Про припинення діяльності Військової частини НОМЕР_6 у результаті реорганізації» від 01.06.2020, ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_6 ) в ході реорганізації припинив свою діяльність і приєднався до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу Військова частина НОМЕР_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) із визначенням правонаступника Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , на даний час ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 №380/2463/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену підйомну допомогу у листопаді 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 року по березень 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період із березня 2018 року по 07.06.2019 включно з урахуванням розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та із урахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із врахуванням раніше виплаченої допомоги, із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення як розрахункової величини індексацію грошового забезпечення, нараховану та виплачену із повного місячного грошового забезпечення за червень 2019 року.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 23.03.2024 здійснено виплату заборгованості грошового забезпечення на рахунок позивача в розмірі 89397,85грн., що підтверджується випискою АТКБ «Приватбанк» з карткового рахунку позивача. З огляду на це, позивач вважає, що відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, він має право на виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 59076,06грн., у зв'язку із чим звернувся до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 №380/8291/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2019 по 23.03.2024 у розмірі 14880 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 20 коп.
Також під час проходження військової служби, позивачу було проведено нарахування та виплату підйомної допомоги у листопаді 2017 року у розмірі 10 288,26 грн., грошової допомоги на оздоровлення у травні 2018 року у розмірі 8 064,60 грн., грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2019 року у розмірі 9 519,87 грн.
З урахуванням того, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата підйомної допомоги за 2017рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 , яка нараховується з місячного грошового забезпечення проведені без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Окрім того, як встановлено з особистих карток грошового забезпечення за 2017-2018 у період з листопада 2017року по лютий 2018року включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889).
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 №380/8968/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги на оздоровлення, за 2018-2019 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з листопада 2017 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
З документів наданих відповідачем на адвокатські запити представника позивача судом встановлено, що під час проходження військової служби позивачу здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з листопада 2017 року по 07.06.2019 включно з затримкою, зокрема:
- 15.07.2020 Військовою частиною НОМЕР_6 , ОСОБА_1 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2017-2019 роки у розмірі 24 149,78 грн, що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК та відповідним розрахунком індексації, наданим відповідачем (24517,51 - 1,5% військового збору).
- 23.03.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі № 380/2463/21 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2017-2019 роки у розмірі 58313,06 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК та відповідним розрахунком індексації, наданим відповідачем (59 201,08 грн - 1,5% військового збору).
Представником позивача 06.04.2024 до відповідача скеровано адвокатський запит де крім іншого, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої при звільненні з військової служби та на виконання судового рішення у справі № 380/2463/21 по день фактичної виплати індексації.
У відповіді ні адвокатський запит відповідач в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відмовив (лист від 10.04.2024 №09/6941-24-Вих).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 №380/9007/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 )нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення (24149,78 грн), за період з листопада 2017 року по дату фактичної виплати заборгованості - 15.07.2020, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення (58313,06 грн), за період з листопада 2017 року по дату фактичної виплати заборгованості - 23.03.2024, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 380/9007/24 здійснив нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на загальну суму 43 708,45 грн, що підтверджується розрахунком компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати індексації згідно рішення суду від 31.07.2024 у справі №380/9007/24 та розрахунком нарахування індексації грошового забезпечення за період з листопада 2017року по 07 червня 2019року згідно рішення суду №380/2463/21 від 16.08.2023.
Проте виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення 25.03.2025 відповідач здійснив у розмірі 33655,51 грн та індексації грошового забезпечення у розмірі 21435,02грн, з відрахуванням утриманого ПДФО 18 % - 11928,50грн та утриманого військового збору за ставкою 5% - 3313,58грн. Вказане підтверджується випискою по зарахуванню коштів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% із суми виплаченої йому на виконання рішення суду, звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з статтею 2 Закону України №108/95-ВР, до структури заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 34 Закону України №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З наведених норм випливає, що передбачена Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) є компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, що відносить її до складових заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а та від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а.
Як уже встановлено судом, на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №380/2463/21 та від 31.07.2024 у справі 380/9007/24 відповідачем було нараховано та виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму недоотриманого грошового забезпечення, однак при здійсненні її виплати відповідач утримав з її розміру суму податку на доходи фізичних осіб без її компенсації та військовий збір у розмірі 5%. Відповідач зазначає, що оскільки виплати, з яких утримано податок, не є грошовим забезпеченням і їх здійснення відбулося на виконання рішення суду, тобто такі виплати не пов'язані з виконанням обов'язків несення служби.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17 зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення та дійшов висновку щодо наявності обов'язку з виплати грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, оскільки як вже зазначено судом, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, є складовою заробітної плати, визначеної статті 2 Закону України №108/95-ВР, вказане зумовлює висновок про протиправність дій відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №380/9007/24, тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про нарахування утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113-ІХ від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Як встановлено судом, на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №380/2463/21 та від 31.07.2024 у справі 380/9007/24 відповідач виплатив грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.
Однак, з огляду на вищеперелічені норми права, до такого доходу позивача в силу положень Податкового кодексу України повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка, тобто на 3,5 відсотка менше, ніж було утримано відповідачем.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що станом на день виплати належних позивачу сум грошового забезпечення на виконання судових рішень, такий не проходив військову службу та не перебував у статусі військовослужбовця, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідачів від обов'язку компенсувати суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та утриманого військового збору (у розмірі 3,5%) при виплаті грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №380/2463/21 та від 31.07.2024 у справі 380/9007/24.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №380/9007/24.
Зобов'язати зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 380/9007/24.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 №380/2463/21 та від 31.07.2024 у справі №380/9007/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору (у розмірі 3,5%) з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 №380/2463/21 та від 31.07.2024 у справі №380/9007/24.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.