про зупинення провадження у справі
23 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1657/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває справа за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача, Єрьоміна В.А.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 ), з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про доцільність ініціювати питання про зупинення провадження у справі з огляду на таке.
Ключовим для правильного вирішення цієї справи є з'ясування питання щодо правової природи спору про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби. Адже стаття 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, зазнала змін, відповідно до яких, правило, що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком», - не міститься.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 проходить військову службу по теперішній час у складі ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_3 , а також копією наказу начальника загону від 01.09.2023 №567-ОС «По особовий склад», яким позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_4 прикордонного загону.
Відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
За правилами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо проходження публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки вимоги у цій справі заявлено особою, що перебуває на публічній службі і такі пов'язані саме з проходженням публічної служби, цей спір є публічно-правовим, строки звернення до суду за вирішенням якого регулюються нормами спеціального закону.
Разом з тим, частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (19.07.2023) положення статті 233 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 Кодексу законів про працю України.
За правилами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону від 01.07.2022 № 2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що така розповсюджує свою дію на вирішення трудових спорів, в той час як у цій справі спір є публічно-правовим і виник в період проходження позивачем публічної служби.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано справу № 420/27284/24.
В ухвалі від 06.06.2025 у справі № 420/27284/24 Верховний Суд зазначив, що стаття 233 Кодексу законів про працю України, у чинній її редакції, в частині, що стосується строку звернення до суду буде підлягати застосуванню лише у тому випадку, коли особа, яка перебувала на публічній службі, після звільнення заявить вимоги щодо виплати усіх сум, належних при звільненні та що до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, які є спеціальними при вирішенні питання, що стосується строку звернення у справах щодо проходження публічної служби.
Також Верховний Суд дійшов висновку, про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та інших зі схожими висновками щодо поширення на правовідносини, подібні до тих, які виникли у цій справі норм статті 233 Кодексу законів про працю України.
Спірним питанням у справі № 360/1657/25 є факт нездійснення повного нарахування та виплати грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Проте, позов подано 19.08.2025 , тобто після змін, внесеним до статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
В ухвалі Верховного Суду від 06.06.2025 у справі № 420/27284/24 визначено необхідність вирішення питання щодо застосування строку звернення до суду у справах про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців. Це питання є аналогічним до питання, порушеного у позові ОСОБА_2 .
Враховуючи, що висновки Верховного Суду у справі № 420/27284/24 можуть вплинути на вирішення справи ОСОБА_2 , зокрема, розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції є обґрунтованим та доцільним.
Керуючись статтями 236, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд,-
Зупинити провадження у справі № 360/1657/25 за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/27284/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЄ.О. Кисельова